ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2024 року
м. Київ
справа № 751/2401/23
провадження № 61-3875св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - Чернігівська районна державна лікарня ветеринарної медицини,
третя особа -Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини на постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що вона працювала завідуючою Дроздівської дільничої лікарні ветеринарної медицини, лікарем ветеринарної медицини Куликівської районної державної лікарні ветеринарної медицини.
20 грудня 2022 року у Куликівській районній державній лікарні ветеринарної медицини було видано попередження на її ім`я про майбутнє звільнення у зв`язку зі скороченням її посади, одночасно зазначено, що у Чернігівській районній державній лікарні ветеринарної медицини відсутні будь-які інші вакантні посади або інша робота відповідно до її кваліфікації.
30 січня 2023 року у Куликівській районній державній лікарні ветеринарної медицини було видано попередження на її ім`я про майбутнє звільнення у зв`язку із скороченням її посади і одночасно запропоновано посаду дезінфектора на 0,5 посадового окладу Куликівської дільничної лікарні ветеринарної медицини.
Звертала увагу, що з указаних попереджень неможливо зрозуміти, якою установою вони видані, відсутні підписи відповідальних посадових осіб та обов`язкові реквізити документу, а тому неможливо стверджувати, що вона була повідомлена про майбутнє вивільнення у передбачений законом спосіб.
31 січня 2023 року вона звернулась із заявою на ім`я начальника Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, як правонаступника Куликівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, в якій висловила бажання перевестися на посаду провідного лікаря ветеринарної медицини Куликівської дільничної лікарні ветеринарної медицини.
Також, у лютому 2023 року їй запропоновано вакантні 0,5 посади провідного лікаря ветеринарної медицини Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини відділу проведення лікувальної роботи, від якої вона не відмовлялася, однак чекала переведення на посаду провідного лікаря.
Наказом начальника Куликівської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 21 лютого 2023 року № 23 її звільнено із займаної посади завідувача Дроздівської дільничої лікарні ветеринарної медицини, лікаря ветеринарної медицини Куликівської районної державної лікарні ветеринарної медицини у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Вважала, що мала право на посаду лікаря чи принаймні фельдшера саме у Куликівській дільничній лікарні ветеринарної медицини за місцем свого проживання з урахуванням стажу, кваліфікації і найвищої продуктивності праці, поважного віку та стану здоров`я.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним і скасувати наказ начальника Куликівської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 21 лютого 2023 року № 23 "Про звільнення ОСОБА_1"; поновити її на посаді лікаря ветеринарної медицини Куликівської дільничної лікарні ветеринарної медицини Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, як правонаступника Куликівської районної державної лікарні ветеринарної медицини; стягнути з Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 лютого 2023 року по день ухвалення рішення судом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що аргументи сторони позивача, як підстава для скасування оскаржуваного наказу з підстав неповідомлення про усі вакантні посади перед звільненням, є непереконливими. Суд дійшов висновку, що визначальним у конкретному випадку є повідомлення роботодавцем про посади, які ОСОБА_1 могла виконувати з урахуванням її кваліфікації та спеціальності, і які були вакантними. Суд вважав, що звільнення ОСОБА_1 було проведено роботодавцем у визначеному КЗпП України порядку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2023 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним і скасовано наказ начальника Куликівської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 21 лютого 2023 року № 23 "Про звільнення ОСОБА_1".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря ветеринарної медицини Куликівської дільничної лікарні ветеринарної медицини Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини.
Стягнуто з Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 01 березня 2023 року до 19 грудня 2023 року у розмірі 107 307,90 грн (без вирахування податків та інших обов`язкових платежів).
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Позивач довела, що роботодавець не запропонував їй всіх вакантних посад у Чернігівській районній державній лікарні ветеринарної медицини та її структурних підрозділах, у тому числі не запропонував вакантних посад у Куликівській дільничній лікарні ветеринарної медицини, відповідно, не виконав обов`язок, передбачений статтею 49-2 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2024 року до Верховного Суду, Чернігівська районна державна лікарня ветеринарної медицини, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2023 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції грубо порушені норми процесуального права, оскільки короткий текст оскаржуваної постанови у резолютивній частині відрізняється від резолютивної частини повного тексту постанови.
Вважає, що ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади відповідно до її досвіду та кваліфікації, а решта були зайняті іншими особами. Висновки апеляційного суду зроблені на підставі неправильного встановлення обставин справи та помилковій оцінці доказів.
Посилається на відповідну практику Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко А. С., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними й не впливають на правильність оскаржуваного судового рішення, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
12 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення Чернігівська районна державна лікарня ветеринарної медицини вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 564/1071/17, від 15 липня 2020 року у справі № 480/1449/18, від 02 грудня 2021 року у справі № 908/1256/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 303/798/17 та від 07 лютого 2024 року у справі № 759/18281/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.