ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 182/3021/21
провадження № 61-800св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:
позивач - Нікопольська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року Нікопольська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 13 лютого 2018 року відповідачі є співвласниками нежитлових будівель, по 1/3 частці кожен, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що відповідачі не оформили відповідні речові права на земельну ділянку, на якій розташоване належне їм нерухоме майно, чим порушили право Нікопольської міської ради, як власника земель комунальної власності на отримання орендної плати, на претензії позивача щодо необхідності сплатити заборгованість за користування земельною ділянкою не реагують, позивач просив стягнути з кожного із відповідачів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) безпідставно збережені кошти в розмірі 1 416 879,36 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області 17 травня 2022 року у задоволенні позову Нікопольської міської ради відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за відсутності доказів щодо конкретної площі земельної ділянки, яка фактично використовується відповідачами, зважаючи на наявність двох сформованих кадастрових номерів на одну й ту ж земельну ділянку з різними площами, які накладаються одна на одну з майже однаковими контурами, неможливо встановити розмір безпідставно збережених відповідачами коштів у вигляді орендної плати за землю, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу Нікопольської міської ради задоволено.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог Нікопольської міської ради.
Стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Нікопольської міської ради безпідставно збережені кошти за період з 01 травня 2018 року до 30 квітня 2021 року по 1 416 879,36 грн з кожного.
Стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Нікопольської міської ради судовий збір по 21 253,19 грн з кожного.
Стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави судовий збір по 31 879,78 грн з кожного за подання Нікопольською міською радою апеляційної скарги на рішення суду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи позовні вимоги Нікопольської міської ради, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість передачі в оренду відповідачем спірної земельної ділянки площею 2,7971 га, кадастровий номер 1211600000:03:018:0004, у зв`язку з наявністю іншої земельної ділянки площею 2,3632 га, кадастровий номер 1211600000:03:018:0037. Позивач надав належні докази на підтвердження того, що належні відповідачам нежитлові приміщення розташовані саме на земельній ділянці площею 2,7971 га.
Матеріали справи не містять доказів розташування належних відповідачам об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці площею 2,3632 га, кадастровий номер 1211600000:03:018:0037, яка не є об`єктом цивільних прав, зважаючи на те, що висновок Відділу Держземагентства у м. Нікополі Дніпропетровської області про погодження землевпорядної документації скасований у 2013 році.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2023 року ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права після отримання відповідачами апеляційної скарги не забезпечив їм можливість надати обґрунтовані заперечення та пояснення по суті скарги, задати питання представнику позивача, висловити свої доводи та міркування.
Відмовляючи у задоволенні клопотання заявника про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції неправильно його витлумачив, позбавивши ОСОБА_2 права на справедливий суд.
Суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи на підставі недопустимих доказів, які Нікопольська міська рада долучила до апеляційної скарги без зазначення поважних причин їх неподання до суду першої інстанції. Таким доказами є: договір оренди земельної ділянки від 26 травня 2003 року; викопіювання з кадастрового плану; рішення Нікопольської міської ради від 23 березня 2012 року № 9-18/IV про припинення права користування Нікопольського комунального підприємства "Першотравневий ринок" (далі - НКП "Першотравневий ринок") на земельну ділянку площею 2,7971 га за адресою: АДРЕСА_1 ; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року
у справі № 9/5005/14862/2011; технічний паспорт на виробничий будинок від 26 березня 2010 року; витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12 липня 2013 року та від 23 жовтня 2013 року; лист Відділу Держземагентства у м. Нікополі Дніпропетровської області від 07 серпня 2013 року у справі № 2675/13-14.
На підставі зазначених недопустимих доказів суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що очевидним є той факт, що належне відповідачам нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 2,7971 га, кадастровий номер 1211600000:03:018:0004, а також про відсутність доказів розташування належних відповідачам об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці площею 2,3632 га, яка не є об`єктом цивільних прав.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у матеріалах справи містяться докази на підтвердження того, що у Публічній кадастровій карті України та
в системі Державного земельного кадастру містяться відомості про сформовану земельну ділянку площею 2,3632 га, кадастровий номер 1211600000:03:018:0037, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка на 84 % повторює контури земельної ділянки, кадастровий номер 1211600000:03:018:0004.
