Постанова суду № 401/171/23 від 24.07.2024 про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням як обвинуваченого, незаконним повідомленням про підозру та

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м. Київ

справа № 401/171/23

провадження № 61-555св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Олійник А. С., Петрова Є. В.

розглянув у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області - Стояновські Дімітара Івовича на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у складі колегії суддів Чельник О. І., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дашка Максима Володимировича на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у складі колегії суддів Чельник О. І., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

касаційну скаргу керівника Кіровоградської обласної прокуратури Стрелюка Яна Володимировича на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у складі колегії суддів Чельник О. І., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Кіровоградської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням як обвинуваченого, незаконним повідомленням про підозру та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 08 серпня 2019 року слідчім відділом Світловодського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі - ГУ НП в Кіровоградській області) внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно скоєння ним кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачено частиною третьою статті 206-2, частиною другою статті 28, частиною другою статті 366, частиною першою статті 172 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

25 жовтня 2019 року йому вручено повідомлення про підозру за вказаними статтями КК України.

Ухвалами слідчого судді його відсторонено від займаної посади Світловодського міського голови на строк до 10 грудня 2019 року, обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на строк до 25 грудня 2019 року, накладено арешт у вигляді заборони відчуження нерухомого майна та транспортних засобів, які на праві власності належать ОСОБА_1

19 листопада 2019 року рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області № 1809 висловлено недовіру Світловодському міському голові ОСОБА_1 та достроково припинено його повноваження як міського голови.

10 грудня 2019 року розпорядженням Світловодського міського голови Кіровоградської області № 491-к за підписом секретаря міської ради Сапянова Ю. позивача звільнено з посади міського голови у зв`язку з достроковим припиненням повноважень.

19 червня 2020 року рішенням суду відмовлено в задоволенні його позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень та поновлення на посаді.

01 листопада 2021 року апеляційний суд своєю ухвалою закрив кримінальне провадження за обвинуваченням позивача на підставі пункту 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

26 жовтня 2022 року постановою Верховного Суду в справі за обвинуваченням ОСОБА_1 колегія суддів надала роз`яснення, що закриттям кримінального провадження за пунктом 10 частини першої статті 284 КПК України не порушується принцип презумпції невинуватості щодо ОСОБА_1, оскільки при направленні обвинувального акта до суду поза межами строку досудового розслідування ОСОБА_1 навіть не набув статусу обвинуваченого, а тому закриття провадження судом не може мати для нього жодних негативних правових наслідків.

Отже, він незаконно перебував під слідством та судом з 25 жовтня 2019 року по 26 жовтня 2022 року, що становить 3 роки 1 день.

Просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь 1 206 000,00 грн компенсації моральної шкоди, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати; 224 415,50 грн компенсації витрат з оплати наданої юридичної (правової) допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду справи; 45 000,00 грн компенсації витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13 вересня 2023 року рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що наведена у пункті 10 частини першої статті 284 КПК України підстава для закриття кримінального провадження до реабілітуючих не відноситься, таке закриття кримінального провадження саме собою не свідчить про незаконність всіх дій органу досудового розслідування, вчинених у його межах. Вчинені в межах такого кримінального провадження процесуальні дії, що обмежують права громадян, не є самостійною підставою для автоматичного відшкодування завданої особі шкоди в порядку та розмірах, передбачених частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Законом України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР), тому позивач не вправі вимагати безумовного відшкодування моральної шкоди, яка могла бути йому завдана в процесі розслідування, на підставі частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

12 грудня 2023 року постановою Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна на користь ОСОБА_1 163 000,00 грн компенсації моральної шкоди та 5 134,50 грн у рахунок витрат на правничу допомогу. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач перебував під судом та слідством, проте щодо нього не було встановлено достатніх доказів для доведення винуватості та ухвалення вироку, що є достатньою підставою для стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди і узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Апеляційний суд відмовив у задоволенні позову в частині стягнення витрат на правничу допомогу, які понесені позивачем у зв`язку з розглядом кримінальної справи № 12019120270001134, оскільки розподіл цих витрат має вирішуватись під час розгляду кримінальної справи.

Що стосується витрат на правничу допомогу в цій справі, колегія суддів виснувала про необхідність стягнення із держави на користь ОСОБА_1 документально підтверджених понесених витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог у розмірі 5134,50 грн.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги ГУ НП в Кіровоградській області

05 січня 2024 року представник ГУ НП в Кіровоградській області - Стояновські Д. І. засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року скасувати, рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2023 року залишити в силі.

