Постанова суду № 161/20166/20 від 24.07.2024 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м. Київ

справа № 161/20166/20

провадження № 61-14080св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2023 року у складі судді Пушкарчук В. П. та постанову Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що 18 листопада 2005 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, за час якого у них народилося двоє спільних дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, спільно проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу вони почали раніше, з 2004 року. Від початку спільного з відповідачем проживання у них утворився спільний бюджет, за рахунок якого вони розпочали власний бізнес. З того моменту вони були пов`язані спільним побутом, проживали разом в орендованому житлі, мали взаємні права та обов`язки, разом проводили вільний час, їздили на відпочинок, відвідували рідних та близьких.

14 жовтня 2005 року ОСОБА_2 за їх спільні кошти було набуто у власність два нежитлові приміщення, а саме: приміщення комбінату побутового обслуговування загальною площею 1 144,6 кв. м, розміщене на АДРЕСА_1, та приміщення площею 166,3 кв. м, розміщене на АДРЕСА_2 . Відповідні правочини були укладені саме від імені відповідача, як покупця, оскільки на той момент вона була вагітна та знаходилася на збереженні у пологовому будинку.

Крім того, за час перебування у зареєстрованому шлюбі, ними 28 липня 2006 року за спільні кошти також придбано земельну ділянку на АДРЕСА_3, де у 2006 році ними розпочато зведення житла. Уся дозвільна та проектна документація розроблялася на ім`я ОСОБА_2 . На даний час будинковолодіння не введене до експлуатації, але повністю придатне для проживання, а також воно використовується за своїм цільовим призначенням.

20 вересня 2007 року нею з відповідачем було придбано земельну ділянку, на якій у подальшому побудовано житловий будинок (об`єкт незавершеного будівництва) за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідний правочин щодо придбання майна укладений на ім`я ОСОБА_2 .

Усе вищеперелічене майно є об`єктами спільної сумісної власності подружжя та таке придбавалося, у тому числі, із залученням коштів, які вона отримувала від підприємницької діяльності.

Позивач зазначала, що на даний час у неї з відповідачем існує спір з приводу поділу їх спільного майна, у зв`язку із чим просила суд: встановити факт її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року до 18 листопада 2005 року; визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : приміщення комбінату побутового обслуговування, загальною площею 1 144,6 кв. м - літер А-2, на АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення площею 166,3 кв. м - літер А-1, на АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,1040 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0472 у с. Тарасове Луцького району Волинської області, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; земельну ділянку площею 0,1050 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0239 у с. Тарасове Луцького району Волинської області, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; незавершений будівництвом житловий будинок на АДРЕСА_3 ; незавершений будівництвом житловий будинок на АДРЕСА_3 ; визнати за нею право власності на 1/2 кожного спірного об`єкту нерухомого майна.

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ майна подружжя.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що у жовтні 2005 році йому стало відомо про вагітність ОСОБА_1, у зв`язку із чим вони одружилися. Лише з того часу (після одруження) розпочалося їх спільне подружнє життя. Відтак, вважав, що на нежитлові приміщення, придбані 14 жовтня 2005 року, не поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя, оскільки ці об`єкти він придбав за свої особисті кошти. При цьому, доходи від здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 почала отримувати лише з 2008 року, що спростовує її доводи про участь у придбанні вказаного майна. Натомість, у 2002-2007 роках він заробляв значні суми коштів - отримував виручку від провадження господарської діяльності, а тому вищезгадані нежитлові приміщення є його майном, яке придбане за кошти від своєї діяльності, як підприємця, і використовується у його підприємницькій діяльності, а не в інтересах сім`ї, тобто є його особистою приватною власністю.

Позовні вимоги ОСОБА_1, які стосуються об`єктів незавершеного будівництва (які фактично не є житловими будинками, а є сукупністю будівельних матеріалів і конструкцій), задоволенню не підлягають з огляду на судову практику та норми чинного законодавства щодо самочинного та незавершеного будівництва.

