ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 676/2111/20
провадження № 51-635км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
а також у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 29 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240070000211, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Коцюбинчики Чортківського району Тернопільської області, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України (в редакції закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 гривень).
Цим же вироком скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2020 року. Вирішено питання щодо речових доказів, зокрема, автомобіль марки ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, повернуто власнику - ОСОБА_7 .
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, 08 лютого 2020 року, близько 17:00, перебуваючи на території Комунального некомерційного підприємства "Лікувальний діагностично-консультативний центр" Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області, що по вул. Матросова, 17 в м. Кам`янець-Подільському Хмельницької області, діючи умисно, шляхом буксирування автомобілем ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1, за кермом якого перебував ОСОБА_8, який не був обізнаний про протиправність вчинюваних дій, незаконно заволодів транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_4, № двигуна НОМЕР_5, що належить потерпілому ОСОБА_9, чим заподіяв останньому майнової шкоди на загальну суму 26 710 гривень.
Хмельницький апеляційний суд 22 листопада 2021 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині вирішення питання про долю речового доказу і спеціальну конфіскацію та ухвалив у цій частині новий вирок, яким на підставі ч. 1 ст. 96-1, п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК застосував спеціальну конфіскацію майна, яке було знаряддям вчиненого злочину, а саме автомобіля марки ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, який зареєстрований на ОСОБА_7 та конфіскував його у власність держави.
Постановою Верховного Суду від 26 січня 2023 року вирок Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року щодо ОСОБА_7 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Надалі, Хмельницький апеляційний суд 29 серпня 2023 року вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року в частині вирішення питання про долю речового доказу та спеціальну конфіскацію, що стосується автомобіля марки ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, скасував, ухвалив новий вирок, яким на підставі статей 96-1, 96-2 КК України стягнув у власність держави з ОСОБА_7 грошову суму в розмірі 18 564 гривень 58 копійок, що становить ринкову вартість автомобіля, який підлягав спеціальній конфіскації, та стягнув із ОСОБА_7 в дохід держави 5735 гривень 52 копійки процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, зазначаючи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржуване судове рішення та повернути автомобіль власнику.
Аргументуючи свою позицію, стверджує, що рішення апеляційного суду про стягнення із засудженого ОСОБА_7 грошових коштів в рахунок автомобіля, який, на його переконання, не підлягав спеціальній конфіскації, є безпідставним.
Зазначає, що ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, перебував у спільній власності подружжя Шморгунів, а тому, застосувавши спеціальну конфіскацію майна, про використання якого для вчинення злочину дружина засудженого не знала, апеляційний суд порушив її права.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали вимоги касаційної скарги та просили їх задовольнити на викладених підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу сторони захисту необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Із будь яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
У касаційній скарзі захисник стверджує, що застосування спеціальної конфіскації у даному кримінальному провадженні є безпідставним та не узгоджується із практикою Верховного Суду, що викладена зокрема у постанові від 09 квітня 2020 року (справа № 676/2199/19, провадження № 51-5641км19).
Такі аргументи є неспроможними з огляду на наступне.
Вироком місцевого суду встановлено, що автомобіль ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, який ОСОБА_7 використав в якості знаряддя вчинення інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, зареєстрований за обвинуваченим (титульний власник), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 .
При цьому, суд, керуючись нормами Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України встановив юридичний факт, що даний транспортний засіб є об`єктом права спільної сумісної власності, оскільки був придбаний у 2014 році під час зареєстрованого у 1987 році шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_10 і на його купівлю використано спільні кошти подружжя.
У зв`язку з наведеним, а також з огляду на те, що дружина обвинуваченого ОСОБА_10 не знала і не могла знати, що її чоловік ОСОБА_7 використав вказаний автомобіль під час вчинення інкримінованого злочину, суд першої інстанції прийшов до переконання, що баланс між суспільним інтересом у попередженні злочинів та захистом прав зацікавленої особи у даних обставинах не виправдовує покладання тягаря позбавлення права на автомобіль на співвласника ОСОБА_10 і не застосував спеціальну конфіскацію.
Не погоджуючись із вказаним вироком в частині вирішення питання про спеціальну конфіскацію, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій ставив питання про його скасування та застосування положень статей 96-1, 96-2 КК України. Свої вимоги сторона обвинувачення аргументувала тим, що ОСОБА_7 під час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення використав належний йому автомобіль в якості знаряддя злочину, а тому останній підлягає конфіскації незалежно від того, що на нього розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя.
Переглядаючи вирок за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанції 29 серпня 2023 року визнав слушними наведені стороною обвинувачення доводи та, опираючись на отримані від експерта дані (висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи №1288/23-26 від 21 липня 2023 року), прийняв рішення про скасування вироку місцевого суду та стягнув в порядку статей 96-1, 96-2 КК України з обвинуваченого ОСОБА_7 грошову суму в розмірі 18 564 гривні 58 копійок, тобто повну ринкову вартість автомобіля.
Таке рішення колегія суддів мотивувала тим, що конфіскація у власність держави самого транспортного засобу неможлива оскільки це порушить права іншого співвласника, а тому з обвинуваченого слід стягнути саме грошові кошти, як визначено приписами КПК України.
Зважаючи на такі мотиви прийнятого рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.