ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 200/625/23
адміністративне провадження № К/990/27389/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрите
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року (суддя Куденков К. О.) і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року (судді: Блохін А. А., Гаврищук Т. Г., Сіваченко І. В.), та
у с т а н о в и в:
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність / дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), у розмірі 100000,00 грн, у зв`язку з безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій області в період з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 100000,00 грн у зв`язку з безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій області в період з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі бойового наказу був направлений в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідно - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (військова частина НОМЕР_2 ), де виконував бойові завдання. Це має означати, з погляду позивача, що він здійснював заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, за які, відповідно до пункту 1 Постанови № 168, належить виплата збільшеної додаткової винагороди.
Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, стисло можна викласти так.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є громадянином України, має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3, виданого 16 серпня 2021 року.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 01 березня 2023 року № 12/615 старший сержант ОСОБА_1 11 липня 2022 року вибув у службове відрядження на ділянку НОМЕР_4 прикордонного загону Південного регіонального управління, а з 28 вересня 2022 року по 07 січня 2023 року - перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, за тією самою довідкою, з 15 листопада 2022 року по 19 листопада 2022 року позивач був у відпустці.
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Держприкордонслужби від 09 січня 2023 року № 7-ВВ позивач 08 січня 2023 року прибув зі службового відрядження зі ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з наказами начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Держприкордонслужби про виплату додаткової винагороди від 02 жовтня 2022 року № 397-ОС, від 03 листопада 2022 року № 456-ОС, від 02 грудня 2022 року № 503-ОС позивач за період вересень-грудень 2022 року отримав додаткову винагороду із розрахунку 30000,00 грн на місяць пропорційно часу виконання обов`язків військової служби. За текстом судових рішень, це підтверджується архівною відомістю № 14947; водночас, як зауважили суди попередніх інстанцій, додаткова винагорода у [збільшеному] розмірі до 100000,00 грн за окреслений [спірний] період не нараховувалася.
На адвокатський запит від 03 січня 2023 року відповідач повідомив (листом від 13 січня 2023 року № 14-259-23-вих), що підвищена додаткова винагорода за період перебування військовослужбовця у відрядженні на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_4 не нараховувалася і не вплачувалася, позаяк начальник цього прикордонного загону не надав інформації про дні безпосередньої участі в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 наказу [Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року] № 392/0/81-22-АГ ["Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168"], за формою, наведеною в додатку 2 до вказаного Наказу.
Крім того, начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 04 грудня 2022 року № 22/4928-22-вих. повідомив, що не має інформації, яка би підтверджувала факт безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях або в забезпечені здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій. З цієї причини відповідач не має підстав для нарахування ОСОБА_1 підвищеної додаткової винагороди за період перебування у відрядженні.
У відповідь на адвокатський запит від 03 січня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 12 січня 2023 року № 22/281-23-вих. повідомив, що позивач у складі 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_5 прикордонного загону Держприкордонслужби приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 ; додав також, що документи, передбачені додатком 2 до наказу [Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року] № 392/0/81-22-АГ ["Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168"] на адресу відповідача не направлялися.
ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 29 листопада 2022 року № 22/4820-22 повідомив також, що підрозділи Держприкордонслужби, які перебувають в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойових завдань на лінії бойового зіткнення. Довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_1, які брали участь у бойових діях або заходах, за вересень та жовтень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_2, не опрацьовувалися.
Отож, як підсумували суди попередніх інстанцій, спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що позивач у період з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року не отримав додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн відповідно до пункту 1 Постанови № 168, хоча, як він вважає, мав на це право, виконуючи бойові завдання у складі ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 10 квітня 2023 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 11 липня 2023 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зауважив, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168" та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168" (далі також - накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ), позаяк є нормативними актами, підлягали державній реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку, якої, однак, не пройшли. Додали також, що зазначені накази не є регуляторними актами у значенні Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 1160-IV). На основі наведених міркувань суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначені акти не можуть застосовуватися до правовідносин на кшталт тих, з яких виник спір в цій справі.
Відтак суди попередніх інстанцій, з покликанням на статтю 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII "Про оборону України" (далі - Закон № 1932-XII), виснували, що до спірних правовідносин має застосовуватися Інструкція про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року № 188 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31 березня 2016 року за № 488/28618; далі - Інструкція № 188).