Також ОСОБА_2 зазначав, що 29 травня 2008 року ним було отримано від АКІБ "УкрСиббанк" кредит, на забезпечення виконання умов якого передано в іпотеку приміщення комбінату побутового обслуговування загальною площею 1 144,6 кв. м, розміщене на АДРЕСА_1 . При укладенні вказаних правочинів він, як одноосібний власник майна, реалізував свої права самостійно розпоряджатись своєю власністю, згода від ОСОБА_1 на передачу в іпотеку спірного майна не відбиралася, що підтверджує факт належності йому такого майна на праві особистої приватної власності.

Крім того, за час шлюбу, у зв`язку з наявністю у нього боргових зобов`язань перед АКІБ "УкрСиббанк", ним було взято у позику грошові кошти у сумі 45 000 доларів США, які наразі не повернуто, а тому відповідальність за погашення такого боргу покладається на нього та відповідача, як подружжя, у рівних частках.

Також, за час перебування з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, ними було набуто у власність 3 транспортні засоби, а саме: BMW X5, 2010 року випуску, вартістю 300 000 грн, Mercedes-Benz Sprinter 316, 2013 року випуску, вартістю 300 000 грн та Mercedes-Benz 309, 2007 року випуску, вартістю 200 000 грн, земельну ділянку, площею 822 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 .

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд: визнати його особистою приватною власністю приміщення комбінату побутового обслуговування загальною площею 1 144,6 кв. м, розміщене на АДРЕСА_1, та приміщення площею 166,3 кв. м, розміщене на АДРЕСА_2 ; виділити в його особисту приватну власність транспортний засіб BMW X5; залишивши у власності ОСОБА_1 транспортні засоби: Mercedes-Benz Sprinter 316 та Mercedes-Benz 309; виділити в його особисту приватну власність земельні ділянки у с. Тарасове Луцького району Волинської області, на яких розташовані незавершені будівництвом будинковолодіння, з компенсацією ОСОБА_1 1/2 їх вартості; визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 822 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на свою користь компенсацію вартості частки грошових зобов`язань сім`ї, виконаних ним у розмірі 794 586 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2021 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року по день реєстрації шлюбу - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:

приміщення комбінату побутового обслуговування, загальною площею 1 144,6 кв. м - літер А-2, на АДРЕСА_1 ;

нежитлове приміщення площею 166,3 кв. м - літер А-1, на АДРЕСА_2 ;

земельну ділянку площею 0,1040 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0472 у с. Тарасове Луцького району Волинської області, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

земельну ділянку площею 0,1050 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0239 у с. Тарасове Луцького району Волинської області, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

незавершений будівництвом житловий будинок на АДРЕСА_3 ;

незавершений будівництвом житловий будинок на АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на:

1/2 приміщення комбінату побутового обслуговування, загальною площею 1 144,6 кв. м - літер А-2, на АДРЕСА_1 ;

1/2 нежитлового приміщення площею 166,3 кв. м - літер А-1, на АДРЕСА_2 ;

1/2 земельної ділянки площею 0,1040 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0472 у с. Тарасове Луцького району Волинської області, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

1/2 земельної ділянки площею 0,1050 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0239 у с. Тарасове Луцького району Волинської області, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

1/2 незавершеного будівництвом житлового будинку на АДРЕСА_3 ;

1/2 незавершеного будівництвом житлового будинку на АДРЕСА_3 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довела факт спільного проживання сторін однією сім`єю до реєстрації шлюбу, з 01 січня 2014 року, тому все заявлене майно є спільною сумісною власністю подружжя та має бути поділено у рівних частинах, оскільки відповідач не спростував презумпцію спільності майна.

