ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2024 року
м. Київ
справа № 752/8959/16-к
провадження № 51-104км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6,
представника потерпілого ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_8,
захисника ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100000000500, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Короткий зміст історії справи
За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 залишено без розгляду.
Вирішено питання стосовно речових доказів та судових витрат.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року вирок районного суду залишено без змін.
Представник потерпілого звернулася в суд касаційної інстанції зі скаргою, у якій не погоджується з судовими рішеннями зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість .
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 17 лютого 2015 року близько 08:10, керуючи автомобілем "Chevrolet Aveo" д/н НОМЕР_1, поблизу будинку АДРЕСА_2 в порушення вимоги пунктів 2.3 "б", 10.1, 11.4, 12.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), був неуважним, неправильно зреагував на зміну дорожньої обстановки, перед зміною напрямку руху не переконався в тому, що це буде безпечним, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля і виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автобусом "Стрий-Авто" д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 та автомобілем "Peugeot Partner" д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Chevrolet Aveo" ОСОБА_11 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, які спричинили смерть потерпілої; водій автомобіля "Peugeot Partner" ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілого, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, не погоджується із судовими рішеннями у зв`язку з неправильним застосуванням закон України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Стверджує, що суди неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність, зокрема ст. 75 КК України, що призвело до м`якості покарання, призначеного ОСОБА_8 . При цьому посилається на те, що суди безпідставно визнали обставиною, що пом`якшує покарання: визнання засудженим вини, оскільки вину за вчинене визнав лише після проведення комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, якою було встановлено, що аварійна дорожня обстановка була створена саме ОСОБА_8 . В ході судового розгляду зловживав своїми правами, умисно затягував розгляд справи, заявляючи клопотання про призначення повторних та комплексних експертиз. Наголошує, що особисто ОСОБА_8 ніякої допомоги потерпілому ОСОБА_6 не надавав, а необхідні на лікування кошти періодично сплачували його близькі родичі. Вважає ОСОБА_8 суспільно небезпечною особою, яка не розкаялась та не усвідомила незворотних наслідків своїх протиправних дій у виді смерті молодої жінки та спричиненні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу представника потерпілого засуджений ОСОБА_8 просить залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні потерпілий та його представник підтримали подану касаційну скаргу, прокурор, захисник та засуджений заперечували проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Мотиви Суду
Щодо доводів представника потерпілого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного ОСОБА_8 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Положеннями ст. 75 КК України передбачено, що в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, урахувавши тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Питання стосовно призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.
Положеннями ст. 414 КПК України передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.