ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 758/4324/21
провадження № 61-2201св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи:Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, Подільський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року у складі судді Якимець О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Олійника В. І., Гаращенка Д. Р.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частину квартири (справа № 458/13229/20).
У квітні 2021 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, Подільський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства та визнання права неповнолітньої дитини на спадкування обов`язкової частки у спадщині (справа № 758/4324/21).
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04 травня 2023 року об`єднано цивільну справу № 758/4324/21 за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, Подільський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства та визнання права неповнолітньої дитини на спадкування обов`язкової частки у спадщині та цивільну справу № 758/13229/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частину квартири в одне провадження та присвоєно єдиний унікальний номер справи № 758/4324/21.
Позовні заяви мотивовано тим, що з січня 2010 року вона проживала разом із ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, як одна сім`я без реєстрації шлюбу.
У березні 2011 року вона дізналася про вагітність. Була прийнята на облік у КНП "Консультативно-діагностичний центр" Подільського району м. Києва. Спочатку факт фактичних шлюбних відносин та вагітність приховували від родичів, оскільки ОСОБА_4 перед тим був чоловіком її рідної тітки, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та через велику різницю у віці між нею та ОСОБА_4 .
У зв`язку із наведеними обставинами, вона, будучи на сьомому місяці вагітності, поїхала до батьків у м. Первомайськ Луганської області, де ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дочку ОСОБА_5 . Відомості про батька дитини були записані відповідно до статті 135 СК України (за вказівкою матері), хоча фактично ОСОБА_4 визнавав факт батьківства над дитиною, обіцяв допомагати у вихованні та утриманні дитини. Згодом ОСОБА_4 приїхав у м. Первомайськ, де вони проживали однією сім`єю до 2014 року, тобто до ведення активних бойових дій. У грудні 2014 року вони переїхали проживати до міста Києва та до серпня 2015 року проживали за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із ними проживали двоє синів ОСОБА_4 від іншого шлюбу, один із яких помер у 2015 році, а інший після одруження виявив намір проживати окремо від батька зі своєю сім`єю.
24 липня 2017 року за спільні кошти вони придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1, в якій зробили косметичний ремонт та проживали у ній як одна сім`я, мали спільний бюджет, піклувались один про одного, виховували спільну дочку ОСОБА_5 .
З вересня 2017 року вона з донькою були зареєстровані у спірній квартирі, як внутрішньо переміщені особи, що давало пільги щодо сплати за житлово-комунальні послуги.
З серпня 2015 року до 09 серпня 2019 року вона працювала помічником вихователя у дитячих навчальних закладах. Дочка навчалась у загальноосвітній школі з якої її додому забирав та доглядав ОСОБА_4, допоки вона перебувала на роботі.
12 лютого 2020 року ОСОБА_4 склав заповіт, в якому все своє майно заповів їй.
ОСОБА_4, який хворів на онкологічне захворювання, все частіше ставало погано по стану здоров`я, на неодноразові прохання звернутися до лікарів він відмовлявся, а фізичний біль почав притуплювати вживанням алкогольних напоїв, що негативно впливало на його поведінку.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, відкрилася спадщина на його майно, зокрема квартиру на АДРЕСА_1 .
Вона звернулась до нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом, однак дізналась що існує інший заповіт, де ОСОБА_4 заповів усе своє майно синові від іншого шлюбу - ОСОБА_3 .
Вважала, що вказана квартира є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, так як придбана за час перебування у фактичних шлюбних відносинах, за спільні кошти подружжя, у період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- встановити факт, що має юридичне значення, а саме її проживання однією сім`єю як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, у період з січня 2010 року по день смерті останнього ( ІНФОРМАЦІЯ_3 )за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, у рівних частках квартиру АДРЕСА_3 та визнати за нею право власності на 1/2 частку цієї квартири;
- встановити факт батьківства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця міста Києва, громадянина України, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, який на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1, щодо дитини ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Первомайську Луганської області, матір`ю якої є вона;
- Подільському районному у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису № 17 про народження ОСОБА_2, складеного 10 січня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Первомайського міського управління юстиції у Луганській області, а саме у графі "Відомості про батька" виключити " ОСОБА_6" та зазначити " ОСОБА_4", ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець міста Києва, громадянин України", вказати по батькові дитини " ІНФОРМАЦІЯ_7" замість " ІНФОРМАЦІЯ_7";
- визнати за неповнолітньою ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_8 - після внесення змін до актового запису), ІНФОРМАЦІЯ_5, право на спадкування обов`язкової частки у спадщині, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, позов ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, задоволено частково.
Встановлено факт, що має юридичне значення, проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, у період часу з січня 2010 року до дня смерті останнього, за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у рівних частках квартиру АДРЕСА_3 .
У порядку поділу спільного майна колишнього подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що факт проживання позивача з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, підтверджено показаннями свідків, які між собою узгоджуються, а також у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема тим, що ОСОБА_4 було складено заповіт на ім`я позивача, незважаючи на те, що пізніше ним було складено заповіт на іншого - свого сина.
