ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2024 року
м. Київ
справа № 736/1209/20
провадження № 61-8735св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Холминська селищна рада Корюківського району Чернігівської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_5, в інтересах якої діє адвокат Корх Олександр Іванович, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 травня 2024 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Онищенко О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності у порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності у порядку спадкування за законом, у якому просив:
- встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт його проживання на час відкриття спадщини з ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати за ним у порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 .
Під час розгляду справи сторона позивача подала клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Щорський районний суд Чернігівської області ухвалою від 04 квітня 2024 рокузакрив провадження у цивільній справі № 736/1209/20 за позовом ОСОБА_1 до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності у порядку спадкування за законом на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Роз`яснив позивачу, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що під час розгляду справи сторона позивача подала заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, що не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
Вирішуючи питання про відшкодування відповідачу ОСОБА_5 понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем надані належні докази на підтвердження понесених витрат. Визначений стороною відповідача розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн відповідає обсягу наданих послуг і критеріям реальності, розумності та співмірності. Водночас суд вважав, що сторона позивача не довела наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Чернігівський апеляційний суд постановою від 24 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2024 року в частині розподілу витрат на правничу допомогу скасував.
У задоволенні заяви ОСОБА_5 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції відмовив.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що відсутні правові підстави для покладення на позивача обов`язку щодо компенсації відповідачу судових витрат на правничу допомогу згідно з частиною п`ятої статті 142 ЦПК України, оскільки не встановлено зловживання позивачем процесуальними правами.
Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статями 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Відповідач не надала і матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дії позивача є необґрунтованими та такими, що призвели до безпідставного понесення нею витрат на правничу допомогу, як і відсутні докази про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, враховуючи, що лише 27 лютого 2023 року набрало законної сили рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2022 року у цивільній справі № 736/1850/21 про визначення ОСОБА_5 як спадкоємцю за заповітом додаткового строку для прийняття спадщини, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2023 року, тобто весь час існував спір щодо спадщини.
На підставі вказаного судового рішення ОСОБА_5 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття усієї спадщини за заповітом, чим фактично позбавила ОСОБА_1 можливості спадкування за законом, що стало наслідком закриття провадження у справі за заявою позивача у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Отже, зогляду на відсутність доказів про необґрунтовані дії позивача щодо пред`явлення позову, заява відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.
Ухвала суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі сторонами не оскаржувалася, а тому в апеляційному порядку в цій частині не переглядалася.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У червні 2024 року ОСОБА_5, в інтересах якої діє адвокат Корх О. І., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 травня 2024 року та залишити в силі ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2024 року.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник вказала, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.
Касаційну скаргу ОСОБА_5 мотивувала тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 137, 142 ЦПК України, оскільки витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката та з розглядом справи, повинні бути компенсовані особі, яка їх понесла.
Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою те, що витрати на професійну правову допомогу були понесені нею саме внаслідок неправомірних дій позивача.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 21 червня 2024 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Щорського районного суду Чернігівської області.
09 липня 2024 року справа № 736/1209/20 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини, з`ясовані судом
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності у порядку спадкування за законом (том 1, а. с. 3-8).
Корюківський районний суд Чернігівської області рішенням від 21 грудня 2022 року у цивільній справі № 736/1850/21, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року та постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2023 року, визначив ОСОБА_5 додатковий строк у чотири місяці (з дня набрання рішенням суду законної сили) на подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 5, а. с. 42-48).
Під час розгляду цієї справи сторона позивача подала до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, в якому зазначила, що за життя спадкодавець ОСОБА_7 заповіла усе своє майно відповідачу ОСОБА_5 . Корюківський районний суд Чернігівської області рішенням від 21 грудня 2022 року у цивільній справі № 736/1850/21, яке набрало законної сили 27 лютого 2023 року, визначив ОСОБА_5 додатковий строк у чотири місяці для прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7 . На підставі вказаного судового рішення ОСОБА_5 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття усієї спадщини за заповітом, чим фактично позбавила ОСОБА_1 можливості спадкування за законом (том 5, а. с. 172, 173).
Щорський районний суд Чернігівської області ухвалою від 04 квітня 2024 року закрив провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України. Роз`яснив позивачу, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн (том 5, а. с. 177-180).
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу (том 5, а. с. 183, 184).
Чернігівський апеляційний суд постановою від 24 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2024 року в частині розподілу витрат на правничу допомогу скасував. У задоволенні заяви ОСОБА_5 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції відмовив (том 6, а. с. 28-32).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
За змістом касаційної скарги постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення вимог відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а тому на підставі положень наведеної частини першої статті 400 ЦПК України переглядається Верховним Судом тільки у цій частині.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.