ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2024 року
м. Київ
справа № 754/1591/23
провадження № 51-1295км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
засудженої ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року та касаційну скаргу з доповненням захисника засудженої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7, на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12022100030002870, за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Дніпропетровська, жительки АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2023 року ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, і призначено їй покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Постановлено виконувати самостійно вирок Оболонського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року, яким ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Вирішено питання, які стосуються: початку строку відбування покарання; арешту майна, відшкодування процесуальних витрат, а також речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_9 визнано винуватою у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу та особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту.
Так, ОСОБА_9, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправну діяльність щодонезаконного придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, з метою збуту, у час, в місці та у спосіб, які не встановлено досудовим слідством незаконно придбала в не встановленої досудовим слідством особи (досудове розслідування щодо якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні) особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, після чого перенесла до місця свого фактичного проживання ( АДРЕСА_1 ), де незаконно зберігала з метою подальшого збуту шляхом пересилання поштових відправлень через спеціалізованого оператора поштового зв`язку ТОВ "Нова пошта".
25 жовтня 2022 року приблизно о 17:00 ОСОБА_9, яку працівники поліції виявили у приміщенні відділення № 67 ТОВ "Нова пошта" на вул. Данькевича, 16 у м. Києві, добровільно видала їм для огляду 5 поштових відправлень, а саме: ТТН 20450607678919, ТТН 20450607677666, ТТН 20450607681226, ТТН 2045060768240, ТТН 20450607680031, в яких виявлено та з яких вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 5,55 г, 6,59 г, 5,3 г, 5,4 г, 3,9 г відповідно, який остання незаконно придбала та зберігала при собі з метою подальшого збуту невстановленій особі.
Крім того, ОСОБА_9 незаконно придбала та зберігала за місцем проживання з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою 96,44 г, особливо небезпечний наркотичний засіб - екстракт канабісу масою 13,57 г та особливо небезпечну психотропну речовину - плодові тіла грибів, що містять псилоцин, загальною масою 4,4 г, які 25 жовтня 2022 року в період з 21:19 по 21:44 у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_9, за адресою: АДРЕСА_1, працівники поліції виявили та вилучили.
Київський апеляційний суд ухвалою від 05 грудня 2023 року вирок районного суду щодо ОСОБА_9 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 69 КК, та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року щодо ОСОБА_9 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує на те, що апеляційний суд обмежився перерахуванням обставин, на які послався у вироку суд першої інстанції, та загальними фразами про обґрунтованість застосування цим судом ст. 69 КК, однак не вказав, яким чином вони (обставини) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК належить до тяжких злочинів.
На думку касатора, це свідчить про формальний підхід апеляційного суду до перевірки доводів апеляційної скарги прокурора.
У касаційній скарзі з доповненням захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону й невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить змінити вирок районного суду й ухвалу апеляційного суду, застосувати до ОСОБА_8 приписи статтей 75, 79 КК та звільнити її від відбування покарання з випробуванням.
Аргументуючи свої вимоги, зазначає про те, що на технічних носіях інформації в суді апеляційної інстанції відсутній звукозапис.
Крім того, акцентує, що суд апеляційної інстанції мав перевірити наявність підстав для звільнення засудженої від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
До того ж, як стверджує захисник, Київський апеляційний суд не надав оцінки доводам його апеляційної скарги щодо застосування норм ст. 79 КК, адже підзахисна має на утриманні малолітнього сина та хвору матір, яку доглядає.
Також сторона захисту просить під час прийняття рішення врахувати той факт, що чоловік ОСОБА_8 є старшим солдатомЗбройних Сил України, 05 грудня 2023 року (у день засідання в суді апеляційної інстанції) він отримав вибухову травму в ході бойових дій, а також 18 лютого 2024 року, у зв`язку з чим йому буде проведено ампутацію нижньої кінцівки. А оскільки мати чоловіка померла від серцевого нападу, який настав після того, як вона дізналася про поранення сина, лише ОСОБА_8 може доглядати за чоловіком.
Крім того, у клопотанні від 09 травня 2024 року захисник ОСОБА_6, посилаючись на реєстр матеріалів досудового розслідування та матеріали провадження, просить закрити кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022100030002870 від 25 жовтня 2022 року, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 вказує на її необґрунтованість, вважає, що вона не підлягає до задоволення; про це також наголошує засуджена ОСОБА_8 у своїх запереченнях, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції детально проаналізував обставини, які стали підставою для застосування ст. 69 КК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5, надавши відповідні пояснення, просила задовольнити касаційну скаргу прокурора в повному обсязі та заперечила щодо задоволення касаційної скарги з доповненням захисника, а також просила відмовити у задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження.
Захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 і засуджена ОСОБА_8 підтримали касаційну скаргу захисника, заперечили проти касаційної скарги прокурора. Сторона захисту також підтримала клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга з доповненням захисника не підлягає задоволенню, а скаргу прокурора необхідно задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, установлених районним судом у передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК порядку, а також правильності кваліфікації її діяння за ч. 2 ст. 307 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині прокурор та захисник не оскаржують.
Щодо доводів сторони захисту про істотні порушення кримінального процесуального закону через відсутність на технічних носіях інформації в суді апеляційної інстанції звукозапису, то вони є безпідставними.
Суд касаційної інстанції перевірив ці обґрунтування скарги захисника та встановив, що під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції, а саме в судовому засіданні 05 грудня 2023 року проводилося повне фіксування за допомогою технічного засобу.
До матеріалів провадження додано журнал судового засідання та технічний носій інформації, на якому зафіксовано всі процесуальні дії. Запис належної якості, що є достатньою для прослуховування та з`ясування перебігу судового процесу, переривань звукозапису, які б свідчили про неповноту відображення судового провадження на технічному носії, не встановлено.
Щодо незастосування судом закону, який, як вважає захисник ОСОБА_7 , підлягає застосуванню (статті 75, 79 КК)
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо відсутності підстав для застосування положень ст. 75 КК, про що йдеться в касаційній скарзі захисника.
Так, за правилами ч. 1 ст. 75 КК (у редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) у разі якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У кримінальному праві виправлення засудженого є таким впливом покарання на свідомість особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, які призвели до вчинення кримінального правопорушення.
Виправлення виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, зокрема й кримінального.
Досягнення мети виправлення означає, що в особистості засудженого в результаті застосування до нього покарання відбулись такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення та засудження винуватим вчиненої ним власної суспільно-небезпечної дії.
Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду в межах його дискреційних повноважень, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду повинен ґрунтуватися на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення рішення, зокрема, відомостях про вчинений особою злочин, характер суспільно небезпечного діяння, його наслідки, зміст мети й мотивів протиправної поведінки, тривалість та інтенсивність протиправної діяльності, наявність чи відсутність судимості в особи, котра притягається до кримінальної відповідальності. Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в головних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; посткримінальну поведінку; наскільки його ціннісні орієнтири співпадають із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого тощо.