ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня2024 року
м. Київ
справа № 522/10944/21
провадження № 61-2100св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Ганна Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Адабаш Світланою Оксентіївною, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2022 року у складі судді Чернявської Л. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Сегеди С. М., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г. А. про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, повернення сторін у первісний стан шляхом реституції та визнання права власності на частину нерухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що він з 1998 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .
У лютому 2018 року подружжя припинили свої фактичні подружні відносини і у вересні 2018 року він звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу.
За час перебування у шлюбі вони придбали квартиру АДРЕСА_1, право власності на яке було зареєстровано за ОСОБА_3 .
У грудні 2018 року, йому стало відомо про укладення 08 травня 2018 року попереднього договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про намір укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири за 1 856 400 грн, що на той час було еквівалентно 73 400 доларів США, а також про те, що через декілька днів, а саме 11 травня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу зазначеної квартири за 180 035 грн, який був посвідчений приватним нотаріусом Чередниченко Г. А.
Вважав, що оскільки квартира відчужувалась ОСОБА_3 без його згоди і під час того, коли вони вже не проживали разом, то 1/2 частину грошових коштів, які ОСОБА_3 отримала від продажу квартири, вона чоловікові не передала, чим порушила його право власності на 1/2 частину грошових коштів, оскільки квартира належала їм на праві спільної сумісної власності, як майно, яке було придбане у період перебування у шлюбі та спільного ведення господарства за спільні сумісні кошти подружжя, на яке відповідно до положень статті 60 СК України розповсюджується презумпція спільної сумісної власності.
Оскільки згоди на відчуження зазначеної квартири, яка передбачена положеннями частини третьої статті 65 СК України, він дружині не надавав і квартира вибула з його володіння поза волею, вважав, що такий правочин необхідно визнати недійсним та повернути сторін правочину у первісний стан шляхом реституції.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 11 травня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г. А., недійсним та повернути сторони правочину в первісний стан, зобов`язавши ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 180 035 грн; Визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 48,9 кв. м, житловою площею 11,3 кв. м.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1 на час її продажу була особистою приватною власністю ОСОБА_3, що підтверджується відповідною нотаріально завіреною заявою ОСОБА_1, тому останній не повинен був надавати їй дозволу на продаж квартири.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2022 року, постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не надали належної правової оцінки тому, що ОСОБА_3 не спростувала презумпцію спільності майна подружжя, а його заява, на яку послалися суди, сама по собі не може бути доказом того, що спірне майно є особистою власністю ОСОБА_3, оскільки така не змінює правового статусу майна.
Посилається на відповідну практику Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2024 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними й не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень по суті спору, оскільки є виключно переоцінкою доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення та постанову - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
03 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/786/15-ц та від 26 травня 2022 року у справі № 522/13417/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.