Постанова
Іменем України
(додаткова)
23 липня 2024 року
м. Київ
справа № 369/12718/20
провадження № 61-3085св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 23 липня 2024 року залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року в частині перегляду рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2023 року залишено без змін.
Касаційні скарги ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року в частині перегляду додаткового рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2023 року залишено без змін.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 14 000,00 гривень.
У липні 2024 року від ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення ОСОБА_1 на її користь витрат на професійну правничу допомогу, надану їй у касаційній інстанції - в розмірі 19 000 грн. Заява обґрунтована тим, що суд касаційної інстанції не вирішив питання про розподіл вказаних судових витрат.
Розглядаючи вимоги заяви ОСОБА_2, колегія суддів дійшла висновку, що ця заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із статтею 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення у таких випадках: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до вимог підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що при вирішенні цієї справи Верховний Суд у постанові від 23 липня 2024 року не вирішив питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звʼязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що "вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні".
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.