ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 748/1993/22
провадження № 61-6878св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Олійник А. С., Петрова Є. В.
розглянув у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сагайдака Андрія Васильовича на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2024 року у складі судді Хоменко Л. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року у складі колегії суддів Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права на земельну ділянку та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
1) визнати право на земельну ділянку, яка знаходиться на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 площею 0,2855 га;
2) зобов`язати ОСОБА_2 як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 припинити дії, що порушують право ОСОБА_1 на земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 площею 0,2855 га, у зв`язку з чим:
- звільнити частину земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 від частини фундаменту металевої споруди площею 0,06 кв. м, частини дерев`яної будівлі площею 4,86 кв. м, частини споруди (навісу), що примикає до огорожі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, яка займає 7,33 кв. м, шляхом їх демонтажу (часткового розбирання) з наступним розміщенням їх на відстані 1 м від межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019;
- огорожу земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 демонтувати та встановити на межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109;
3) привести у відповідність з положенням пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій" конструкцію покриття споруди (навісу) та шляхом зобов`язання виконати необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть потраплянню атмосферних опадів з покрівель та карнизів споруди (навісу) на територію суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, а саме: змінити нахил конструкції покриття споруди (навісу) в бік земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі споруди (навісу) на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109;
4) привести у відповідність до положень пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій" кам`яну будівлю на земельній ділянці з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 наступним чином:
- частину стіни будівлі перенести на відстань 1 м від межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019;
- змінити нахил частини конструкції покриття кам`яної будівлі в бік земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних, опадів з покрівлі будівлі на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109;
5) привести у відповідність до положень пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій" металеву споруду на земельній ділянці з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 наступним чином:
- перенести частину стіни та фундаменту металевої споруди на відстань 1 м від межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019;
- змінити нахил частини конструкції покриття кам`яної будівлі в бік земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі споруди на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109;
6) виконати необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть потраплянню атмосферних опадів з покрівлі та карнизів дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі), розташованого частково на території ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, на територію суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 відповідно до положень пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" та відповідно до пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", а саме: змінити нахил частини конструкції покриття дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) у бік земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109;
7) зобов`язати ОСОБА_3 як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108 припинити дії, що порушують право ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка знаходиться на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 площею 0,2855 га, у зв`язку з цим: звільнити частину земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 від огорожі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108, що займає 3,21 кв. м, шляхом демонтування та встановлення на межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108; частини дерев`яної будівлі площею 3,14 кв. м, шляхом їх демонтування (часткового розбирання) з наступним розміщенням на земельній ділянці з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108 на відстані 1 м від межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019;
8) демонтувати бетонну конструкцію, що є фундаментною частиною конструкції огорожі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108, яка виступає на територію земель загального користування та частково перешкоджає доступу до огорожі земельної ділянки ОСОБА_4, привести у відповідність до пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", пункту 6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій";
9) привести у відповідність до положень пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій" споруду, яка розташована впритул до огорожі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108, наступним чином:
- дерев`яну стіну споруди перенести на відстань 1 м від межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019;
- змінити нахил конструкції покриття споруди в бік земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі споруди на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108;
- виконати необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть потраплянню атмосферних опадів з покрівлі та карнизів дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі), розташованого частково на території ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108 на територію суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 відповідно до положень пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" та пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", а саме: змінити нахил частини конструкції покриття дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) у бік земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108.
11 січня 2023 року ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області, яка залишена без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року та постановою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року, провадження у частині позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, та ОСОБА_3 як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108 припинити дії, що порушують право ОСОБА_1 на земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 площею 0,2855 га - закрито.
27 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну предмета позову, в якій просив:
- визнати право на земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 площею 0,2855 га, як зазначено в документах, що посвідчують право власності на землю;
- стягнути з ОСОБА_3 1 грн як безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування частиною 0,000635 га земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019;
- стягнути з ОСОБА_2 1 грн як безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування частиною 0,001225 га земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 за період з 01 січня 2020 року до 01 січня 2024 року.
