ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2024 року
м. Київ
справа № 638/10233/20
провадження № 61-373св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Харківська міська рада Харківської області, ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради міської ради Харківської області, третя особа - ОСОБА_3, та, уточнивши в подальшому позовні вимоги, просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення 33 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 26 лютого 2020 року № 2021/20 "Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок" в частині пункту 109 додатку 1 передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136300:07:013:0028), за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ - 02.01) площею 0,0213 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою - АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14 серпня 2020 року земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:013:0028, площею 0,0213 за адресою: АДРЕСА_2, серія та номер 1106, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2061806763101, укладений між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 .
Позов ОСОБА_1 мотивувала тим, що 17 липня 2020 року вона дізналась, що на земельній ділянці, на якій частково розташовано її будинок, з`явився новий власник ОСОБА_3 . Питання виділення останньому у власність вказаної земельної ділянки винесено без урахування її прав та без урахування результатів вирішення земельного спору судом.
Так, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2005 року у справі №2-44/058 вирішено зобов`язати Харківську міську раду виділити ОСОБА_1, власниці частки 35/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_3, із числа надлишків площею 341 м2, що перебувають у середині земельних ділянок домоволодінь по АДРЕСА_4, земельну ділянку площею 319 м2 під самовільно побудовані нею двоповерхову прибудову, надвірні будівлі.
Вона неодноразово зверталась з заявами про виділення їй земельної ділянки за вказаним рішенням суду до посадових осіб органів місцевого самоврядування, але її заяви залишились без задоволення.
Затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічні документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості в реальності не відбувалися, а в землевпорядних документах протизаконно не враховані законні права та інтереси ОСОБА_1 .
ОСОБА_3 після подання цього позову продав зазначену земельну ділянку та до початку розгляду справи право власності на цю ділянку стало належати іншій особі - ОСОБА_2 .
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 січня 2021 року за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Пункт 109 додатку 1 рішення 33 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 26 лютого 2020 року № 2021/20 "Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок" в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136300:07:013:0028), за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ -02.01) площею 0,0213 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_5 - визнано незаконним та скасовано.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 14 серпня 2020 року земельної ділянки з кадастровим номер 6310136300:07:013:0028, площею 0,0213 за адресою АДРЕСА_5, серія та номер 1106, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2061806763101, укладений між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Харківська міська рада Харківської області оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року апеляційну скаргу Харківської міської ради Харківської області задоволено.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2022 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності порушених прав та інтересів позивача, оскільки вона не є ані власником, ані користувачем спірної земельної ділянки.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
04 січня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена судом апеляційної інстанціїз порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 07 лютого 2024 року Харківська міська рада Харківської області просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
06 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
Судом встановлено, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2005 року у справі № 2-44/058 зобов`язано Харківську міську раду виділити ОСОБА_4 власниці частки 35/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_3 із числа надлишків площею 341 м2, що перебувають у середині земельних ділянок домоволодінь по АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, земельну ділянку площею 319м2 під самовільно побудовані нею двоповерхову прибудову, надвірні будівлі. Рішення набрало законної сили.
Рішенням Харківської міської ради 1 сесії 7 скликання від 20 листопада 2015 року № 12/15 "Про перейменування об`єктів топоніміки міста Харкова" АДРЕСА_8 .
Також встановлено, що ОСОБА_1 в період 2005-2010 років неодноразово зверталась з заявами про виділення їй земельної ділянки за заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2005 року у справі № 2-44/058. Позивачці неодноразово надавалися відповіді виконавчих органів Харківської міської ради про необхідність надання додаткових документів, передбачених діючим законодавством, для належного виконання заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2005 року (відповідь на заяву № М-1-1213/0/82-10.01-06 від 22 вересня 2010 року, № 6580/9-10 від 27 серпня 2010 року, № 853 від 09 лютого 2006 року, № 9627 від 16 грудня 2005 року).
Рішенням 33 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 26 лютого 2020 року № 2021/20 "Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок" пункт 109 додатку 1 передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136300:07:013:0028), за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ - 02.01) площею 0,0213 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою - АДРЕСА_5 .
На підставі нотаріально посвідче6ного договору купівлі- продажу ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0213 га, кадастровий номер 6310136300:07:013:0028.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.