ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 300/5313/22
адміністративне провадження № К/990/26784/23; К/990/26927/23; К/990/33019/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Смоковича М.І., Уханенка С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції
касаційні скарги Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2023 року (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді: Бруновська Н.В., Шавель Р.М.)
та касаційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді: Бруновська Н.В., Шавель Р.М.)
у справі № 300/5313/22
за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Державної служби України з питань праці, Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу від 07 грудня 2022 року за № 265-к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 25000,00 грн, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1), Державної служби України з питань праці (далі - відповідач 2), Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року залучено як відповідача, далі - відповідач 3), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ управління Держпраці в Івано-Франківській області від 07 грудня 2022 року № 265-к "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в новоствореному органі Держпраці з 08 грудня 2022 року;
- стягнути з Державної служби України з питань праці середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути з Державної служби України з питань праці моральну шкоду в сумі 25000 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" №14 від 12 січня 2022 року ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, серед яких Управління Держпраці в Івано-Франківській області, та утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці.
Наказом Управління Держпраці в Івано-Франківській області №265-к від 07 грудня 2022 року його звільнено з посади головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті та зв`язку з 07 грудня 2022 року у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі Закон №889-VIII).
На думку позивача, в даному випадку мала місце не ліквідація державного органу, а реорганізація, у зв`язку з чим правонаступник зобов`язаний вжити заходів щодо його працевлаштування у новоствореному органі.
Звертає увагу на те, що нормами спеціального законодавства, зокрема Законом України "Про державну службу", не передбачена процедура звільнення працівника у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією, тому підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України в частині гарантій прав працівника при звільненні.
Так, позивач уважає, що перед звільненням роботодавець мав пересвідчитися у неможливості переведення працівника на рівнозначну чи нижчу вакантну посаду і лише після цього вживати заходи щодо звільнення. Оскільки позивачу при його звільненні не запропоновано вакантні посади у державному органі, до якого перейшли повноваження Управління Держпраці в Івано-Франківській області, таке звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства.
На підставі наведеного, позивач уважає спірний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, просить поновити його на рівнозначній посаді в новоствореному органі, виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та 25 000 грн моральної шкоди.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент виникнення спірних правовідносин процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення була врегульована положеннями Закону №889-VІІІ, що виключає можливість застосування КЗпП України до спірних правовідносин.
У зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці в Івано-Франківській області та, як наслідок, звільнення позивача на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону №889-VІІІ у суб`єкта призначення або керівника державної служби відсутній обов`язок надання позивачу пропозицій щодо зайняття іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей та врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю.
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем встановленої чинним на той час законодавством процедури при вирішенні питання про звільнення позивача.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2023 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року в справі № 300/5313/22 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ управління Держпраці в Івано-Франківській області від 07 грудня 2022 року № 265-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".
- поновлено ОСОБА_1 з 08 грудня 2022 року на посаді, рівнозначній посаді головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті управління Держпраці в Івано-Франківській області у правонаступнику управління Держпраці в Івано-Франківській області - Південно-Західному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці;
- стягнуто з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 74818,14 грн (сімдесят чотири тисячі вісімсот вісімнадцять гривень 14 копійок);
- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в даному випадку мала місце реорганізація Управління Держпраці в Івано-Франківській області як юридичної особи публічного права із передачею її функцій новоствореному органу - Південно-Західному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці.
В даному випадку роботодавець зобов`язаний був запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
При цьому, апеляційний суд звернув увагу, що такий обов`язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.
Натомість, як установив апеляційний суд, управління Держпраці в Івано-Франківській області не запропонувало позивачу жодної вакансії, що свідчить про те, що управління Держпраці в Івано-Франківській області порушило установлений законом порядок звільнення позивача у контексті виконання вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що, виходячи із специфіки даної категорії публічно-правових спорів, поняття "попередня робота" слід трактувати дещо ширше, зокрема, як обсяг та перелік функціональних завдань та обов`язків працівника, його повноважень та відповідальності за відповідною посадою.
З огляду на встановлені в цій справі обставини, звільнення позивача із займаної посади було неправомірним і є втручанням у його права. Водночас поновити позивача на раніше займану посаду об`єктивно неможливо, оскільки державний орган, з якого відбулося незаконне звільнення позивача, реорганізовано.