08 травня 2023 року до Верховного Суду від Нікопольської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_2 було завчасно повідомлено про призначення судового засідання на 06 грудня 2022 року. Правом подати відзив на апеляційну скаргу Нікопольської міської ради, яка містить обґрунтування стосовно долучених до неї доказів, відповідач не скористався.
Крім того, суд апеляційної інстанції, встановивши, що клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи є необґрунтованим, розглянув справу за його відсутності, що не суперечить вимогам процесуального закону.
У вересні 2023 року до Верховного Суду від Нікопольської міської ради надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2023 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року з підстав, визначених пунктом 4 частини другої статті 389, пунктом 4 частини третьої
статті 411 ЦПК України; витребувано із Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області матеріали справи № 182/3021/21.
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року відмовлено. Надано учасникам справи строк для подання відзиву.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання судового рішення. Зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного від 06 грудня 2022 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
У липні 2023 року матеріали справи № 182/3021/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з договором оренди земельної ділянки від 26 травня 2003 року Нікопольська міська рада надала Нікопольському комунальному підприємству "Першотравневий ринок" (далі - НКП "Першотравневий ринок") в оренду земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Шевченка, 146, м. Нікополь, Дніпропетровська область, площею 2,7971 га.
Згідно з викопіюванням з кадастрового плану м. Нікополя земельна ділянка за адресою: вул. Шевченка, 146, яку надано в оренду НКП "Першотравневий ринок", має площу 2,7971 га та прямокутну конфігурацію.
Відповідно до технічного паспорта на виробничий будинок за адресою: АДРЕСА_1, від 26 березня 2010 року, виготовленого на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Конті-Агро" (далі - ТОВ "Конті-Агро"), об`єкти нерухомого майна (огорожа, будівля туалету, овочесховище, камера схову, м`ясорубочна, лабораторія, асфальтове замощення, прилавки бетонні), розташовані на земельній ділянці, яка має площу 2,7971 га та прямокутну конфігурацію (межі).
Рішенням Нікопольської міської ради від 23 березня 2012 року № 9-18/ІV припинено право користування земельною ділянкою НКП "Першотравневий ринок", яка розташована за адресою: вул. Шевченка, 146, м. Нікополь, Дніпропетровська область, площею 2,7971 га, згідно з договором оренди землі від 26 травня 2003 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року у справі № 9/5005/14862/2011 за ТОВ "Конті-Агро" визнано право власності на об`єкти, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: огорожа, будівля туалету, овочесховище, камера схову, м`ясорубочна, лабораторія, асфальтове замощення, прилавки бетонні.
У справі № 9/5005/14862/2011 суди встановили, що зазначені об`єкти нерухомого майна (огорожа будівля туалету, овочесховище, камера схову, м`ясорубочна, лабораторія, асфальтове замощення, прилавки бетонні), розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, площею 2,7971 га, яка перебувала у користуванні НКП "Першотравневий ринок".
Згідно з листом Відділу Держземагентства 11 липня 2013 року Комунальному підприємству "Міське ринкове господарство" (далі - КП "Міське ринкове господарство") надано висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
07 серпня 2013 року ТОВ "Конті-Агро" повідомило Відділ Держземагентства про ухвалення Господарським судом Дніпропетровської області судового рішення від 01 листопада 2012 року у справі № 9/5005/14862/2011.
На підставі зазначеного судового рішення Реєстраційною службою Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області 05 лютого 2013 року здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ "Конті-Агро" на нерухоме майно за № 5691512116.
У зв`язку із зазначеним Відділ Держземагентства скасував висновок від 11 липня 2013 року № ДН/1211600000:03:018/00458, виданий КП "Міське ринкове господарство" до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 жовтня 2013 року, земельна ділянка площею 2,7971 га, кадастровий номер 1211600000:03:018:0004, розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, належить до комунальної власності Нікопольської міської ради, має прямокутну конфігурацію (межі). Дата державної реєстрації - 23 червня 2003 року.
Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13 травня 2017 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 1211600000:03:018:0004, площею 2,7971 га, становить 47 229 313,21 грн.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20 квітня 2021 року, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1211600000:03:018:0037, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 2,3632 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, 12 липня 2013 року зареєстрована за Нікопольською міською радою.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30 квітня 2021 року, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1211600000:03:018:0004, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 2,7971 га, цільове призначення -для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, 23 червня 2003 року зареєстровано за Нікопольською міською радою.
Зазначені земельні ділянки, кадастрові номери: 1211600000:03:018:0004, 1211600000:03:018:0037, розташовані за однією адресою: АДРЕСА_1, накладаються одна на одну та повторюють одна одну, однак мають різну площу.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 13 лютого 2018 року відповідачі зареєстрували право спільної часткової власності, по 1/3 частці кожний, на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, попереднім власником яких було ТОВ "Конті-Агро".
Правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташовані належні відповідачам нежитлові приміщення, відповідачі не оформили. Договір оренди з позивачем не укладали.
Згідно з розрахунком Нікопольської міської ради за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1211600000:03:018:0004, площею 2,7971 га, за період з 01 травня 2018 року до 30 квітня 2021 року, відповідачі мали сплатити 4 250 638,08 грн.
У січні 2021 року Нікопольська міська рада звернулася до відповідачів з претензіями, у яких повідомила про необхідність сплатити заборгованість за користування земельною ділянкою, яку добровільно відповідачі не виконали.
Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними
статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.
Предметом позову у цій справі є стягнення із співвласників об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.
З огляду на викладене відповідачі, як фактичні користувачі земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали сплатити за користування нею, зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).
Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21. Судова практика у подібних правовідносинах є сталою.
Вирішуючи позовні вимоги Нікопольської міської ради, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом спору у цій справі є стягнення з відповідачів, як власників нерухомого майна, на підставі статті 1212 ЦК України безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних правових підстав спірною земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, у загальному розмірі 4 250 638,08 грн.
Позивач довів, що належні відповідачам об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці площею 2,7971 га, кадастровий номер 1211600000:03:018:0004, право користування якою відповідачі не оформили.
Не заперечуючи висновків суду апеляційної інстанції щодо підстав позову, правової природи заявлених до стягнення коштів та суті правовідносин сторін з фактичного користування земельною ділянкою, як кондикційних, ОСОБА_2 оскаржує судове рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом права заявника на справедливий суд, у зв`язку з розглядом справи за його відсутності, а також ухвалення оскаржуваного судового рішення на підставі недопустимих доказів.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 судове рішення не оскаржують, на вчинення зазначених процесуальний дій в їх інтересах ОСОБА_2 не уповноважували, а тому постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року в частині вирішення позовних вимог Нікопольської міської ради до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Верховний Суд не переглядає.
Щодо доводів заявника про порушення апеляційним судом його права на справедливий суд
Відповідно до матеріалів справи ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу № 182/3021/21 до судового розгляду 01 листопада 2022 року о 09 год 20 хв.
Розгляд справи, призначений на 01 листопада 2022 року, участь у якому брав ОСОБА_2, за його клопотанням було відкладено, у зв`язку з неотриманням ним апеляційної скарги на 06 грудня 2022 року о 15 год 50 хв.
06 грудня 2022 року до Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, у якому він зазначив, що у зв`язку із терміновим службовим відрядженням, відсутністю уповноваженого представника, він особисто не може бути присутнім у судовому засіданні та надати пояснення по суті апеляційної скарги.
Вирішуючи зазначене клопотання заявника, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_2 особисто представляв свої інтереси. У клопотанні про відкладення розгляду справи він посилається на термінове службове відрядження уповноваженого представника, однак не зазначає, якого саме, доказів на підтвердження наявності повноважень на представництво його інтересів не надав, а тому зазначені у клопотанні причини для відкладення розгляду справи суд визнав неповажними та, відповідно, відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив його клопотання, оскільки він зазначав неможливість особисто взяти участь у розгляді справи у зв`язку з його терміновим відрядженням, а також відсутністю уповноваженого представника.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.