ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 686/14579/23
провадження № 61-8229св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: держава Україна, в особі Кабінету Міністрів України, держава російська федерація, в особі посольства російської федерації в Україні,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Заворотної О. Л. від 19 грудня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В., від 30 квітня 2024 року,і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави
Україна, в особі Кабінету Міністрів України, держави російська федерація, в особі посольства російської федерації в Україні, про відшкодування моральної шкоди,
у загальному розмірі 4 000 004 грн.
2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що російська федерація здійснила військову агресію та окупацію суверенної території держави Україна, чим порушила його право на мир, а також на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади.
3. Вказував, що він зазнав душевних страждань, оскільки неодноразово переживав стрес, побоювався за свою безпеку і безпеку його батьків, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків та змусило докладати додаткових зусиль до організації свого життя. Під час вибуху ракети на території м. Хмельницького він знаходився неподалік та зазнав сильного стресу, оскільки один з уламків потрапив в його автомобіль біля місця водія. Позивач вказував, що він втратив сон, основний заробіток, можливість працювати за кордоном, а також виїзду для побачень з дочкою за межі України, у зв`язку з чим пережив душевні страждання.
4. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги, стягнути з держави російська федерація на його користь 4 000 000 грн, а з держави Україна - 4 грн.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2023 року узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, доказів бездіяльності держави Україна, що призвели до військового конфлікту, та наявності причинного зв`язку між такою бездіяльністю і заподіяною шкодою. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що причиною зменшення розміру доходу від здійснення ним підприємницької діяльності є саме збройна агресія російської федерації і введення воєнного стану в Україні. Пошкодження транспортного засобу марки CADILLAC, реєстраційний номер НОМЕР_1, не є підставою для відповідного відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний транспортний засіб позивачу не належить. Сам лише факт вчинення збройної агресії проти України не є безумовною підставою для висновку про заподіяння моральної шкоди, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Хмельницького апеляційного суду від30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
8. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 19 грудня 2023 року у частині відмови в позові до держави російська федерація скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
9. Стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошові кошти у розмірі 50 000 грн. У решті рішення суду залишено без змін.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 завдано моральної шкоди внаслідок незаконних (неправомірних) дій держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
11. Водночас, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 зазнав душевних страждань, зокрема, переніс стрес і побоювання за свою безпеку, були порушені його нормальні життєві зв`язки, він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 неправомірними діями держави російська федерація.
12. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд апеляційної інстанції врахував характер допущеного державою російська федерація правопорушення, глибину душевних страждань ОСОБА_1, позбавлення його можливості реалізації своїх прав, а також вимоги розумності та справедливості і дійшов висновку, що відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 слід визначити у розмірі 50 000 грн.
13. Також апеляційний суд зауважив, що оскільки внаслідок здійснення збройної агресії проти України російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, вчинила акт неповаги до суверенітету та територіальної цілісності іншої держави, то вона не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяну позивачу шкоду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
14. 31 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні його позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.
15. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 3-449гс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,
від 04 липня 2018 рокуу справі № 653/1096/16-ц, від 11 вересня 2018 року
у справі № 905/1926/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16,
від 30 січня 2019 рокуу справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б,
від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц,
від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 22 вересня 2020 року
у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19,
від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справі
№ 200/606/18, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, від 31 серпня 2021 року у справі
№ 903/1030/19, від 14 вересня2021 року у справі № 359/5719/17, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі
№ 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08 лютого 2022 року у справі
№ 209/3085/20, від 12 травня 2022 рокуу справі № 635/6172/17, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 13 липня 2022 року у справі
№ 363/1834/17, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20,
від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 28 вересня 2022 року
у справі № 483/448/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18,
від 18 січня 2023 рокуу справі № 488/2807/17, від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, від 27 червня 2023 року у справі № 916/2851/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. ОСОБА_1 вважає, що його звернення до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту порушеного права. Сам лише факт вчинення збройної агресії проти України є підставою для висновку про заподіяння моральної шкоди фізичним та юридичним особам України. Збройний конфлікт, який триває на території України, завдає моральної шкоди всім громадянам України, незалежно від того, чи знаходяться вони на окупованій території, чи в інших регіонах країни. Така шкода може виражатися у відчуттях страху, тривоги, безпорадності, а також у втраті почуття безпеки та стабільності. Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
17. Згідно з доводами касаційної скарги, апеляційний суд необґрунтовано зменшив розмір завданої моральної шкоди до 50 000 грн, не обґрунтував свій висновок щодо такого зменшення. На думку заявника, вказана сума відшкодування моральної шкоди не відповідає завданим йому державою-агресором душевним стражданням, пережитому стресу у зв`язку з побоюванням за свою безпеку, порушенням його нормальних життєвих зв`язків та додатковим зусиллям до організації свого життя. Водночас, апеляційний суд не врахував відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо розміру відшкодування моральної шкоди.
18. Також заявник посилається на те, що внаслідок здійснення збройної агресії проти України російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, вчинила акт неповаги до суверенітету та територіальної цілісності іншої держави, а тому вона не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяну йому шкоду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/14579/23.
20. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
21. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник Кабінету Міністрів України посилається на те, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України є необґрунтованими та не підлягали до задоволенню, а отже прийняті рішення є такими, що не підлягають скасуванню в зазначеній частині. Саме російська федерація та її уряд зобов`язанні нести як кримінальну, так і цивільно-правову відповідальність за злочинні дії, які вони вчиняли та продовжують вчиняти проти народу України, який безумовно зазначає матеріальних та моральних страждань.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22. ОСОБА_1 є громадянином України, проживає у м. Хмельницькому.
23. З 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.
24. Згідно із заявою Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ, збройна агресія російської федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).
25. Друга фаза збройної агресії російської федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення так званих "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
26. Третя фаза збройної агресії російської федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації.
27. 24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії російської федерації проти України, повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на суверенну територію України.
28. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого
2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
30. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
31. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
32. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
33. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
34. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
35. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.