ОКРЕМА ДУМКА
суддів Ткача І. В., Банаська О. О., Власова Ю. Л., Уркевича В. Ю.
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 573/1020/22(провадження № 14-40цс23)
1. Велика Палата Верховного Суду розглянула в порядку спрощеного позовного провадження справу № 573/1020/22 (провадження № 14-40цс23) за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Білопільського міського голови Зарка Юрія Васильовича (далі - відповідач 1), Білопільської міської ради (далі - відповідач 2), Комунального підприємства Білопільської міської ради "Куянівське торгово-комунальне підприємство" (далі - КП "КТКП", відповідач 3) про визнання незаконним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою Білопільського міського голови Зарка Ю. В. на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 05.10.2022 та постанову Сумського апеляційного суду від 29.12.2022.
2. Велика Палата Верховного Суду постановою від 10.07.2024 у справі № 573/1020/22 касаційну скаргу Білопільського міського голови Зарка Ю. В. залишила без задоволення, рішення Білопільського районного суду Сумської області від 05.10.2022 та постанову Сумського апеляційного суду від 29.12.2022 - без змін.
3. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Велика Палата Верховного Суду підсумувала, що Закон України від 13 травня 2014 року № 1255-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" (далі - Закон № 1255-VII) був прийнятий з метою захисту прав інвесторів, а тому дія норми пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) поширюється лише на посадових осіб юридичної особи - виконавчий орган товариства, членів наглядової ради акціонерного товариства та загалом посадових осіб будь-якого господарського товариства, а також інших осіб товариства, наділених організаційно-розпорядчими чи адміністративними функціями (пункт 83).
4. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України - припинення повноважень посадових осіб, поширюється лише на членів виконавчого органу господарських товариств (пункт 85).
5. Здійснивши текстуальний системний аналіз статей 961 - 100 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Велика Палата Верховного Суду вказала, що критеріями застосування частини третьої статті 99 ЦК України і пункту 5 частини третьої статті 41 КЗпП України є:
? порядок створення юридичної особи (юридична особа приватного права),
? форма організації (товариство) (пункт 98).
6. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, які висловлені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі № 815/3200/16 (адміністративне провадження № К/9901/19991/18), від 06.08.2020 у справі № 186/294/16-а (адміністративне провадження № К/9901/10359/19), зазначивши, що повноваження посадових осіб публічного права, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, припиненню на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не підлягають (пункт 99).
7. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справі, яка розглядається, між сторонами виник індивідуальний трудовий спір, а норми права щодо діяльності господарських товариств на спірні правовідносини не поширюються (зокрема, частина третя статті 99 ЦК України і пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України) (пункт 109).
8. Тобто звільнення позивача у справі, що розглядається, на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України є помилковим, оскільки ця норма права стосується лише члена виконавчого органу господарських товариств (правління, дирекція тощо), яким КП "КТКП"не є, а ОСОБА_1 не є спеціальним суб`єктом, щодо якого може бути застосований пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України (пункти 111, 112).
9. Згідно із частиною третьою статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
10. З постановою Великої Палати Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 573/1020/22 (провадження № 14-40цс23) не погоджуємось та вважаємо за необхідне викласти окрему думку, суть якої полягає в такому.
Щодо предметної юрисдикції спорів про звільнення керівника чи члена виконавчого органу юридичної особи
11. Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
12. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
13. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
14. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
15. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
16. У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
17. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
18. За приписами частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 06 листопада 1991 року № 1798-XII (в актуальній редакції, далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
19. У пункті 3 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
20. За змістом цього припису перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, охоплює, зокрема, спори, пов`язані з управлінням юридичною особою.
21. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
22. Звертаємо увагу, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника чи члена виконавчого органу юридичної особи.
23. Зокрема в постанові від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила узагальнюючий висновок щодо розмежування юрисдикційності спорів між керівниками чи членами органу управління суб`єктів господарювання. За правилами цивільного судочинства розглядаються спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 цього Кодексу (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України). До юрисдикції господарського суду належать спори, у яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення).
У постанові від 13.10.2020 у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) Велика Палата Верховного Суду встановила, що позивач працював на посаді голови правління Старокостянтинівського РСТ та постановою позачергових зборів уповноважених товариства від 02.02.2016 припинено його повноваження як голови правління та звільнено із займаної посади за пунктом 5 статті 41 КЗпП України, тому з урахуванням установлених обставин дійшла висновку, що вказаний спір необхідно розглядати за правилами господарського судочинства.
24. З викладеного слідує, що Велика Палата Верховного Суду визначила юрисдикцію господарського суду у справах щодо звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника чи члена виконавчого органу юридичної особи на підставі пункту 5 частини першої статті 41 цього Кодексу, виходячи з того, що такі спори по своїй суті є корпоративними та пов`язані, зокрема, з управлінням діяльністю юридичної особи.
Щодо правової підстави для звільнення керівника комунального підприємства
25. Так, у справі, що переглядається, позивач оспорює припинення його повноважень та звільнення з посади директора комунального підприємства, оскільки вважає, що посада директора комунального підприємства не відноситься до кола суб`єктів трудових правовідносин, до яких може застосуватися додаткова підстава звільнення, визначена пунктом 5 статті 41 КЗпП України.
26. Відповідно до частин першої та другої статті 169 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
27. У частині першій статті 62 ГК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
28. Згідно із частиною першою статті 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні може діяти, зокрема, комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.
29. Відповідно до частин третьої - четвертої статті 63 ГК України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.
30. Згідно з положеннями пунктів 1.1 - 1.3 статуту КП "КТКП" останнє є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до законодавства.
31. Засновником КП "КТКП" є Білопільська міська рада, КП "КТКП" створено на базі комунального майна, що є спільною власністю Білопільської міської ради.
32. Власником (кінцевим беніфіціаром) та органом управління майном КП "КТКП" є Білопільська міська рада. КП "КТКП" підпорядковане, підзвітне та підконтрольне Білопільській міській раді, міському голові, виконавчому комітету та профільному заступнику міського голови.
33. Пунктом 4.1 статуту КП "КТКП" визначено, що КП "КТКП" є юридичною особою приватного права, створено відповідно до ЦК України. Права та обов`язки юридичної особи КП "КТКП" набуває з дня його державної реєстрації.
34. Також пунктами 7.1 - 7.3 статуту КП "КТКП" визначено, що управління КП "КТКП" здійснюється Білопільською міською радою. Поточне керівництво (оперативне управління) КП "КТКП" здійснює керівник КП "КТКП" - директор, який призначається на посаду і звільняється з неї Білопільським міським головою відповідно до закону. Строк контракту, права, обов`язки і відповідальність директора, умови його матеріального забезпечення, інші умови визначаються контрактом.
35. У пункті 7.4 статуту КП "КТКП" зазначено, зокрема, що директор КП "КТКП" діє без довіреності від імені КП "КТКП", представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших органах, у відносинах з іншими юридичними та фізичними особами, підписує від його імені документи та видає довіреності і делегує право підпису документів іншим посадовим особам підприємства, укладає договори, відкриває в органах Державної казначейської служби України та установах банків поточні та інші рахунки. Самостійно вирішує питання діяльності КП "КТКП" за винятком тих, що віднесені законодавством та цим статутом до компетенції Білопільської міської ради.
36. Як зазначалося, комунальні підприємства, засновані на власності територіальної громади, що є єдиним власником відповідного підприємства, вважаються унітарними. Отже, КП "КТКП"є комунальним унітарним підприємством.
37. Частинами першою - шостою статті 65 ГК України унормовано, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.