Суд вважав необґрунтованими доводи відповідача про те, що боргова розписка від 12 травня 2020 року має враховуватися при поділі майна подружжя, оскільки ОСОБА_2 не довів, що позика за розпискою була використана в інтересах/на потреби сім`ї, або ж на погашення зобов`язань перед АТ "УкрСиббанк", доказів про надання згоди позивача на отримання коштів у борг стороною відповідача не надано.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2023 року в частині поділу майна та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2023 року скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:

приміщення комбінату побутового обслуговування, загальною площею 1 144,6 кв. м - літер А-2, на АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 822 кв. м на АДРЕСА_1, кадастровий номер 0722455100:01:004:0011;

нежитлове приміщення площею 166,3 кв. м - літер А-1, на АДРЕСА_2 ;

об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку на АДРЕСА_3 ;

автомобілі: марки BMW X5, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 ; марки Mercedes-Benz Sprinter 316, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4 ; марки Mercedes-Benz 309, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_6 .

В порядку поділу спільного сумісного майна визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним право власності на 1/2 частину майна, а саме:

приміщення комбінату побутового обслуговування, загальною площею 1 144,6 кв. м - літер А-2, на АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 822 кв. м на АДРЕСА_1, кадастровий номер 0722455100:01:004:0011;

нежитлове приміщення площею 166,3 кв. м - літер А-1, на АДРЕСА_2 ;

об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку на АДРЕСА_3 ;

В порядку поділу спільного сумісного майна визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним право на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок на АДРЕСА_3 .

У задоволенні решти вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.

У решті рішення суду першої інстанції в частині первісного та зустрічного позовів залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що місцевий суд правильно оцінив надані позивачем докази в своїй сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 довела факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року, відтак на майно, придбане 14 жовтня 2005 року поширюється режим спільної сумісної власності.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 належних та допустимих доказів на спростування проживання однією сім`єю сторін та придбання спірного майна за особисті кошти, всупереч вимогам частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, не надав

Судом першої інстанції помилково віднесено до об`єктів спільної сумісної власності подружжя та визнано за позивачем 1/2 частину незавершеного будівництвом будинку у АДРЕСА_4, оскільки така забудова є самочинним будівництвом, а особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Разом з тим, апеляційний суд вважав, що, беручи до уваги висновки проведеної за ухвалою суду експертизи щодо об`єкту незавершеного будівництва у АДРЕСА_3, його слід віднести до переліку спільно нажитого майна, однак до поділу між подружжям належить право на частки у праві спільної сумісної власності, а не визнання права власності на це майно, оскільки будівництво не завершене і будинок належно не прийнятий до експлуатації, однак кожна із сторін вправі завершити це будівництво та оформити у законний спосіб право власності на свою частку після поділу.

Решту зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 апеляційний суд вважав недоведеними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права просить рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, постанову Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року в частині визнання майна спільною сумісною власністю, а також його поділ, а саме: приміщення комбінату побутового обслуговування, загальною площею 1 144,6 кв. м - літера А-2, адресою: АДРЕСА_1, нежитлового приміщення площею 166,3 кв. м, літера А-1, АДРЕСА_2, об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_3, а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, зустрічні позовні вимоги про: визнання особистою приватною власністю ОСОБА_2 приміщення комбінату побутового обслуговування, загальною площею 1 144,6 кв. м - літера А-2 за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення площею 166,3 кв. м, літера А-1, АДРЕСА_2 ; стягнення з ОСОБА_1 компенсації вартості частки, на яку зменшена його частка, компенсацію вартості частки грошових зобов`язань сім`ї, виконаних ним у розмірі 794 586 грн, задовольнити.

У решті судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються, тому Верховним Судом не переглядаються відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України.

Доповнення до касаційної скарги, подані ОСОБА_2 у квітні 2024 року, слід повернути, оскільки положенням статей 390, 398 ЦПК України не передбачено можливості прийняття їх поза межами строку на касаційне оскарження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку доказам у справі, оскільки сторони почали жити разом з притаманними для шлюбних стосунків ознаками тільки після офіційної реєстрації шлюбу. Вважає доводи ОСОБА_1 про спільне проживання сторін без реєстрації шлюбу з 01 січня 2014 року недоведеними, відтак позовні вимоги останньої про визнання спільним сумісним майном подружжя нежитлові будівлі, придбані до реєстрації шлюбу сторін вважає безпідставними, а таке майно своєю особистою приватною власністю.

