ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2024 року
м. Київ
справа № 520/10343/19
адміністративне провадження № К/990/15468/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Гімона М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 (суддя Заічко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 (судді: Катунов В.В. (головуючий), Ральченко І.М., Чалий І.С.) у справі №520/10343/19 за позовом Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.09.2019:
- № 0003115013, форми "Р", яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 20089405,50 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням на 13392937,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 6696468,50 грн;
- № 0003135013, форми "П", яким підприємству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12389460,00 грн за 2018 рік та у розмірі 11866833,00 грн за звітній період 1 квартал 2019 року;
- № 0003125013, форми "Р", яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 12101860,50 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням на 8067907,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 4033953,50 грн;
- № 0003145013, форми "В4", яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 16307163,00 грн.
Також позивач просив визнати протиправними дії Офісу великих платників ДФС щодо проведення виїзної документальної позапланової перевірки Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод", результати якої зафіксовано актом від 27.08.2019 року № 63/28-10-50-13-18/08099848.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки про порушення Підприємством вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам, є не обґрунтованими та базуються виключно на підставі податкової інформації щодо його контрагентів по ланцюгу постачання, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій із зазначеним в акті перевірки контрагентами, враховуючи той факт, що контролюючим органом не належним чином проаналізовано наявність усіх первинних документів, що підтверджують реальність вказаних операцій. Крім того, Підприємство не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами та третіми особами. Позивач, також, зазначає про відсутність вироків суду, які б підтвердили висновок контролюючого органу про те, що контрагенти підприємства були створені для провадження господарської діяльності поза межами вимог податкового законодавства.
Позивач вказує, що висновок про отримання товарів безоплатно від невстановлених осіб є безпідставним, оскільки всі господарській операції є реальними та оплатними, що підтверджується відповідними платіжними документами, які досліджені під час проведення перевірки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021, позов Підприємства задоволено частково, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.09.2019 № 0003115013, № 0003145013, № 0003135013 та № 0003125013, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що судами попередніх інстанцій не здійснено аналіз підтвердження конкретними первинними документами реальності кожної господарської операції та не з`ясовано дійсного економічного змісту по кожній з господарських операцій в розрізі кожного контрагента окремо, не досліджено судами можливість їх здійснення з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, транспортних засобів тощо.
Судами не надано належної оцінки доводам контролюючого органу щодо не надання позивачем під час перевірки в підтвердження реальності господарських операцій документів, щодо якості придбаної продукції, наявності недоліків в заповнення транспортних документів.
Також суди залишили поза увагою доводи відповідача стосовно того, що у цій справі не є спірним питання встановлення руху активів у процесі здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами-постачальниками, оскільки перевіркою встановлений факт оприбуткування товару, ідентичного задекларованому, який було використано в господарській діяльності позивача, що свідчить про набуття останнім у власність безоплатного отримання товару від невстановлених постачальників, без наявності будь-яких первинних документів, що залишилося неврахованим у фінансовій звітності підприємства.
5. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
6. Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції позивача з контрагентами є реальними, спричинили реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджено первинними документами. Натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Відповідачем не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача чи його контрагентів, доказів, які б свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Доказів, які б свідчили про наявність вироків суду відносно контрагентів позивача, які набрали законної сили, контролюючим органом надано не було. Крім того своїх постачальників позивач обирав не самостійно, укладенню договору передувала процедура оголошення закупівель з визначенням переліку вимог щодо товару та постачальника, всі суб`єкти господарювання (фізичні та юридичні особи) були рівними для участі у закупівлі, процедура проводилась на електронному майданчику, тобто з виключенням людського фактору, всі постачальники, з якими позивач здійснював господарські операції у період, що перевірявся, стали переможцями у цих процедурах за об`єктивними критеріями.
Також суди виходили з того, що основним підґрунтям доводів контролюючого органу, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, фактично було не підтвердження здійснення господарських операцій з поставки товарів по ланцюгу постачання з огляду на Анедостатність (відсутність) трудових ресурсів та матеріально - технічних ресурсів у контрагентів та не встановлено походження товару по ланцюгу контрагентів, проте такі доводи не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами. Вказані обставини обґрунтовано виключно податковою інформацією, отриманою в результаті аналізу даних, наявних в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2023, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
8. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, ПДВ, зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки № 63/28-10-50-13-18/08099848 від 27.08.2019, оформленого за результатами проведеної виїзної документальної позапланової перевірки Підприємства, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:
- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, що призвело до заниження податку на прибуток, а саме - визначено, що занижено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на вартість безоплатно отриманих активів від невстановлених осіб на загальну суму 69077995,00 грн, у т.ч. за 2018 рік на суму 57211163,00 грн, за 1 квартал 2019 року на суму 11866832,00 грн, в результаті чого, завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування: за 2018 рік у сумі 12389460,00 грн, за 1 квартал 2019 року у сумі 11866833,00 грн, занижено податок на прибуток всього у сумі 8067907,00 грн, в т.ч. за 2018 рік у сумі 8067907,00 грн;
