ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 520/10409/18
провадження № 61-12070св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ;
відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 06 липня 2023 рокуу складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 06 січня 2018 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги, а також до договору про надання правової допомоги 06 січня 2018 року між ними укладена угода № 2, якою визначений розмір адвокатської винагороди.
Зазначав, що він виконав свої зобов`язання за договором, а відповідачка не розрахувалась в повному обсязі, а саме не сплатила йому 25 % вартості отриманого спадкового майна як винагороду за виконану роботу, так як ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 отримала спадщину у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, і два контейнери: 3-х футовий контейнер під № НОМЕР_1 по вул. Южна в м. Одеса та 5-ти футовий контейнер під № НОМЕР_2 по вул. Ринкова в м. Одеса, що розташовані на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" (далі - ТОВ "Промтоварний ринок").
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором про надання правової допомоги від 06 січня 2018 року № 02 у розмірі 25 % вартості спадкового майна, що отримано ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, та 2-х контейнерів: 3-х футового контейнеру під № НОМЕР_1 по вул. Южна, 5-ти футового контейнеру під № НОМЕР_2 по вул. Ринкова, що розташовані на території ТОВ "Промтоварний ринок".
У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним абзац другий пункту 2 угоди № 02 від 06 січня 2018 року до договору про надання правової допомоги № 02 від 06 січня 2018 року, укладеного між нею та ОСОБА_1, а саме: "Після виконання обов`язків по зазначеному договору, отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_2 сплачує 25 % від отриманого спадкового майна як винагороду за виконану роботу".
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 06 січня 2018 року між сторонами укладений договір про надання правової допомоги, а також до договору про надання правової допомоги 06 січня 2018 року між сторонами укладена угода № 2, якою визначено порядок розрахунків.
Зазначала, що за домовленістю сторін вона мала сплатити 10 000 грн одноразовим платежем, а у разі позитивного результату ще сплатити адвокату 5 % від отриманого майна, що було предметом позовної заяви, а саме 3-х футового контейнеру під № НОМЕР_1 та 5-ти футового контейнеру під № НОМЕР_2.
При цьому зазначила, що угоду № 2 вона підписала, не читаючи, а копію ОСОБА_1 їй не надав.
Натомість до позовної заяви ОСОБА_1 додав додаткову угоду, пунктом 2 якої передбачено, що після виконання обов`язків за зазначеним договором, отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_3 вона сплачує 25 % від отриманого спадкового майна як винагороду за виконану роботу, тобто адвокат ОСОБА_1 самостійно фактично визначив винагороду за досягнення позитивного рішення у справі, чим ввів її в оману щодо виду та ціни послуг, що надаються, чим порушив положення частини першої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Зазначала, що така винагорода не відповідає принципу справедливості, розумності та співмірності наданих послуг.
Вказувала на те, що адвокат претендує отримати винагороду у розмірі 25 % від усього спадкового майна, включаючи квартиру АДРЕСА_1, проте позовні вимоги у справі, в якій адвокат представляв її інтереси, стосувались визнання права власності на контейнери, а не на квартиру.
Зазначала, що така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) в розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг. Досягнення позитивного результату виходить за межі предмета договору, яким є лише надання юридичних послуг, захист та представництво інтересів при розгляді справи про спадкування.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 462/9002/14-ц (провадження № 61-9880св18), у якій зазначено, що реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі результат розгляду справи судом як складову предмета договору про надання юридичних послуг.
Отже, включення до умов договору про надання юридичних послуг абзацу 2 у пункті 2 про винагороду адвокату за результат судового розгляду справи № 521/20103/15-ц, отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_3, суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства, у зв`язку з чим та в силу положень частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, підлягає визнанню недійсним.
16 квітня 2019 року протокольною ухвалою Київського районного суду міста Одеси зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 та об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 26 листопада 2019 року у складі судді Огренич І. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним абзац другий пункту 2 угоди № 02 від 06 січня 2018 року до договору про надання правової допомоги від 06 січня 2018 року № 2, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме: "Після виконання обов`язків по зазначеному договору, отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_2 сплачує 25 % від отриманого спадкового майна, як винагороду за виконану роботу". Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання недійсним абзацу 2 пункту 2 угоди № 02 від 06 січня 2018 року до договору про надання правової допомоги № 2 від 06 січня 2018 року за досягнення позитивного рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) в розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг. Включення в умови договору про надання юридичних послуг абзац 2 в пункті 2 про винагороду адвокату за результат судового розгляду справи № 521/20103/15-ц, отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_3 суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства.
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Київського районного суду міста Одеси від 26 листопада 2019 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання правової допомоги 192 285,95 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 000 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 4 805 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції й задовольняючи позов ОСОБА_1 та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, апеляційний суд виходив із того, що пунктом 2 угоди № 2 до договору про надання правової допомоги сторони узгодили сплату адвокату винагороди за виконану ним роботу у фіксованій сумі - 25 % від вартості спадкового майна, яка є складовою частиною гонорару адвоката ОСОБА_1, волевиявлення ОСОБА_2 при укладенні договору було вільним, а тому відсутні правові підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.