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду:

- від 09 вересня 2019 року в справі № 591/6379/16-ц (провадження № 61-7373св19), про те, що позовні вимоги, заявлені на підставі Закону № 266/94-ВР задоволенню не підлягають, оскільки позивач не наполягав на доведенні розгляду кримінальної справи до кінця із постановленням виправдувального вироку та подав клопотання про закриття кримінальної справи у зв`язку з декриміналізацією діянь, що, у свою чергу, не є реабілітуючою підставою закриття кримінального провадження, не виправдовує особу, яка вчинила діяння, яке визнавалось злочином на момент його вчинення, і не тягне набуття особою права на відшкодування моральної шкоди за вказаним Законом;

- від 06 травня 2020 року в справі № 591/4695/17 (провадження № 61-44996св18), про те, що декриміналізація діяння не є реабілітуючою підставою закриття кримінального провадження, не виправдовує особу, що вчинила діяння, яке визнавалось злочином на момент його вчинення, і не тягне набуття особою права на відшкодування моральної шкоди за Законом № 266/94-ВР;

- від 18 листопада 2020 року в справі № 199/7894/19 (провадження № 61-4206св20), про те, що право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації. Кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КК України, закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 284 КК України у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, що не є реабілітуючою підставою та не виправдовує особу, яка вчинила діяння, а тому не є підставою для відшкодування моральної шкоди за Законом № 266/94-ВР.

Представник ГУ НП в Кіровоградській області - Стояновські Д. І. вважає, що наведена в пункті 10 частини першої статті 284 КПК України підстава для закриття кримінального провадження до реабілітуючих не відноситься, таке закриття кримінального провадження саме собою не свідчить про незаконність усіх дій органу досудового розслідування, вчинених у його межах, що виключає можливість відшкодування моральної шкоди.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно розрахував розмір судового збору, який стягнув з відповідачів, оскільки виходив із розміру заявлених позовних вимог позивача, а не задоволених судом.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Дашко М. В.

17 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дашко М. В. через систему "Електронний суд" надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах:

- Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), про те, що відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються в кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, небхідно виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи;

- Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), про те, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості;

- Верховного Суду від 31 березня 2023 року в справі № 724/2182/21 (провадження № 61-9581св22), про те, що на користь позивача підлягає відшкодуванню моральна шкода в розмірі, кратному 1,5 мінімальним заробітним платам, що діяв на момент розгляду справи судом першої інстанції;

- Верховного Суду від 03 травня 2023 року в справі № 336/3964/20 (провадження № 61-3800св22), про те, що кримінальне переслідування з боку органів досудового розслідування і прокуратури призвело до необхідності здійснення позивачем витрат на правову допомогу (захист) у кримінальному провадженні. Колегія суддів виснувала, що завдана позивачу шкода, сплачена в зв`язку з наданням правової допомоги у кримінальному провадженні, в розмірі 30 000 грн відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги керівника Кіровоградської обласної прокуратури Стрелюка Я. В.

19 січня 2024 року керівник Кіровоградської обласної прокуратури Стрелюк Я. В. засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року скасувати, рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2023 року залишити в силі.

- Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року в справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19), від 22 квітня 2019 року в справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), про те, що закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати;

- Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 463/1380/15-ц (провадження № 61-18982св18), від 06 березня 2019 року в справі № 161/10842/15-ц (провадження № 61-20009св18), від 18 листопада 2020 року в справі № 199/7894/19 (провадження № 61-4206св20), від 14 липня 2021 року в справі № 766/8892/17, про те, що не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, внаслідок застосування закону про амністією, декриміналізацією, відмовою потерпілого від обвинувачення тощо;

- Верховного Суду від 03 травня 2023 року в справі № 686/14821/21 (провадження № 61-6545св22), про те, що указана в пункті 10 частини першої статті 284 КПК України підстава для закриття кримінального провадження до реабілітуючих не відноситься;

- Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 613/853/20 (провадження № 61-9712св23), про те, що нереабілітуючі підстави означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається;

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), оскільки позивач не довів наявність трьох обов`язкових умов для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

Зазначав, що в постанові від 30 серпня 2023 року в справі № 759/25340/21 (провадження № 61-687св23) Верховний Суд виснував, що позивачка, яка звернулася до суду з позовом до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про відшкодування майнової і моральної шкоди, на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) звільнена від сплати судового збору. Тому вважав, що судові рішення у частині стягнення судового збору не відповідають вимогам пункту 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI.