Вважає, що апеляційний суд незаконно відніс незавершений будівництвом будинок за адресою: АДРЕСА_3 до спільного сумісного майна подружжя та визначив частки кожного з подружжя у майні, оскільки такий будинок ще не набув статусу нерухомого майна.

Суди попередніх інстанцій не надали оцінки доказам щодо доходів сторін, одержаних за 2004 рік.

Суди не врахували, що він одноосібно закрив борг, який отримувався за час шлюбу та в інтересах сім`ї, а, відтак, це повинно було враховуватися при поділі майна сторін, оскільки зобов`язання за договором, укладеним одним з подружжя в інтересах сім`ї, породжує обов`язки в обох з подружжя.

Посилається на відповідну практику Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мартинюк О. І., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, не спростовують правильності вирішення судами спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Крім того, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 5 000 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2023 року справу передано судді-доповідачу ОСОБА_5 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2023 року у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_5 справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 29 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

11 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 листопада 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб. Про дану обставину свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_7 .

За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначене підтверджується відповідними свідоцтвами про народження серії НОМЕР_8 та серії НОМЕР_9 .

До реєстрації шлюбу між сторонами, 14 жовтня 2005 року приватним нотаріусом Локачинського районного нотаріального округу Волинської області Дишкант О. М. посвідчено два договори купівлі-продажу, укладені між ТОВ Виробничо-торговою фірмою "Світанок" та ОСОБА_2 : за реєстровим № 1275, предметом якого було приміщення комбінату побутового обслуговування загальною площею 1 144,6 кв. м - літер А-2, розміщене на АДРЕСА_1 ; за реєстровим № 1276, предметом якого було приміщення площею 166,3 кв. м - літер А-1, розміщене на АДРЕСА_2 .

Вищевказані об`єкти нерухомого майна були зареєстровані за ОСОБА_2

28 липня 2006 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинською Н. І. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, реєстровий № 2842, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 . Предметом договору була земельна ділянка площею 0,1050 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0239, виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розміщена у с. Тарасове Луцького району Волинської області, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯГ №063252.

На момент розгляду спору на вищевказаній земельній ділянці знаходиться об`єкт незавершеного будівництва (житловий будинок) із присвоєною адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 23 вересня 2022 року № 8805-8806, ступінь будівельної готовності житлового будинку на АДРЕСА_3, становить 100 % (том 3, а. с. 49).

20 вересня 2007 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинською Н. І. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки реєстровий № 3652, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 . Предметом цього договору стала земельна ділянка площею 0,1040 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0472.

На вказаній земельній ділянці знаходиться незавершений будівництвом житловий будинок із присвоєною адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до висновку зазначеної експертизи ступінь будівельної готовності незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_4, становить 67 %.

Усе наведене майно було придбано сторонами та оформлене за ОСОБА_2 у період його перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .

Сторонами також за час шлюбу було придбано земельну ділянку площею 822 кв. м на АДРЕСА_1, кадастровий номер 0722455100:01:004:0011, та три транспортні засоби, які були у користуванні ОСОБА_1 станом на час припинення шлюбних відносин, а саме: автомобілі марки BMW X5, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 ; марки Mercedes-Benz Sprinter 316, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_4 ; марки Mercedes-Benz 309, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_6 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 та постановах Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 752/7501/18, від 04 серпня 2021 року у справі № 310/6618/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 658/2391/18, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, від 19 травня 2022 року у справі № 203/284/17, 24 травня 2022 року у справі № 333/911/20, від 02 червня 2022 року у справі № 640/1846/19, від 14 червня 2022 року у справі № 2011/13610/12, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають не повністю.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

................

Перейти до повного тексту