Тому в контексті спірних правовідносин є виправданим і обґрунтованим поновлення позивача з 08 грудня 2022 року на посаді, рівнозначній посаді головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті управління Держпраці в Івано-Франківській області у правонаступнику управління Держпраці в Івано-Франківській області - Південно-Західному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці.
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь за період з 08 грудня 2022 року по 21 червня 2023 року становить 74818,14 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, апеляційний суд зазначив, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково:
- стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці витрати на правову допомогу в сумі 8500,00 грн та судовий збір в сумі 992,40 грн.
Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши суть спору та суму понесених судових витрат на правову допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, дійшов висновку, що вона є співмірною зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на надання цих послуг.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач сплатив за подання позову судовий збір в сумі 992,40 грн, який також необхідно стягнути на користь позивача.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
У касаційних скаргах Управління Держпраці в Івано-Франківській області та Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просять постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2023 року скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, також Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці просить скасувати додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року, а судові витрати залишити за позивачем.
В касаційних скаргах на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2023 року скаржники посилаються на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, та зазначають про те, що судом апеляційної інстанції не враховано та не застосовано правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі №540/3994/20, від 20 лютого 2019 року у справі №819/691/17 та від 20 січня 2021 року у справі №640/18679/18, згідно з яким відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Скаржники зазначають, що, ураховуючи приписи статті 235 КЗпП України, позивач повинен був бути поновленим саме на посаді, з якої його було звільнено, тобто на посаді - головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті Управління Держпраці в Івано-Франківській області, адже станом на день винесення оскаржуваної постанови (12 липня 2023 року) Управління Держпраці остаточно не ліквідовано, а лише перебувало у стані ліквідації, що не перешкоджало суду апеляційної інстанції прийняти рішення про поновлення позивача в Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області.
На думку скаржників, судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки матеріалам справи в частині ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області.
Окрім того, судом апеляційної інстанції питання ліквідації повністю не досліджено, адже постанова Кабінету Міністрів України №14 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" не передбачає правонаступництва, і таке твердження судом у винесеній постанові не має правового підґрунтя.
У спірних правовідносинах фактично відбулася процедура ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області (без правонаступництва). Позивача звільнено із займаної посади з підстав ліквідації юридичної особи, а не реорганізації, як про це безпідставно вказує суд апеляційної інстанції.
Виходячи з наведеного, скаржники зазначають, що Управління Держпраці не порушило жодних вимог чинного законодавства України щодо звільнення позивача з посади та вчинило усі необхідні дії стосовно його попередження про майбутнє звільнення з дотриманням процедури звільнення в повній мірі.
25 жовтня 2023 року Державна служба України з питань праці подала пояснення у справі, у яких просить касаційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області задовольнити, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2023 року скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У своїх поясненнях відповідач зазначає, що відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Постанова № 14 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" є чинною, не оскаржувалась та підлягає виконанню в межах та порядку, передбаченому чинним законодавством.
Таким чином діє презумпція конституційності та законності правових актів суб`єктів владних повноважень, зокрема Постанови № 14 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці", яка визначає виключно ліквідацію як основний спосіб припинення юридичної особи - Управління.
Згідно підпункту 3 пункту 3 цієї Постанови № 14 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються.
Таким чином, Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці не є правонаступником Управління Держпраці в Івано-Франківській області, не перейняло права та обов`язки територіальних органів Державної служби України з питань праці, які ліквідовуються, а набуло повноважень лише в частині здійснення їх завдань та функції. Нормативно-правового акту, який би визначав іншу процедуру (відмінну від ліквідації), Кабінетом Міністрів України не було прийнято.
Також зазначає, що відповідно до ст. 235 КЗпП України працівник повинен бути поновлений на посаді, з якої його було звільнено, тобто на посаді головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті та зв`язку Управління Держпраці в Івано-Франківській області, оскільки на день винесення оскаржуваної постанови (12 липня 2023 року) і на день подання пояснень Управління не ліквідовано, а перебуває в стадії припинення.
