ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 203/4638/19
провадження № 61-15227св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Суддів:Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,Синельникова Є. В., Шиповича В. В., учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державний нотаріус П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Ужва Тетяна Миколаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Данилова Анна Геннадіївна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, третя особа - державний нотаріус П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Ужва Т. М. (далі - державний нотаріус Ужва Т. М. ), про визнання бездіяльності протиправною, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що його батько ОСОБА_3 перебував на обліку у Шахтарському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримував страхові виплати у зв`язку з трудовим каліцтвом, а потім, після початку проведення антитерористичної операції, з 02 липня 2018 року ОСОБА_3 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.
21 червня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про продовження йому раніше призначеної страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, належні йому виплати за життя не отримав.
В установленому законом порядку позивач прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 та отримав відповідне свідоцтво про право власності у порядку спадкування, проте відповідач протиправно не нараховує страхові виплати, що належали його батьку за життя, у зв`язку з чим він не може отримати відповідні грошові кошти.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визнати бездіяльність управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області протиправною, визнати право власності на відповідні страхові виплати у порядку спадкування за законом, зобов`язати відповідача здійснити нарахування таких виплат та надати інформацію про їх розмір.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо ненарахування ОСОБА_3 страхових виплат за період з 21 червня 2018 року до 07 липня 2018 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача про нарахування померлому батьку ОСОБА_3 страхових виплат за період звернення із заявою від 21 червня 2018 року до дати його смерті та визнання бездіяльності відповідача щодо такого ненарахування протиправною, є обґрунтованими.
Зважаючи на те, що нарахування страхових виплат за період звернення померлого з відповідною заявою до дати його смерті, відповідач виконав добровільно, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача.
Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд зазначив, що позивач не звертався до відповідача із заявами про надання інформації щодо розміру відповідних нарахувань. Отже, з цього приводу між сторонами спору ще не виникло. Також суд зазначив, що у матеріалах спадкової справи відсутня заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини в частині страхових виплат його батька та видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину у цій частині.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності порушення спадкового права позивача на отримання страхових виплат його батька. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не звертався до відповідача із заявами про надання інформації про розмір відповідних нарахувань, що дає підстави для висновку про те, що з цього приводу спору між сторонами ще не виникло.
Постановою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності відповідача щодо ненарахування страхових виплат за минулий період та визнання права власності у порядку спадкування за законом скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності відповідача щодо ненарахування страхових виплат за минулий період (з серпня 2014 року до 07 липня 2018 року) та визнання права власності у порядку спадкування за законом, з тих підстав, що ОСОБА_1 не звертався до відповідача із заявами щодо надання інформації про розмір відповідних нарахувань, тобто з цього приводу між сторонами спору ще не виникло. А також, що позивач не звертався до нотаріальної контори із заявою про страхові виплати після померлого ОСОБА_3, а лише просив видати йому свідоцтво про право на спадщину стосовно автомобіля, причепа автомобільного та пенсії у сумі
57 852,84 грн.
Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з того, що суди не встановили фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору. Визнавши, що права позивача порушені, ефективного судового захисту, що передбачено статтею 2 ЦПК України, не вжили, не надали позивачу можливості відновити свої права.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо не нарахування ОСОБА_3 страхових виплат за період з 01 серпня 2014 року до 07 липня 2018 року.
Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області здійснити нарахування ОСОБА_3 страхових виплат за період з 01 серпня 2014 року до 07 липня 2018 року.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 на страхові виплати, належні ОСОБА_3 за період з 01 серпня 2014 року до 07 липня 2018 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що він, як спадкоємець, підтвердив своє право на отримання сум страхового відшкодування, що належали спадкодавцю ОСОБА_3 за період з 01 серпня 2014 року до 07 липня 2018 року, які не зазначені в свідоцтві про право на спадщину.
За життя ОСОБА_3 мав право на одержання страхових виплат у зв`язку з трудовим каліцтвом за весь минулий період, оскільки мав статус особи з інвалідністю ІІІ групи у зв`язку з трудовим каліцтвом та перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа у м. Дніпрі.
Відсутність звернення спадкодавця до відповідача із заявою про нарахування страхових виплат за минулий час не є підставою для відмови у таких виплатах.
Постановою Дніпровського апеляційного суду 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), яке є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, задоволено.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо ненарахування ОСОБА_3 страхових виплат за період з 01 серпня 2014 року до 07 липня 2018 року; зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області здійснити нарахування ОСОБА_3 страхових виплат за період
з 01 серпня 2014 року до 07 липня 2018 року; визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 на страхові виплати, належні ОСОБА_3 за період з 01 серпня 2014 року
до 07 липня 2018 року скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В іншій частині рішення суду, як таке що не було оскаржене, залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не довів, що за життя його батько мав перешкоди для звернення до відділень Фонду соціального страхування України, яке він міг самостійно обрати та куди фактично не звертався, а отже, не скористався правом на отримання призначених страхових виплат.
Померлий ОСОБА_3, який мав право на нарахування та виплату страхових виплат, не підтвердив того, що він вжив заходів, спрямованих на отримання страхових виплат до його звернення до органів Фонду.
Право спадкодавця на страхові виплати не є абсолютним, воно може підлягати законним обмеженням щодо дотримання порядку та процедури для їх отримання.