- пп. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 13815599,05 грн, в тому числі: за липень 2018 року - 5052903,35 грн, за серпень 2018 року - 1583163,86 грн, за вересень 2018 року - 222995,93 грн, за жовтень 2018 року - 1580483,99 грн, за листопад 2018 - 1007652,13 грн, за грудень 2018 року - 1991577,28 грн, за січень 2019 року - 3456,00 грн, за лютий 2019 року- 1950705,45 грн, за травень 2019 року- 422661,06 грн, в результаті завищення суми податкового кредиту по податковим деклараціям з податку на додану вартість: завищено від`ємне значення з податку на додану вартість: за липень 2018 року - 3696403,00 грн, за серпень 2018 року - 5279567 грн, за вересень 2018 року - 2664024,00 грн, за жовтень 2018 року - 4244508,00 грн, за травень 2019 року- 422661,00 грн, та занижено податок на додану вартість: за липень 2018 року - 1356500,00 грн, за вересень 2018 року - 2.838.539,00 грн, за листопад 2018 року - 5252160,00 грн, за грудень 2018 року- 1991577,00 грн, за січень 2019 року - 3456,00 грн, за лютий 2019 року - 1950705,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в акті перевірки вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПАРТСЕТ", ТОВ "ЕЛЕКТРОТЕХ ПЛЮС", ТОВ "ЗАВОД "ГІДРОСИСТЕМИ", ТОВ "ЗАВОД "СПЕЦМАШБУД", ТОВ " НІКОТЕХСНАБ", ТОВ "ОЛЕАНДР ГРУП", ТОВ "РАДІОЕЛЕКТРОННИЙ КОМПЛЕКС", ТОВ "СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖИЕНТ", ТОВ "ТБ "МАГІСТРАЛЬ", ТОВ "ТЕХНОТРАНС-СВ", ТОВ "ТОРГОВЕ ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО", ТОВ "УКРСПЕЦПРИЛАД", ТОВ "АЙВЕНГО ПРАЙМ", ТОВ "ТОРГПРОМ ЮА" не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки надані позивачем товарно - транспортні накладні (ТТН) містять недоліки в заповненні (не заповнено розділ "вантажно - розвантажувальні операції" по деяким контрагентам), до перевірки не було надано документів щодо якості придбаних товарів, за результатами аналізу даних наявних в інформаційно - аналітичних ресурсах ДПС було встановлено відсутність у вказаних контрагентів достатніх трудових та матеріально - технічних ресурсів для проведення відповідних господарських операцій, не встановлено придбання товарів по ланцюгу постачання та джерела законного введення в обіг придбаних позивачем товарів, контрагенти по ланцюгу постачання є фігурантами кримінальних проваджень.
З урахування відсутності реальності господарських операцій з поставки товару від вказаних контрагентів, однак враховуючи встановлений перевіркою факт оприбуткування товару, ідентичного задекларованому, який було використано в господарській діяльності позивача, то на переконання контролюючого органу, вказане свідчить про набуття Підприємством у власність такого товару безоплатно від невстановлених постачальників, без наявності будь-яких первинних документів, що залишилося неврахованим у фінансовій звітності підприємства.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № П/811/210/16, від 14.01.2020 у справі № 826/9337/16, від 14.01.2020 у справі № 814/2804/14, від 14.01.2020 у справі № 826/16482/15, від 24.09.2019 у справі №808/6350/15, від 30.10.2018 у справі 820/10672/15, що свідчить про неправильне застосування норм права пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 185.1 статті 185, п. 188.1, ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.
Неправильне застосування норм права, на переконання скаржника, полягає в тому, що судами не проаналізовано, не надано належної правової оцінки порушеним позивачем норм законодавства, які стосуються правил формування складу доходів позивача, внаслідок чого вартість безоплатно отриманих активів від невстановлених осіб залишились неврахованими в фінансовій звітності Підприємства.
Так, проведеною перевіркою встановлено нереальність здійснення фінансово - господарських операцій позивача з контрагентами, у зв`язку з чим первинні документи, які посвідчують такі операції не мають сили первинних документів, і як наслідок позивачем неправомірно сформовано регістри бухгалтерського обліку та податкові звітність на підставі таких первинних документі. Але при цьому було встановлено оприбуткування товару ідентичного задекларованому, який використано в господарській діяльності позивача, що свідчить про безоплатне набуття останнім у власність товару від невстановлених осіб, без наявності будь - яких первинних документів.
Судами також, на переконання контролюючого органу, не було надано належної оцінки доводам що стосуються факту спростування проведених господарських операцій позивача з контрагентами, а саме щодо ненадання документів щодо якості товару, не підтвердження транспортування товарів та не підтвердження пункту навантаження (по господарських операціях з ТОВ "ОЛЕАНДР ГРУП"), не можливо встановити джерело походження товару (не простежується ланцюг придбання товару), відсутність необхідних трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності контрагентами по ланцюгах постачання, недостовірність даних відображених в документах оформлених постачальниками, формальний підхід до їх оформлення, і як наслідок їх юридична дефектність.
11. Підприємством надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому позивач вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються дотримання позивачем вимог норм Податкового кодексу України при формуванні даних податкового обліку та зазначає, що фактичне здійснення операцій підтверджується наявними у справі первинними документами, складеними з дотриманням вимог чинного законодавства, натомість контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції щодо відсутності реальних правових наслідків господарських операцій між позивачем та контрагентами, та отримання Підприємством товарів від невстановлених осіб на безоплатній основі, у зв`язку з чим, позивач просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
12. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
13. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).
Відповідно до вимог пункту підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.
Згідно вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так само характеризує і податковий облік.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або врахування відповідних витрат при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку, суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції, тощо.
Слід зазначити, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
Також на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Отже, підсумовуючи наведене, Суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Верховний Суд неодноразово висловлював аналогічні правові висновки, зокрема у постановах від від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18), від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа №808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19), від 26 вересня 2023 року (справа № 120/6732/22).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в вказаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.