Правом подати відзив на касаційні скарги в порядку статті 338 КАС України ОСОБА_1 не скористався, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду постанови суду апеляційної інстанції за наявними в справі матеріалами.
У касаційній скарзі Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року скаржник посилається на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 березня 2023 року у справі №927/153/22 щодо застосування частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України ОСОБА_1 не скористався, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду додаткової постанови суду апеляційної інстанції за наявними в справі матеріалами.
Державна служба України з питань праці подала відзив на касаційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці в якому просила касаційну скаргу задовольнити, а додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року скасувати.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2023 року з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2023 року з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд цієї справи в порядку письмового провадження 3 24 липня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2024 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Булавинця Миколи Миколайовича про заміну відповідача правонаступником.
Замінено Управління Держпраці в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 39784625) на правонаступника - Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (ідентифікаційний код 44840602).
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 працював на посаді головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, котлонагляді, на транспорті та зв`язку Управління Держпраці в Івано-Франківській області.
Згідно наказу від 01 липня 2016 року за №157-к ОСОБА_1 переведений на посаду головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті та зв`язку Управління Держпраці в Івано-Франківській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року №14 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" прийнято рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 1. В переліку територіальних органів Державної служби з питань праці, що ліквідуються, наявне і Управління Держпраці в Івано-Франківській області. Також, постановлено утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 2.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (зі змінами), Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 (зі змінами), та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року №14 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці", Державною службою України з питань праці видано наказ №22 від 17 січня 2022 року "Про ліквідацію Управління Держпраці в Івано-Франківській області", згідно з яким наказано ліквідувати як юридичну особу публічного права Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625), утворити комісію з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області, та призначити Головою комісії з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області Смагу Романа Ігоровича, виконуючого обов`язки начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області.
26 січня 2022 року головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті та зв`язку Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", про що свідчить його особистий підпис на попередженні.
Наказом Держпраці від 23 вересня 2022 року №166 "Про утворення Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці" утворено як юридичну особу публічного права Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
Державною службою України з питань праці видано наказ від 02 грудня 2022 року №230 "Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій", яким вирішено погодитися із пропозицією Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо можливості забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженим наказом Держпраці від 23 вересня 2022 року №172, та іншими нормативно-правовими актами з 05 грудня 2022 року. Цим же наказом визначено Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області, Управлінню Держпраці у Тернопільській області та Управлінню Держпраці у Чернівецькій області припинити з 05 грудня 2022 року здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах.
Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області видано наказ №265-к від 07 грудня 2022 року "Про звільнення ОСОБА_1", згідно з яким звільнено позивача із займаної ним посади 07 грудня 2022 року у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".
Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон України № 889-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
За частиною другою статті 1 Закону України № 889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до частин другої, третьої статті 5 Закону України № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
За текстом частини першої статті 83 Закону України № 889-VIII державна служба припиняється: 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); .
Згідно з частиною першою статті 87 Закону України № 889-VIII (із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року №117-IX) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.
Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України № 889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Відповідно до частини шостої статті 49-2 КЗпП України (у редакції, викладеній згідно із Законом України від 12 грудня 2019 року № 378-IX "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України") вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу [згідно з якою "звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу] та положення частини другої цієї статті [згідно з якою "при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством"]; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 14 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" (далі - Постанова № 14)
Кабінетом Міністрів України Постановою від 12 січня 2022 року № 14 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, серед яких Управління Держпраці в Івано-Франківській області, та утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці.
Зазначеною постановою установлено, що 1) територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно з пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій; 3) міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Управління Держпраці в Тернопільській області, Управління Держпраці в Чернівецькій бласті.
Цивільний кодексу України (далі - ЦК України)
Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Так, касаційні провадження відкриті на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: судом апеляційної інстанції не враховано та не застосовано правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі №540/3994/20, від 20 лютого 2019 року у справі №819/691/17 та від 20 січня 2021 року у справі №640/18679/18, що відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір; а також неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 березня 2023 року у справі №927/153/22, щодо застосування частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу.