Вираження волі ОСОБА_3 відбулося шляхом вчиненням певних дій, складанням та поданням письмової заяви до відділення Фонду у зв`язку з бажанням перейти у відділення Фонду в м. Дніпропетровську, тобто в межах відділень, які не належать до тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, та ніяк не співвідносяться із вимогами з боку Фонду щодо надання довідки про взяття ОСОБА_3 на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, і обмеженням прав потерпілої особи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У жовтні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Данилова А. Г., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року залишити в силі.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц, від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц, від 22 липня 2019 року у справі № 418/2434/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у матеріалах справи міститься постанова Дніпровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області від 23 січня 2020 року № 0402/44260/1 "Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати", у якій зазначено про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому ОСОБА_3, номер справи 44260, номер випадку 44260. За даними Централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду потерпілий ОСОБА_3 перебуває на обліку з 2001 року, має зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво, що сталося ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, згідно з відомостями Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області від 22 грудня 2018 року ОСОБА_3 перебував на обліку у Шахтарському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області.
Зазначене спростовує висновок суду апеляційної інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин перебування ОСОБА_3 на обліку та отримання ним страхових виплат.
Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач не довів, що за життя ОСОБА_3, який мав право на нарахування та виплату страхових виплат, вжив заходів, спрямованих на отримання страхових виплат, до його звернення в органи Фонду.
Спадкодавець ОСОБА_3 за життя скористався своїм правом щодо отримання страхових виплат, вчинив всі дії, які від нього залежали відповідно до чинного на той час законодавства. Йому були призначені страхові виплати безстроково, він виконав вимоги, передбачені законодавством щодо внутрішнього переміщення з території на якій проводилась антитерористична операція, отримав відповідну довідку та звернувся із заявою до Фонду соціального страхування про поновлення страхових виплат та здійснення їх виплати за минулий період, зважаючи ще й на прийняття комісією рішення про їх виплату.
Невиплата відповідачем раніше призначених щомісячних страхових виплат за минулий період тільки внаслідок відсутності порядку та механізму, який повинен був розробити та затвердити уряд країни, лише породжує правову невизначеність стосовно обов`язку держави щодо виплати такої заборгованості.
Суб`єкт владних повноважень, ненараховуючи померлому страхові виплати за минулий період, з огляду на його статус внутрішньо переміщеної особи, посилаючись на нормативно-правові акти, що фактично звузили його права та зробили їх реалізацію залежною від певних обставин, порушив право позивача на їх отримання, яке захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що у свідоцтві про право на спадщину не зазначено жодних сум страхових виплат, які належали спадкодавцю, є необґрунтованим. Оскільки, державний нотаріус Ужва Т. М. не видала свідоцтво у зв`язку з тим, що відповідач не надав інформації стосовно відповідних нарахувань та заборгованості.
Крім того, на порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції необґрунтовано поновив відповідачу строк на апеляційне оскарження.
Згідно з підпунктами 2, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" припинено Фонд соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного Фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
Тобто, на час ухвалення рішення судом першої інстанції та набрання рішенням чинності, повноваження щодо його оскарження належали Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Дніпропетровській області, яке таким правом у встановлений законом строк не скористалося.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції не звернув увагу не те, що одночасно із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, яка ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2023 року була задоволена (замінено боржника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області на його правонаступника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у виконавчих листах № 203/4638/19, виданих Кіровським районним судом м. Дніпропетровська на виконання рішення суду від 01 листопада 2022 року), листом від 15 березня 2023 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області повідомило позивача, що матеріали, які стосуються розгляду судової справи передано до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, а тому надалі з питанням щодо виконання рішення суду позивачу необхідно звертатися до зазначеного органу.
Доводи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про те, що про ухвалення оскаржуваного судового рішення йому стало відомо 26 липня 2023 року не відповідають дійсності, оскільки 23 червня 2023 року позивач надіслав Фонду заяву про виконання рішення суду з додатками, зокрема й рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року.
Крім того, вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції помилково задовольнив апеляційну скаргу в тій частині, де первісний відповідач визнав позовні вимоги, зокрема, в частині нарахування ОСОБА_3 страхових виплат за період звернення із заявою від 21 червня 2018 року, щодо продовження страхових виплат до дня смерті, та надання інформації про розмір нарахованих виплат для включення до складу спадщини.
05 грудня 2023 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на касаційну скаргу, який Верховний Суд не бере до уваги, оскільки його подано з пропуском десятиденного строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року про відкриття касаційного провадження, яку заявник отримав 11 листопада 2023 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Данилова А. Г., передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данилова А. Г.,з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано із Кіровського районного суду м. Дніпропетровська матеріали цивільної справи № 203/4638/19; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У грудні 2023 року матеріали справи № 203/4638/19 надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням виконувача обов`язків заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 05 липня 2024 року № 876/0/226-24 на підставі службової записки судді Гулейкова І. Ю. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 05 липня 2024 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою від 05 липня 2024 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів
від 05 липня 2024 року справу призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д. (головуючий), Гулько Б. І.,
Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2024 року заяву суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. про самовідвід задоволено.
Відведено суддів Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. за їх заявою від участі у розгляді справи № 203/4638/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Ужва Т. М., про визнання бездіяльності протиправною, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року (провадження 61-15227св23).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 липня 2024 року справу призначено судді-доповідачу
Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю., Синельников Є. В., Шипович В. В.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.