ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 449/108/22
провадження № 51-7 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 ( у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Перемишлянського районного суду Львівської області від 19 червня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022142450000001, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч. 1 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Перемишлянського районного суду від 19 червня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за:
- ч.5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі триста п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5950 грн;
- ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом повного складання покарань, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді у виді штрафу в розмірі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_7, маючи умисел на виготовлення підробленого посвідчення водія, в кінці березня 2021 року, використовуючи відомості, розміщені на сторінці інтернет-сайту, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, надав невстановленій досудовим розслідуванням особі, свої персональні дані про особу, а саме: свої паспортні дані, свою фотографію, фотографію підпису необхідні для виготовлення підробленого посвідчення водія.
В подальшому, в квітні 2021 року ОСОБА_7 у відділенні №1 "Нової Пошти", що розташоване по АДРЕСА_2, через поштове відправлення від невстановленої досудовим розслідуванням особи, отримав підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1, та довідку РСЦ МВС м. Києві (ТСЦ №8044) про право управління ТЗ категорій А, В, виданих на ім`я ОСОБА_7 .
Крім того, 04 січня 2022 року близько 14:40 год, ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом марки "BA3-21063", по АДРЕСА_3, будучи зупиненим працівниками СРПП ВНП №2 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області, виконуючи законну вимогу інспектора поліції, діючи умисно, достовірно знаючи, що наявне у нього посвідчення водія серії НОМЕР_1, видане на ім`я ОСОБА_7 є підробленим, пред`явив підроблений документ працівникам поліції, таким чином використав вказаний документ.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Зазначає, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України тому, що не доведено наявності у нього умислу на пособництво у виготовленні підробленого посвідчення водія, а також умислу на використання завідомо підробленого офіційного документу.
Вважає, що вину його підзахисного у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не доведено поза розумним сумнівом.
В основу обвинувального вироку покладено недопустимі докази тому, що сторона обвинувачення неналежно виконала вимоги ст. 290 КПК України, оскільки у протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 28.01.2022 не конкретизовано кількість аркушів наданих матеріалів на ознайомлення та не зазначено з якими речовими доказами ознайомився підозрюваний, відтак не можливо встановити чи були відкриті матеріали в повному обсязі.
Протокол огляду місця події від 04.01.2022 є недопустимим доказом через те, що слідча дія проведена до внесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР, а такі були внесені до ЄРДР лише наступного дня після її проведення.
Вказує, що всупереч вимог ст.364 КПК України в місцевому суді обвинувачений був позбавлений права на виступ в судових дебатах.
Також, на думку захисту, в суді першої інстанції було порушено таємницю наради суддів, оскільки суддя під час перебування в нарадчій кімнаті виносив рішення по інших справах.
Крім того, оскаржуваний вирок містить суперечності між мотивувальною та резолютивною частиною у яких суд по-різному зазначив розмір штрафу, призначений за ч.5 ст.27 ч.1 ст. 358 КК України, а саме в мотивувальній частині - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в резолютивній - 350.
Суд апеляційної інстанції допущені порушення проігнорував та в ухвалі не дав належних відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту, чим порушив вимог ст. 419 КПК України.
Посилається на невідповідність судових рішень вимогам статей 370 КПК України через їх незаконність та не обґрунтованість.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримали та просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги сторони захисту, заперечував проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Питання допустимості доказів вирішує суд під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Сторони кримінального провадження під час судового розгляду мають право подавати клопотання про визнання доказів недопустимими (ст. 89 КПК України).
Місцевий суд відповідно до критеріїв, установлених статтями 85-90, 94 КПК України, належним чином дослідив та оцінив надані стороною обвинувачення докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного та в повній мірі підтверджують висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України. З такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції.
Суди зазначили, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України повністю доведена поза розумним сумнівом: рапортом працівника поліції щодо виявлення у ОСОБА_7 посвідчення водія з явними ознаками підробки, а посвідчення з даною серією та номером числиться за громадянином ОСОБА_8 ; протоколом огляду місця події від 04.01.2022, згідно якого під час огляду в райвідділі у ОСОБА_7 вилучено: посвідчення водія " НОМЕР_1" на ім`я ОСОБА_7, довідку РСУ МВС в м. Києві про право ОСОБА_7 керувати транспортними засобами категорії "А" і "В"., конверт з ІНФОРМАЦІЯ_2 отримувач ОСОБА_7 ; висновком експерта від 19.01.2022 встановлено, що посвідчення водія " НОМЕР_1" видане на ім`я ОСОБА_7 виготовлено не поліграфічним підприємством, що здійснює виготовлення бланків типових документів та не відповідає аналогічним документам даного типу, що перебувають в офіційному обігу на території України; протоколом огляду речей і документів від 10.01.2022 згідно якого оглядом розділу сайту Нової Пошти встановлено, що 09.04.2021 відправлення №20450368920734 було отримано ОСОБА_7 та грошовий переказ видано одержувачу ОСОБА_9 ; протоколом огляду речей і документів від 28.01.2022 зафіксовано огляд переписки в додатку Інстаграм мобільного телефону ОСОБА_7, згідно якої 27 березня обвинувачений переписуючись з користувачем під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_3" надавши своє фото та копію паспорта замовив в останнього за 7000 грн. посвідчення водія категорії "А" і "В"; постановою від 04.01.2022 про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без ременя безпеки; листом ТСЦ МВС №4643 від 18.01.2022 про те, що ОСОБА_7 посвідчення водія не отримував; договором від 17.12.2021 року, згідно якого ОСОБА_7 зарахований на навчання з 17.12.2021 року, на підготовку водія категорії "В, С".
При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин надані стороною обвинувачення докази доводять наявність у діях засудженого складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 ч.1 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту, в тому числі й щодо недоведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, і як наслідок відсутності в діях складу кримінальних правопорушень через відсутність суб`єктивної сторони, що є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, надав на них вичерпну відповідь та з наведенням докладних мотивів залишив її без задоволення, належним чином обґрунтувавши прийняте рішення.
З таким висновком погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Позиція захисника щодо недоведеності наявності у засудженого умислу на пособництво у виготовленні підробленого посвідчення водія, а також умислу на використання завідомо підробленого офіційного документу є необґрунтованою та повністю спростовується матеріалами кримінального провадження.
Порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами є загальновідомим та закріплений у Положенні, завтердженому постановою Кабміну №340 від 08 травня 1993 року (далі - Порядок).
Пунктом 16 Порядку чітко визначено, що посвідчення водія видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний, практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС.
Процедура підготовки водіїв транспортних засобів на території України є офіційною та закріплена законодавцем у Порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, що затверджений Постановою кабміну № 487 від 20 травня 2009 року.
Для отримання посвідчення водія особа повинна пройти відповідну підготовку, а також скласти теоретичний та практичний іспити у держаному органі виконавчої влади, а саме в територіальному сервісному центрі МВС. При цьому іспити приймаються уповноваженими працівниками сервісних центрів МВС, на яких згідно з посадовими обов`язками покладено функції з прийняття іспитів для отримання права керування транспортними засобами.
До складення практичного іспиту допускається особа, яка успішно склала теоретичний іспит (у передбачених цим Положенням випадках) та пройшла відповідну підготовку з практичного керування транспортним засобом в акредитованому закладі.