На думку скаржників, позивача безпідставно поновлено на посаді, рівнозначній посаді головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті управління Держпраці в Івано-Франківській області у правонаступнику управління Держпраці в Івано-Франківській області-Південно-Західному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці, тобто на посаді яку він не займав. Скаржники уважають, що позивача має бути поновлено на тій посаді, з якої його звільнено.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передання іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників з`ясовувати реальність такої ліквідації із врахуванням вищенаведеного. Оскільки юридичний акт, що став підставою для ліквідації, та наступне звільнення працівника з цієї підстави взаємопов`язані, перевірці підлягають законність як цього юридичного акта, так і процедури звільнення.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 640/12871/21, від 22 листопада 2022 року у справі № 200/3012/21-а, від 30 листопада 2022 року у справі № 640/15797/21, від 28 грудня 2022 року у справі № 340/376/20, тощо.
Спираючись на такий підхід під час вирішення цієї справи, Верховний Суд констатує, що держава, яка в особі Кабміну ухвалила Постанову № 14, коли ліквідувала, серед інших, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, не відмовилася від завдань з реалізації державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду на місцевому (локальному) рівні, а наділила ними новоутворений міжрегіональний територіальний орган - Південно-Західне міжрегіональне управління Держпраці.
Проте, тлумачення (роз`яснення) Верховного Суду України правової природи державного органу в аспекті його ліквідації як юридичної особи публічного права, а з тим і умов/обставин, за яких (не)можливе припинення державної служби з цієї підстави, дотепер не втратило ані актуальності, ані значення для правильного розуміння й застосування положень нині чинного Закону № 889-VIII, який, за його преамбулою, визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби. До такої думки наштовхує головним чином те, що організація державної влади в Україні, зокрема, на інституційному рівні, опирається на такі засадничі правила і принципи, які в державі соціально-демократичного спрямування зберігають свою значимість впродовж тривалого періоду часу, пронизуючи нормативне регулювання відповідної сфери (чи групи) правовідносин і слугуючи таким чином орієнтиром для його застосування.
Нормативне регулювання суспільних відносин на рівні закону з часом і під впливом різних умов (обставин) може змінюватися. У контексті, приміром, припинення державної служби - позаяк ці міркування викладаються в цьому зв`язку - зміни до закону можуть стосуватися підстав, способів, процедури припинення державної служби, прав та обов`язків учасників цих правовідносин. Видається, що для правильно розуміння і застосування положень закону варто зважати також на принципи здійснення державної служби, які закріплені в спеціальному для цих правовідносин законі, ну а також пам`ятати про суть і значення органів держави у державному апараті і в державному механізмі загалом.
У вимірі спірних правовідносин це ведеться до того, що ліквідація державного органу (як підстава для припинення державної служби) пов`язується не тільки з виданням відповідного розпорядчого акта про ліквідацію юридичної особи [публічного права], але також з тим, що держава відмовляється від виконання певних завдань і функцій або ж передає їх (чи залишає їх) іншому державному органу (приміром, для недопущення дублювання повноважень державних органів). Іншими словами, ліквідація юридичної особи публічного права - навіть якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є відповідний запис - не тотожне за змістом і юридичним наслідками ліквідації державного органу, який, між тим, може мати статус юридичної особи, яка за порядком утворення належить до юридичних осіб публічного права.
Злиття кількох державних органів в один й наділення цього новоутвореного (в результаті такого способу реорганізації) державного органу по суті тими самими владними повноваженнями, які мали ті органи, які злилися в один, не означає, що припинені (шляхом злиття) державні органи ліквідовані інституційно. У такий спосіб вони набули нової "форми", але їх "сутність", яка виявляється у завданнях і функціях у визначеній сфері правовідносин, залишилися ті самі. Звідси й робиться висновок, що державний орган (зокрема й місцевого рівня, як-от у цій справі) не ліквідований, а реорганізований.
Висловлені вище міркування стосовно того, який зміст вкладається в "ліквідацію" державного органу та зміни, внесені до статті 87 Закону України №889-VIII згідно із Законом № 117-ІХ, не заперечують існуючого підходу до розрізнення "ліквідації" державного органу від його "реорганізації", а з тим і юридичних процедур та наслідків, які мають застосовуватися щодо державних службовців.
Для правильного вирішення справ такої категорії передовсім необхідно з`ясувати суть змін в організації функціонування територіальних органів Держпраці, а відтак і їх юридичні наслідки.