Заявник вказував також про неврахування судом апеляційної інстанції постанов Верховного Суду від 02 вересня 2020 року в справі № 607/8203/18, від 20 січня 2021 року в справі № 686/27885/19, від 19 грудня 2022 року в справі № 466/4560/20.

Відзиви на касаційні скарги від учасників справи не надходили.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

29 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ГУ НП в Кіровоградській області - Стояновські Д. І. на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року. Витребувано із Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області цивільну справу № 401/171/23.

29 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою керівника Кіровоградської обласної прокуратури Стрелюка Я. В. на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року. Відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови апеляційного суду до закінчення касаційного провадження.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

21 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 206-2, частиною другою статті 28, частиною другою статті 366, частиною першою статті 172 КК України (т. 1, а. с. 23-32).

31 жовтня 2019 року ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області підозрюваного ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади Світловодського міського голови на строк, що не перевищує два місяці до 10 грудня 2019 року (т. 1, а. с. 55-63).

08 листопада 2019 року ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з 08 листопада до 25 грудня 2019 року (т. 1, а. с. 64).

08 листопада 2019 року ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області накладено арешт у вигляді заборони відчуження на належне ОСОБА_1 нерухоме майно (т. 1, а. с. 65-78).

19 листопада 2019 року рішенням Світловодської міської ради від 19 листопада 2019 року № 1809 "Про висловлення недовіри та припинення повноважень Світловодського міського голови ОСОБА_1" Світловодському міському голові ОСОБА_1 висловлено недовіру та достроково припинено його повноваження як Світловодського міського голови (т. 1, а. с. 53).

26 листопада 2019 року ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області накладено арешт у вигляді заборони відчуження на рухоме майно - транспортних засобів, які на праві власності належать ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 79-87).

10 грудня 2019 року розпорядженням Світловодського міського голови за підписом секретаря міської ради Ю. Сапянова № 491-к "Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1" ОСОБА_1 звільнено з посади Світловодського міського голови в зв`язку з достроковим припиненням повноважень згідно з пунктом 2 статті 79 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" з 10 грудня 2019 року у зв`язку з припиненням дії з 10 грудня 2019 року відсторонення за рішенням слідчого судді (т. 1, а. с. 54).

22 січня 2020 року першим заступником керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області радником юстиції Рубаном В. В. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019120270001134 від 08 серпня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та інших у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 206-2, частиною другою статті 28, частиною другою статті 366, частиною першою статті 172 КК України (т. 1, а. с. 33-39).

13 серпня 2020 року ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019120270001134 повернуто прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України та усунення недоліків (т. 1, а. с. 88-90).

01 листопада 2021 року ухвалою Кропивницького апеляційного суду ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2020 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019120270001134 від 08 серпня 2019 року повернуто прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України та усунення виявлених недоліків - скасовано. Кримінальне провадження № 12019120270001134 від 08 серпня 2019 року за обвинуваченням, зокрема ОСОБА_1, закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, визначеного статтею 219 КПК України. Скасовано всі заходи забезпечення у кримінальному провадженні. У клопотанні захисника - адвоката Коссова С. О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 про повернення обвинувального акта прокурору - відмовлено (т. 1, а. с. 91-99).

Вказаною ухвалою встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019120270001134, незважаючи на те, що складений слідчим та затверджений прокурором 22 січня 2020 року, однак направлений прокурором до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області згідно із супровідним листом 30 січня 2020 року та отриманий місцевим судом 31 січня 2020 року, тобто поза межами строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, що свідчить про очевидне порушення прокурором вимог кримінального процесуального законодавства України, а саме вимог частини першої та пункту 4 частини третьої статті 219 КПК України. Водночас строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не продовжувався в порядку частини третьої статті 294 КПК України, а також строк не зупинявся відповідно до статті 280 КПК України, а, отже, звернення прокурора до суду з обвинувальним актом відбулося поза межами строків досудового розслідування, оскільки обвинувальний акт був звернений до суду з порушенням строків досудового розслідування, що є порушенням норм кримінального процесуального закону.

