ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2024 року
м. Київ
справа № 753/20137/21
провадження № 51-460 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_6 та прокурора на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 25 жовтня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Дніпропетровська, який
зареєстрований та поживає за адресою:
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Дарницький районний суд м. Києва вироком від 25 жовтня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна, крім житла.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.
У невстановлені досудовим розслідування час, місці та спосіб, але не пізніше 08 квітня 2021 року, ОСОБА_7 незаконно, з метою збуту, придбав у особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - кокаїн, масою 61,821 г, що є особливо великим розміром, та особливо небезпечну психотропну речовину МДМА (у таблетках), загальною масою 10,806 г, які зберігав за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ) до часу їх виявлення та вилучення працівниками поліції під час обшуку 08 квітня 2021 року.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Захисник, не погодившись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивував тим, що суд першої інстанції:
- врахував недопустимі докази - результати обшуку, проведеного до внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 1202110040001088, та в межах кримінального провадження № 42020101040000157 від 27 жовтня 2020 року;
- не зважив на:
- порушення підслідності - після проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 та виділення матеріалів подальше досудове розслідування повинно було здійснювати Дарницьке УП ГУНП в м. Києві;
- невідповідності номерів пакетів, у які були упаковані речові докази;
- пояснення ОСОБА_7 про те, що вилучений під час обшуку рюкзак належав іншій особі, та що він обмовив себе, намагаючись захистити свою родину;
- неповноту досудового слідства - не було проведено дактилоскопічну експертизу для виявлення відбитків пальців ОСОБА_7 на вилучених речових доказах.
Також захисник посилався на те, що суд апеляційної інстанції не зважив на доводи апеляційної скарги сторони захисту та безпідставно погодився з вироком суду першої інстанції.
Прокурор, не погодившись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просив їх змінити, виключивши з них рішення про призначення ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 307 КК додаткового покарання у виді конфіскації майна, крім житла.
До початку судового розгляду прокурор на підставі ст. 432 КПК відмовився від поданої ним касаційної скарги.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника.
Захисник та засуджений підтримали доводи касаційної скарги, просили скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 432 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмова від касаційної скарги, зміна і доповнення касаційної скарги під час касаційного провадження здійснюється згідно з положеннями статті 403 цього Кодексу.
Вимогами ст. 403 КПК встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду.
Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження (ч. 2 ст. 403 КПК).
Колегія суддів, з урахуванням поданої прокурором заяви про відмову від касаційної скарги, приймає його відмову, проте з огляду на те, що судові рішення стосовно ОСОБА_7 оскаржено в касаційному порядку також і стороною захисту, не вбачає підстав для закриття касаційного провадження та здійснює подальший касаційний розгляд за касаційною скаргою захисника.
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Викладені в касаційній скарзі доводи захисника про непризначення дактилоскопічної експертизи стосуються неповноти досудового розслідування, що не є предметом касаційного перегляду в розумінні ст. 438 КПК.
У поданій касаційній скарзі захисник покликається на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій.
Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК).
Вимогами ст. 370 КПКвстановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Статтею 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції встановив, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі досліджених доказів, зокрема:
- протоколу обшуку від 08 квітня 2021 року у кв. АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_7, під час якого у присутності захисника було виявлено та вилучено рюкзак з наркотичними засобами, психотропними речовинами та різними побутовими предметами з нашаруваннями речовини білого кольору. Дозвіл на проведення такого обшуку надав слідчий суддя 09 квітня 2021 року;
- висновків експерта від 09 квітня 2021 року № СЕ-19/111-21/16267-НЗПРАП та від 28 липня 2021 року № 55/5 про те, що виявлені у ОСОБА_7 під час обшуку речовини є наркотичним засобом, обіг якого обмежено, кокаїном, загальною масою 61,565 г, та особливо небезпечною психотропною речовиною МДМА, загальною масою 10,806 г;
При цьому суд, врахувавши особливо великий розмір наркотичного засобу, значну кількість психотропної речовини, наявність зіп-пакетиків, електронних ваг, що були вилучені під час обшуку, відсутність даних про систематичне вживання ОСОБА_7 психотропних речовин та наркотичних засобів, а також те, що він на обліку у нарколога не перебував, відхилив твердження обвинуваченого про відсутність у нього умислу на збут указаних заборонених речовин, з чим погоджується й колегія суддів.
Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 вчинив інкриміноване йому суспільно небезпечне діяння.
Вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.