Апелюючи до приписів названого нормативного акта суд першої інстанції, а з ним і суд апеляційної інстанції у вимірі обставин цієї справи зазначили, що протягом спірного періоду позивач не отримував додаткової винагороди у "збільшеному" розмірі до 100000,00 грн.
У цьому зв`язку додали, що протягом періоду, про який мовиться в цій справі, позивач перебував у складі ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно саме ця військова частина мала надати документи, які підтверджують участь позивача в бойових діях або у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії . Але позаяк ця військова частина повідомила, що її підрозділи не виконували бойових завдань на лінії бойового зіткнення, то документи щодо позивача за цей період не надходили, відповідно й підстав для нарахування йому додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн не було.
З погляду судів попередніх інстанцій, посилання відповідача на відсутність документів, передбачених наказами Адміністрації Держприкордонслужби № 392/0/81-22-АГ та/або № 628/0/81-22-АГ, не вплинуло на вирішення цієї справи, адже ІНФОРМАЦІЯ_5 взагалі не підтвердив участі позивача протягом спірного періоду в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.
Спираючись на наведені міркування суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Касаційне оскарження
У касаційній скарзі представник позивача - адвокат Кириленко А. В. просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційну скаргу її автор подав з підстави, яка передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: (1) пункту 1 Постанови № 168; (2) загалом Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 - у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин у зв`язку із невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168; пункту 2-1 Постанови № 168; в цілому Інструкції № 188 - у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168, а саме: визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування і виплати збільшеної додаткової винагороди; необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває); (3) пункту 2-1 Постанови № 168; в цілому наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ - у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168.
Щодо мотивів застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин приписів Інструкції № 188 представник позивача, з-поміж іншого, зауважив, що подібна інтерпретація хибна, тому що зазначений нормативний акт має іншу сферу регулювання. У цьому зв`язку звернув увагу на те, що згадуваний нормативний акт виданий задовго до введення в Україні воєнного стану, тож не може регулювати правовідносин, які виникли у зв`язку з дією цього правового режиму.
Стосовно згаданих вище наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ представник позивача зауважив, що ці акти, позаяк стосуються прав, свобод та інтересів військовослужбовців, мали б бути зареєстровані й оприлюднені у встановленому законом порядку. Та оскільки цих процедур недотримано, то зазначені накази не можуть створювати юридичних наслідків, відповідно і слугувати підставою для позбавлення військовослужбовця додаткової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
З аргументації скаржника, зокрема й тієї, яка наведена у клопотанні від 19 лютого 2024 року про передання цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, можна зрозуміти також, що підстави / умови виплати додаткової винагороди регулює тільки Постанова № 168, але ніяким чином не накази Адміністрації Держприкордонслужби, про які мовиться вище.
У згадуваному клопотанні представник позивача - адвокат Кириленко А. В. просить передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для того, щоб відійти від висновків, які висловлені у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, позаяк вважає, що вони основані на неправильному застосуванні норм підзаконних актів. Мотиви, якими головно керувався автор клопотання, подібні до тих, які висловлені у касаційній скарзі.
Відзиву на касаційну скаргу суд не отримав.
Нормативне регулювання
За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" (далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; .
За пунктом 1 Положення про Адміністрацію Держприкордонслужби, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 533 (далі - Положення № 533), Адміністрація Держприкордонслужби є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до пункту 5 Положення № 533 Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності: 3) організовує планово-фінансову роботу в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; 4) забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; 5) контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління; .
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 661-IV, до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно зі статтею 16 Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За текстом пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, .
У частині другій статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 (затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який був введений строком на 30 діб, але згодом продовжувався й діє дотепер.
Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 (у редакції, яка діяла у період виникнення спірних відносин) військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_6, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
За пунктом 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у пункті 1 якої зазначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відтак Кабінет Міністрів України постановою від 07 липня 2022 року № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168" (далі - Постанова № 793) вніс низку змін до Постанови № 168, зокрема: в абзаці першому пункту 1 Постанови № 168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць"; доповнив також Постанову № 168 [новим] пунктом 2-1 такого змісту: " 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".
На підставі цього пункту Адміністрація Держприкордонслужби видала Наказ від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року.
Відповідно до пункту 2 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ заходами, передбаченими абзацом другим пункту 1 цього наказу, визначається виконання у відповідні дні військовослужбовцем: 1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України; 2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійна розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; 3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з і виявлення та огневого ураження повітряних цілей; 4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; 5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником; 6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження; 7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому" числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; 8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які: виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням 3 противником.