Також в ухвалі суду зазначено, що, виходячи із засад законності та дотримання розумних строків у справі, продовження кримінального провадження стосовно особи, щодо якої встановлені та підтверджені підстави для закриття кримінального провадження суперечить цим засадам, а тому висловлена під час апеляційного розгляду незгода ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Коссова О. В. із закриттям провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України з посиланням, що це не є реабілітуючою підставою, не може бути врахована судом апеляційної інстанції, оскільки приписи пункту 10 частини першої статті 284 КПК України не передбачають можливості продовження кримінального провадження з метою реабілітації обвинуваченого (засудженого) або з інших причин. Вказана норма є імперативною, тобто нормою прямої дії, і в усякому випадку за наявності підстав для закриття провадження кримінальне провадження повинно бути закрито.

Ухвала Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2021 року була предметом перегляду в касаційному порядку Верховним Судом.

26 жовтня 2022 року постановою Верховного Суду ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а касаційні скарги прокурора та захисника Коссова С. О. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення. Верховний Суд зазначив, що таким рішенням не порушується принцип презумпції невинуватості щодо ОСОБА_1, оскільки при направленні обвинувального акта до суду поза межами строку досудового розслідування він навіть не набув статусу обвинуваченого, тому закриття провадження судом на підставі положень пункту 10 частини першої статті 284 КПК України не може мати для нього жодних негативних правових наслідків (т. 1, а. с. 101-108).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційних скарг та виснував, що касаційні скарги представника ГУ НП в Кіровоградській області - Стояновські Д. І., керівника Кіровоградської обласної прокуратури Стрелюка Я. В. та представника ОСОБА_1 - адвоката Дашка М. В. підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо відшкодування моральної шкоди

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом № 266/94-ВР.

Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно із статтею 1 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Таким чином, цивільним законодавство України встановлено вичерпний перелік актів правоохоронних органів та суду, незаконність яких може призвести до виникнення деліктного зобов`язання.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).

Відповідно до статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

- постановлення виправдувального вироку суду;

- встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

- закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

- закриття справи про адміністративне правопорушення.

Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди відповідно до вимог Закону № 266/94-ВР, є вичерпним.

Вказаний Закон пов`язує виникнення у конкретного реабілітованого громадянина право на відшкодування шкоди зі складним юридичним складом, яке включає в себе підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Тобто право на відшкодування виникає лише у разі повної реабілітації особи, про що зазначається в пункті 3 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41.

Така судова практика є незмінною, про що зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 522/2493/18 (провадження № 14-195цс21).

Закриття кримінального провадження можливе лише при наявності хоча б однієї з підстав, вичерпний перелік яких міститься статті 284 КПК України. Вони, в свою чергу, класифікуються за декількома критеріями.

Верховний Суд у своїх постановах від 03 травня 2023 року у справі № 686/14821/21 (провадження № 61-6545св22), від 06 грудня 2023 року у справі № 183/4922/20 (провадження № 61-6018св23), 20 березня 2024 року у справі № 369/1055/21 (провадження № 61-2949св23) виснував, що підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі.

Реабілітуючі - це ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Закриття кримінального провадження з реабілітуючої підстави можливе за умови, якщо в ході розслідування встановлені як сам факт вчиненого діяння, так і наявність у ньому складу кримінального правопорушення, але відсутні достатні докази, що вказують на вчинення цього діяння саме підозрюваним.

Висновок про непричетність особи до вчинення кримінального правопорушення може бути зроблений у результаті достовірного встановлення невинуватості підозрюваного (обвинуваченого) (наприклад, при підтвердженні його алібі) або вичерпання можливостей для збирання додаткових доказів і тлумачення сумнівів щодо винуватості на його користь згідно з принципом презумпції невинуватості.

Незалежно від того, яка з вказаних обставин привела до закриття кримінального провадження на цій підставі, таке рішення повністю реабілітує особу і не дає приводу вважати її залишеною під підозрою.

Стала судова практика свідчить про те, що закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконності дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати, та надає право фізичній особі на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбаченому Законом № 266/94-ВР (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), від 22 квітня 2019 року в справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), від 25 березня 2020 року в справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) та інші).

Нереабілітуючі підстави означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Правова позиція щодо відсутності передбачених Законом № 266/94-ВР підстав для відшкодування моральної шкоди особі, кримінальне провадження відносно якої було закрито з нереабілітуючих підстав, неодноразово висловлювалось судом касаційної інстанції.

................

Перейти до повного тексту