ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 369/2973/23
провадження № 61-17055св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб?єкт оскарження - державний виконавець Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустам Рахманович,
заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня
2023 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В.,
Сушко Л. П., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст заявлених вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби
у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - державний виконавець) Хайдарі Р. Р.
Скарга мотивована тим, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 постановою державного виконавця Хайдарі Р. Р. від 31 травня
2021 року проведено опис та арешт майна боржника ОСОБА_2, відповідальним зберігачем призначено ОСОБА_1
ОСОБА_1 звернувся із заявою до Вишневого відділу державної виконавчої служби Бучанського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування витрат виконавчого провадження, на яку отримав відповідь, що в разі відсутності договору на зберігання майна йому запропоновано звернутись до відповідного суду стосовно вирішення питання щодо стягнення з боржника витрат за зберігання майна.
ОСОБА_1 вважав, що йому мають бути відшкодовані витрати в сумі
615 038,33 грн, пов`язані із зберіганням вказаного майна, а рішення державного виконавця Хайдарі Р. Р. про відмову в задоволенні заяви
є незаконним.
ОСОБА_1 просив визнати неправомірним рішення державного виконавця Хайдарі Р. Р. про відмову у відшкодуванні витрат, пов`язаних із зберіганням майна, внаслідок примусового виселення боржника ОСОБА_2
з будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язати державного виконавця Хайдарі Р. Р. (або іншу уповноважену посадову особу) відшкодувати витрати в сумі 615 038,33 грн, пов`язані із зберіганням вказаного майна, в межах та за рахунок коштів від реалізації вказаного майна.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від
24 квітня 2023 року в задоволенні скарги відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки сторони не узгодили переліку послуг, що будуть входити до зберігання майна, розмір їх оплати та порядок виплати винагороди, то
у державного виконавця немає обов`язку відшкодовувати ОСОБА_1 витрати, пов`язані із зберіганням майна.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2023 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
30 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що передання державним виконавцем зберігачу майна на зберігання відповідно до постанови про опис, яка підписана сторонами в присутності понятих, є укладенням договору зберігання майна, що відповідає особливостям виконавчого провадження.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
15 січня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 липня
2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2016 року, у справі № 369/4557/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ "КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_2 про виселення вирішено виселити ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
16 серпня 2017 року на виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 липня 2015 року видано виконавчий лист.
11 жовтня 2017 року старший державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, де боржником вказано ОСОБА_2,
а стягувачем - ПАТ "КБ "ПриватБанк".
31 травня 2021 року здійснено примусове виселення боржника ОСОБА_2
у виконавчому провадження № НОМЕР_1 з будинку
АДРЕСА_1, а майно, яке там перебувало, було описано та передано ОСОБА_1 на відповідальне зберігання державним виконавцем Хайдарі Р. Р. відповідно до постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 31 травня 2021 року.
25 липня 2022 року головний державний виконавець Стебловська Ю. О. склала акт № НОМЕР_1 про проведення електронних торгів.
26 липня 2022 року ОСОБА_1 подав заяву до Вишневого відділу державної виконавчої служби Бучанського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування витрат виконавчого провадження, яка задоволена не була.
Також ОСОБА_1 подав на ім?я в.о. начальника Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Р. Р. скаргу від 08 вересня 2022 року, яка залишена без задоволення.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від
03 лютого 2023 року у справі № 369/12255/22 визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Хайдарі Р. Р. щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних із зберіганням майна у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Зобов`язано державного виконавця Хайдарі Р. Р. розглянути заяву ОСОБА_1 .
Ухвала мотивована тим, що відповіді державний виконавець на заяву ОСОБА_1 не надав, не вирішив питання про відшкодування таких витрат або вмотивовано відмовив у компенсації таких витрат.
На адресу ОСОБА_1 надійшов лист Міністерства юстиції України від
18 листопада 2022 року, а також листи державного виконавця Хайдарі Р. Р. від 23 серпня 2022 року та від 16 вересня 2022 року, у яких зазначено, що
в разі відсутності договору на зберігання майна заявнику запропоновано звернутись до відповідного суду для вирішення питання щодо стягнення
з боржника витрат за зберігання майна.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.
Правові норми, які регулюють відносини між державним виконавцем та іншими учасниками виконавчого провадження, містяться у Законі України "Про виконавче провадження".
Розгляд скарг на рішення, дії, або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та вирішення ряду питань виконавчого провадження за зверненнями його учасників, Законами України "Про виконавче провадження", "Про державну виконавчу службу" віднесено до компетенції суду.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду,
а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Цивільним процесуальним законодавством визначено спеціальний порядок розгляду скарг, предметом яких є судовий контроль за виконанням судових рішень, який врегульовано Розділом 7 ЦПК України.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.