Задовольняючи позовну вимогу щодо визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, у рівних частках квартири АДРЕСА_3 та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину цієї квартири, суди виходили з того, що квартира була придбана ними за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Відповідачем під час судового розгляду справи не спростовано презумпцію виникнення права спільної сумісної власності подружжя, тоді як тягар доказування покладається саме на нього, не доведено належними та допустимими доказами, що спірна квартира була придбана хоча і за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, однак за належні ОСОБА_4 особисті кошти.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо встановлення факту батьківства, внесення змін до актового запису та визнання за неповнолітньою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, права на спадкування обов`язкової частки у спадщині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не подано доказів щодо запису батька дитини відповідно до статті 135 СК України, належних та достатніх доказів, які б у сукупності підтверджували факт батьківства ОСОБА_4 щодо дитини ОСОБА_2, тому такі вимоги є недеоведеними.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову; в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту батьківства та визнання права неповнолітньої дитини на спадкування обов`язкової частки у спадщині скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову; в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду України та Верховного Суду про те, що факт спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не може підтверджуватися виключно показаннями свідків без надання інших доказів існування між ними відносин, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та побуту та придбання майна за спільні сумісні кошти.
Вказує, що висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваній ним частині ґрунтуються виключно на показаннях свідків та доводах самого позивача, що недостатню для задоволення такої позовної вимоги.
Крім того, суди попередніх інстанцій взагалі не надали оцінки доказам того, що позивач не брала участі у похованні ОСОБА_4 та навіть не знала причини смерті останнього, що додатково вказує на відсутність між ними подружніх відносин.
Суди не звернули увагу на те, що позивач та її дочка не були зареєстровані у квартирі покійного батька повноцінно, як рівноправні члени сім`ї, а були зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, тобто як тимчасові мешканці.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну правову оцінку доказам у справі, у частині вирішення позовних вимог про встановлення факту батьківства та визнання права неповнолітньої дитини на спадкування обов`язкової частки у спадщині, не врахувавши наведені нею факти та докази, які вказують на те, що ОСОБА_4 був батьком її дочки, зокрема, те, що вони спільно проживали, як до її народження, так і після, мали спільні обов`язки з виховання дитини тощо. Не була надана й належна оцінка показанням свідків у цій частині.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У березні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, не спростовують правильності вирішення судами спору в оскаржувані ним частині, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цій частині - без змін.
У квітні 2024 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, не спростовують правильності вирішення судами спору в оскаржувані нею частині, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цій частині - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
11 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1,
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_2, що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Обмінна картка пологового будинку, пологового відділення лікарні від 26 грудня 2011 року, містить відомості про породіллю ОСОБА_1 та новонароджену дитини, їх стан здоров`я, групу крові матері О(І), групу крові дитини В (ІІІ).
Згідно зі свідоцтва про народження ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, у графі батько останньої вказаний ОСОБА_6, в графі мати - ОСОБА_1 (том 1, а. с. 15).
21 липня 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 передали у власність ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_4 . Ціна продажу нерухомого майна - 997 902,99 грн. Дані обставини підтверджено договором купівлі-продажу квартири від 21 липня 2017, який зареєстровано у реєстрі за № 1218 (том 1, а. с. 112-115).
24 липня 2017 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу придбав квартиру АДРЕСА_3 . Продаж вчинено за ціною 543 012 грн (том 1, а. с. 116-117).
Відповідно до довідки від 04 вересня 2017 року № 3345 та № 7135 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 АДРЕСА_1 .
Мешканцями будинку на АДРЕСА_5, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, було складено акт, в якому останні засвідчують факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства як подружжя, спільне виховання дитини.
Позивачем надано до матеріалів справи посадочні документи ДП "ГІОЦ Укрзалізниці" на ім`я ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які підтверджують приїзд цих осіб до м. Києва 24 грудня 2014 року.
12 лютого 2020 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів все своє рухоме і нерухоме майно на ім`я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 . У подальшому заповіт був скасований внаслідок складання нового заповіту 05 травня 2020 року, яким він все своє майно заповів сину - ОСОБА_3 .
Відповідно до характеристики зі спеціалізованої школи № 193 із поглибленим вивченням української мови і літератури Подільського району м. Києва від 20 листопада 2020 року № 01-42/304 ОСОБА_2 навчається у школі з першого класу. Під час навчання у першому класі 2019-2020 начальний рік - тато, ОСОБА_4, приводив і забирав ОСОБА_5 зі школи. Займався її навчанням та вихованням. Цікавився її успіхами. На даний момент дитиною займається мама, так як тато помер (том 1, а. с. 36).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 28 серпня 2020 року серія НОМЕР_2, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_3 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/3501/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 06 квітня 2020 року у справі № 738/1452/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також ОСОБА_3 зазначає про порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).