ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа №810/4260/18
касаційне провадження № К/9901/13019/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді - Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправними дії контролюючого органу, які полягають у порушенні процедури проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питання правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податку у банку за березень 2018 року, яка виникла за рахунок поточного від`ємного значення з податку на додану вартість у період з 18.05.2018 по 08.06.2018.
На обґрунтування зазначених позовних вимог позивач послався на відсутність правових підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника та ненадання перевіряючими службових посвідчень, непред`явлення яких зумовлює відсутність підстав для проведення перевірки.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13.12.2018 позов задовольнив повністю: визнав протиправними дії Управління, які полягали у порушенні процедури проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податку у банку за березень 2018 року, яка виникла за рахунок поточного від`ємного значення з податку на додану вартість, результати якої оформлено актом від 15.06.2018 №337/10-36-54-01/30367782, а саме: ненаданні під час проведення перевірки службових посвідчень посадовими особами Управління.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посадовими особами Управління було порушено процедуру проведення документальної позапланової виїзної перевірки та пред`явлено не всі документи, пред`явлення яких є обов`язковим для її проведення, зокрема, не надано службових посвідчень головних державних ревізорів-інспекторів відділу податків і зборів з юридичних осіб Києво-Святошинського відділення ГУ ДФС у Київській області Турчиної Людмили Ігорівни та Іванови Світлани Володимирівни, що свідчить про неправомірність дій щодо проведення перевірки.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.04.2019 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) чітко визначено перелік документів, які має пред`явити працівник фіскального органу перед початком проведення перевірки: направлення на проведення перевірки, копію наказу на проведення перевірки та службові посвідчення. Надання інших документів - довідок, законом не передбачено. Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його в суді або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 ПК України, шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Якщо ж допуск до виїзної податкової перевірки відбувся і наказ на проведення перевірки реалізований як акт індивідуальної дії, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, в разі прийняття ними відповідних рішень.
Позивач оскаржив рішення суду апеляційної інстанції до суду касаційної інстанції. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції з підстав його правомірності та обґрунтованості.
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували порушення відповідачем вимог ПК України щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питання правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Скаржник доводить, що перевіряючими контролюючого органу в порушення вимог закону під час виходу на перевірку не було пред`явлено посвідчень, що позбавляє контролюючий орган права на проведення такої перевірки.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просив залишити його без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.05.2019 відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.07.2024 визнав за можливе розгляд справи у попередньому судовому засіданні та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 31.07.2024.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Спірним питанням у даній справі є правомірність проведення контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки з питання правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлює, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Абзацами першим, п`ятим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Стаття 78 ПК України визначає обставини, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка.
Так, у відповідності до вимог пункту 78.1.8 статті 78 ПК України, однією з підстав для проведення позапланової перевірки є те, що платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Відповідно до вимог пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.