ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/13240/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 (у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л. (головуючий), Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.), якою було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця
за скаргою Київської міської ради на протиправній дії заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
за позовом Київської міської ради
до:
1. Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Поліщук Вікторії Миколаївни,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот"
про визнання протиправним та скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог, хронологія подій, що передували прийняттю оскаржуваної постанови
1.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/13240/19 задоволено позов Київської міської ради (далі - Позивач, Стягувач) до державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Поліщук Вікторії Миколаївни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг", яким визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора за ТОВ "Укрмедлізинг" від 13.12.2018 №29419481 на земельну ділянку за адресою: хутір Микільський, 17 км Мінського проспекту, літ. К в Оболонському районі м. Києва, а також стягнуто з відповідачів на користь Київської міської ради по 960,50 грн витрати по сплаті судового збору з кожного.
Як вбачається з матеріалів справи, судовий наказ від 10.08.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг" витрат по сплаті судового збору в розмірі 960,50 грн (далі - Наказ) позивачем з заявою від 26.10.2022 було пред`явлено до виконання до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (далі - Відділ ДВС).
03.11.2022 постановою старшого державного виконавця Відділу ДВС Танащук О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70201203 на виконання Наказу.
05.01.2024 заступником начальника Відділу ДВС Танащук Олесею Миколаївною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
06.02.2024 Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії заступника начальника Голосіївського Відділу ДВС Танащук Олесі Миколаївни, в якій просила
- визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 05.01.2024;
- зобов`язати Відділ ДВС відновити виконавче провадження №70201203 з примусового виконання Наказу від 10.08.2020 № 910/13240/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг" на користь Київської міської ради 960,50 грн.
Скаргу мотивовано тим, що державним виконавцем не вжито вичерпних заходів з примусового виконання судового рішення та безпідставно повернуто виконавчий документ.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій, встановлені судами обставини справи
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у задоволенні скарги Київської міської ради на протиправні дії державного виконавця відмовлено.
2.2. За результатами розгляду апеляційної скарги Позивача постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 вищевказану ухвалу скасовано, скаргу задоволено частково, а саме скасовано постанову державного виконавця від 05.01.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу, а в задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
2.3. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, серед іншого, тим, що державним виконавцем для перевірки майнового стану боржника при проведенні вказаного виконавчого провадження лише по одному разу направлялися запити до Міністерства внутрішніх справи України (щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів) та до Державної фіскальної служби України (щодо наявних відкритих рахунків). Водночас положення частини восьмої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язують виконавця проводити такі перевірки у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження, а у подальшому - не менше одного разу на два тижні щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, та не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
На підставі викладеного суд виснував, що державний виконавець не виконав усі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи задля виконання рішення суду, зокрема, щодо виявлення майна (коштів) боржника. Крім того, законодавство встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати їх доцільність/недоцільність та чи вживати їх взагалі.
Оскільки у виконавчому провадженні № 70201203 з примусового виконання Наказу Відділом ДВС перевірено лише наявність реєстрації транспортних засобів та відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах, суд апеляційної інстанції оцінив вимоги скарги Стягувача у частині неправомірності повернення виконавчого документа як обґрунтовані.
2.4. У той же час вимогу Позивача про зобов`язання Відділу ДВС відновити виконавче провадження №70201203 з примусового виконання Наказу суд апеляційної інстанції визнав передчасною та відмовив у її задоволенні, оскільки статтею 41 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі визнання судом незаконною чи скасування у встановленому законом порядку постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення; у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 24.06.2024 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.2. У своїй касаційній скарзі Відділ ДВС просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 30.04.2024 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2024.
3.3. Доводи касаційної скарги Відділ ДВС обґрунтовує тим, що ним виконано всі можливі виконавчі дії для примусового виконання Наказу. Як доказ відсутності у боржника майна та коштів Відділ ДВС зазначає, що Наказ № 910/13240/19 перебував на виконанні у Відділі ДВС вже чотири рази та повертався із-за відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу Київська міська рада з посиланням на невжиття державним виконавцем всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції від 30.04.2024 - без змін.
3.5. Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" у відзиві на касаційну скаргу просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. За приписами статей 124, 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території. Обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.
4.3. Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
4.4. Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.
4.5. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 Господарського процесуального кодексу України).
4.6. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
4.7. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень - це сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
4.8. Судові накази віднесено до виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (частина перша статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
4.9. Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
4.10. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
4.11. Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, він повинен дотримуватись указаних вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження": верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження; порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.
4.12. Тобто здійснення державним виконавцем комплексу дій, визначених вказаним законом, вважається належним у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документа у встановлені законом строки з дотриманням прав учасників виконавчого провадження.
4.13. Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частина третя вказаної статті містить перелік прав, якими наділений виконавець під час здійснення виконавчого провадження, та відповідно якими може скористатися для виконання рішення, а саме:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення;
5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;