Заяву обґрунтовано тим, що позивач як власник земельної ділянки не отримував від відповідачів плати за фактичне користування зайнятою ними частиною його земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, що порушує його права та охоронювані законом інтереси. Вважає за необхідне додати вимоги про стягнення з відповідачів на його користь безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за частину земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з посиланням на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 14, 288, 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 81, 90, 91, 96, 103, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
14 березня 2024 року ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області в прийнятті заяви про зміну предмета позову відмовлено, заяву повернуто позивачу.
Суд першої інстанції керувався тим, що представник позивача одночасно просив змінити як предмет позову, доповнюючи його вимогою про стягнення орендної плати, так і підстави позову в частині цих позовних вимог - плату за користування чужою земельною ділянкою. Тобто фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, по суті є новим позовом, що суперечить вимогам статті 49 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а тому така заява про зміну предмета позову не може бути прийнята судом.
23 квітня 2024 року постановою Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції і, окрім цього, зазначив, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки заява про зміну предмета позову була подана 27 лютого 2024 року після завершення підготовчого судового засідання 11 січня 2023 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
06 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сагайдак А. В. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, в якій просить їх скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктами 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди помилково виснували про наявність підстав для відмови у прийнятті його заяви про зміну предмета позову.
Суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах:
- Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), про те, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу;
- Верховного Суду від 14 липня 2021 року в справі № 161/2823/19 (провадження № 61-6515св20), про те, що, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги;
- Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року в справі № 922/2575/19, від 27 листопада 2023 року в справі № 603/761/19 (провадження № 61-11063св23), про те, щоправові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права;
- Верховного Суду від 22 липня 2021 року в справі № 910/18389/20, про те, що предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів;
- Верховного Суду від 08 травня 2018 року в справі № 922/1249/17, від 23 квітня 2019 року в справі № 911/1602/18, про те, що права позивача певним чином визначають диспозитивність господарського процесу, а саме можливість суб?єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд. Зокрема, принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом;
- Верховного Суду від 13 липня 2023 року в справі № 5015/1187/11 (914/1193/22), про те, що заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами;
- Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 446/1/22 (провадження № 61-12893св22), від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), про те, що для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм;
- Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), про те, що самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту;
- Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20), про те, що порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб;
- Верховного Суду від 12 січня 2022 року в справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), від 05 серпня 2020 року в справі № 177/1163/16-ц (провадження № 61-2250св20), про те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція);
- Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 761/5894/17 (провадження № 61-34411св18),про те, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року).
Доводи інших учасників справи
28 червня 2024 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 через систему "Електронний суд" подала відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сагайдака А. В. залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення без змін. Зазначила, що суди попередніх інстанцій правильно виснували, що представник позивача в заяві про зміну предмета позову одночасно змінює як предмет позову, доповнюючи його новою вимогою про стягнення орендної плати, так і підстави позову в частині цих позовних вимог, а саме стягнення плати за користування чужою земельною ділянкою, що суперечить чинним процесуальним нормам. У касаційній скарзі не надано обґрунтованих доводів, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень булопорушено норми процесуального чи матеріального права та безпідставно вказані посилання на незастосування судами висновків, викладених Верховним Судом при вирішенні спорів у подібнихправовідносинах.
28 червня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 через систему "Електронний суд" подала відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сагайдака А. В. залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення без змін. Вказала, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що ОСОБА_1 у заяві про зміну предмета позову одночасно змінює як предмет позову, доповнюючи його вимогою про стягнення орендної плати, так і підстави позову в частині цих позовнихвимог - стягнення плати за користування чужою земельною ділянкою, відповідно до якої фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що по суті є новим позовом. При цьому у касаційній скарзі не надано обґрунтованих доводів, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень було порушено норми процесуального чи неправильно застосованонорми матеріального права.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
27 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Чернігівського районного суду Чернігівської області.
У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
18 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзивів та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права