Установивши, що ОСОБА_2 не виконала умов договору, а саме не сплатила адвокату 25 % від отриманого спадкового майна, апеляційний суд, враховуючи звіт з визначення ринкової вартості майна ОСОБА_3, який складений 06 вересня 2019 року ПП "Дельта-Консалтінг" на замовлення ОСОБА_1, дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання правової допомоги у розмірі 192 285,95 грн.
Постановою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Зуєвою І. І., задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Судове рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, оскільки остання не довела тих обставин, що оспорюваний нею пункт договору суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а тому підлягає визнанню недійсним згідно частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.
Однак, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, апеляційний суд не врахував, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 31 травня 2018 року у справі № 521/20103/15-ц за ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, тільки на 3-х футовий контейнер під № НОМЕР_1 по вул. Южна та 5-ти футовий контейнер під № НОМЕР_2 по вул. Ринкова, що розташовані на території ТОВ "Промтоварний ринок". При цьому за позовом ОСОБА_4 суд визнав недійсним заповіт ОСОБА_3 від 18 грудня 2012 року та свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, яке посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Михайловою О. В. 28 серпня 2015 року.
Отже, у результаті розгляду справи № 521/20103/15-ц ОСОБА_2 не набула право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, на що апеляційний суд уваги не звернув.
Крім того, визначаючи суму заборгованості за договором про надання правової допомоги, апеляційний суд не врахував, що пункт 2 угоди № 2 не передбачає визначення вартості присудженого майна не відповідно до рішення суду, а за будь-якою додатковою оцінкою.
Водночас, Верховний Суд не вбачав підстав для визначення вартості майна, присудженого ОСОБА_2 у травні 2018 році, за звітом про оцінку такого майна, складеним на замовлення ОСОБА_1 у вересні 2019 році, оскільки очевидно, що з часом вартість майна змінюється, у тому числі внаслідок об`єктивних факторів (зміни кон`юнктури ринку, девальвації національної валюти тощо).
Також апеляційний суд залишив поза увагою та не надав належної правової оцінки договорам купівлі-продажу від 01 вересня 2018 року та від 29 листопада 2018 року, згідно з якими ОСОБА_2 продала 3-х футовий контейнер під № НОМЕР_1 по вул. Южна, 5-ти футовий контейнер під № НОМЕР_2 по вул. Ринкова, що розташовані на території ТОВ "Промтоварний ринок", ОСОБА_5 за ціною 5 000 грн кожен.
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 26 листопада 2019 року змінено в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором про надання правової допомоги й викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення суду першої інстанції, в оскарженій частині, залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не надав доказів дійсної вартості спірного майна на час ухвалення рішення суду, клопотань про проведення експертизи не заявляв. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовуОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 06 липня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі № 903/781/21, а також - не дослідив зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду міста Одеси.
10 жовтня 2023 року справа № 520/10409/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний судне виконав вказівок, що містяться в постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року в цій справі, а також не звернув увагу на те, що визначення сторонами у договорі порядку обчислення гонорару у відсотковому відношенні до певної грошової суми відповідає такій формі обчислення гонорару як фіксований розмір. При такому порядку обчислення гонорару фактична кількість витраченого адвокатом часу на надання послуг клієнту не має значення, а у підсумку визначається саме чітка фіксована грошова сума.
Умовами пункту 2 угоди № 02 від 06 січня 2018 року, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, чітко визначений розмір гонорару - 25 % від отриманого спадкового майна, тобто не частку спадкового майна у розмірі 25 %, а її вартість. Однак суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що пункт 2 угоди № 2 від 06 січня 2018 року не передбачає визначення вартості присудженого майна не відповідно до рішення суду, а за будь-якою додатковою оцінкою.
Крім того, посилаючись на недоведеність дійсної вартості спірного майна на час ухвалення рішення суду, апеляційний суд не врахував висновок фахівця, що зроблений 06 вересня 2019 року, яким визначено, що вартість 25 % спадкового майна становить 192 285,95 грн.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги № 02, згідно з умовами якого адвокат надає юридичну допомогу, захищає та представляє права та інтереси ОСОБА_2 в якості її представника при розгляді справи про спадкування спадкового майна після смерті ОСОБА_3 та захист її майнових прав у судах та правоохоронних органах.
06 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено угоду № 2, згідно з пунктом 2 якої, громадянка ОСОБА_2 за надану правову допомогу, захист її інтересів в судах та правоохоронних органах при розгляді позовних заяв, клопотань, заяв та інших документів при розгляді питання про спадкування спадкового майна після смерті ОСОБА_3 та захист її майнових прав, сплачує адвокату гонорар у відповідності зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за домовленістю сторін у розмірі 10 000 грн у термін до 10 січня 2018 року, як передоплата для сплати податків та накладних витрат.
Після виконання обов`язків по зазначеному договору, отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_2 сплачує 25 % від отриманого спадкового майна, як винагороду за виконану роботу.
На виконання вказаного договору ОСОБА_2 сплатила адвокату гонорар у розмірі 10 000 грн.