ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа №440/3166/20
адміністративне провадження № К/990/26312/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року (головуючий суддя - Спаскін О.А., судді: Жигилій С.П., П`янова Я.В.)
у справі №440/3166/20
за позовом ОСОБА_1
до прокуратури Полтавської області
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність прокуратури Полтавської області щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні;
- стягнути вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням в розмірі 22 402,81 грн;
- стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність прокуратури Полтавської області щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні.
Стягнуто з прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв`язку зі звільненням в розмірі 22 402,81 грн.
Стягнуто з прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення.
4. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з прокуратури Полтавської області середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення у розмірі 161 737,36 грн.
5. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення відмовлено.
6. У червні 2022 року позивач звернувся з заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі, яким просив зобов`язати Полтавську обласну прокуратуру здійснити розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 01 травня по 02 грудня 2020 року згідно довідки прокуратури Полтавської області від 14 травня 2020 року № 18-386вих20, та надати вказаний розрахунок ОСОБА_1 у вигляді довідки про нараховану суму виплат за рішенням суду від 02 грудня 2020 року.
7. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення відмовлено.
8. У травні 2023 року позивач звернувся з заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі, яким просив стягнути з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення у розмірі 161 737,36 грн.
9. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення відмовлено.
10. Не погодившись із вказаною ухвалою позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та ухвалити додаткове судове рішення у справі.
11. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення у справі додаткового судового рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказаний у частині першій статті 252 КАС України перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
13. З аналізу вказаної правової норми вбачається, що можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення виникає лише з метою вирішення окремих правових вимог, які не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо зприводу позовних вимог досліджувалися докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
14. Оскільки всі позовні вимоги, з якими звертався до суду ОСОБА_1, були розглянуті та по ним ухвалено рішення, а додаткова постанова не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору, то підстави для винесення додаткового рішення відповідно до заяви позивача відсутні.
15. Суд зазначав, що предмет спору торкався питання щодо права (взагалі) на отримання коштів за весь час затримки розрахунку при звільненні по час вирішення спору. Відповідно додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного, яким вирішено спір по суті позовних вимог, а не прийняття додаткових судових рішень.
16. Судове рішення може бути винесено на підставі лише тих доказів, які були досліджені під час судового розгляду та лише за тими обставинами, які були предметом обговорення та оцінки судом при розгляді справи. Вимога позивача стосовно розрахунку у сумі 161 737,36 грн в позові та при апеляційному перегляді рішення не заявлялась.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. У касаційній скарзі позивач вказує на те, що метою додаткового судового рішення є вирішення окремої правової вимоги - визнання суми стягнення, право на яке визначено основним судовим рішенням. При цьому судом було досліджено докази зприводу вказаної правової вимоги, а саме досліджено довідку Полтавської обласної прокуратури від 15 травня 2020 року № 18-386вих.-20 про середньоденну заробітну плату позивача, на підставі якої можливо здійснити розрахунок суми середнього заробітку.
18. Необхідність ухвалення додаткового судового рішення зумовлена тим, що основним судовим рішенням встановлено право на стягнення середнього заробітку, але під час виконання судового рішення виникли обставини, відповідно до яких чинним законодавством встановлено вимоги щодо визначення конкретної суми стягнення. У разі відсутності у судовому рішенні визначеної суми стягнення, таке судове рішення не може бути виконаним.
19. Таким чином, позивач вважає, що суд, вирішивши питання про право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення, визначив право на стягнення, період стягнення, але не визначив способу стягнення який би відповідав вимогам законодавства про стягнення коштів з боржників за судовими рішеннями.
20. Також касатор не погодився з позицією суду апеляційної інстанції в частині того, що ним було вирішено всі позовні вимоги, а вимога стосовно розрахунку в сумі 161 737,36 грн була відсутня. З цього приводу вказує на те, що під час звернення до суду була відсутня можливість провести розрахунок суми середнього заробітку у зв`язку з незнанням періоду такої затримки. Визначити розмір стягнення стало можливим лише після ухвалення судового рішення та визначення періоду затримки.
21. Ухвалюючи додаткове судове рішення суд не розглядає окрему вимогу, а уточнює своє основне судове рішення по вимозі, яка уже вирішена, та виправляє його недоліки.
22. Відповідач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу позивача.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
24. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.