ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024року
м. Київ
справа № 521/15479/21
провадження № 51-6080 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_8,
перекладача ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021163470000646, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Санкт-Петербурга РФ, громадянина Республіки Азербайджан, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
Зараховано ОСОБА_8 у строк покарання попереднє увʼязнення з
07 серпня 2021 року до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задоволено, стягнуто з ОСОБА_8 на його користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 287 303 гривні.
Вирішено питання щодо речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження та процесуальних витрат.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 в частині вирішення цивільного позову та речових доказів змінено.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти у сумі 249 346 гривень.
Постановлено пункт 1.9 резолютивної частини вироку викладено у наступній редакції:
Речові докази: 1) згорток паперовий всередині якого знаходяться пігулки білого кольору невідомого походження та складний ніж з дерев`яним руків`ям і металевим лезом, відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України знищити, як майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використано; 2) грошові кошти у сумі
1 404 доларів США та парфумовану воду "La Martina Pampamia Nomble" об`ємом 100 мл залишити у власника - потерпілого ОСОБА_10 ; грошові кошти в сумі
3 500 рублів РФ та 1 манат, відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України повернути ОСОБА_8.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 04 серпня 2021 року, приблизно о 05 год 50 хв., знаходячись разом з
ОСОБА_10 біля вхідних дверей його квартири АДРЕСА_3, шляхом поштовху потерпілого обома руками у спину, проник у житло. Після цього, діючи умисно, з метою особистого збагачення, відкрито викрав із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя, яке виразилось в нанесенні рукою удару в область обличчя ОСОБА_10, грошові кошти в сумі 9 850 доларів США, що станом на 04.08.2021 відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 254 502 гривні, жіночу каблучку із золота з камінцем овальної форми вартістю 2 552 гривні; чоловічий перстень із золота з різними візерунками вартістю 16 767 гривень; жіночі сережки із золота вартістю 1 676 гривень; хрестик із золота вартістю 1 024 гривні; каблучку із золота чоловічу вартістю 6 893 гривні; переносний зарядний пристрій "Xiaomi Mi3" вартістю 499 гривень; чоловічу парфумовану воду "La Martina Adios Pampamia Homble", об`ємом 100 мл, вартістю 1 700 гривень; жіночу парфумовану воду "La Martina Adios Pampamia Mujer", об`ємом 30 мл, вартістю 900 гривень та 790 гривень.
Викраденим майном ОСОБА_8 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду назагальну суму 287 303 гривні, що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування зазначає, що судовий розгляд проведено однобічно, а висновки суду про доведеність винуватості його підзахисного у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Стверджує, що судами неправильно встановлено фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, що спричинило неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 186 КК України, оскільки безпідставно визнано доведеним факт проникнення у житло. Між засудженим та ОСОБА_10, з моменту коли останній заборгував гроші, виникли цивільно-правові відносини та саме з цією метою ОСОБА_8 пішов з потерпілим до нього додому, при цьому не взято до уваги, що жодних доказів нанесення його підзахисним тілесних ушкоджень або застосування будь-якого насильства до потерпілого не встановлено, а також не надано оцінки запереченням засудженого щодо суми коштів, викрадення яких інкримінується.
Вважає, що в основу обвинувального вироку покладені недопустимі докази, які зібрані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також показання потерпілого і свідка ОСОБА_11, які є суперечливими.
З урахуванням усіх доказів, які наявні в матеріалах кримінального провадження щодо ОСОБА_8, на думку захисника, у суду першої інстанції були всі підстави перекваліфікувати його дії з ч. 4 ст. 186 КК України на іншу статтю.
Також стверджує, що у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій ОСОБА_8, призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі.
Крім того вказує, що засуджений є громадянином Республіки Азербайджан, українською мовою не володіє та не розмовляє, а відповідно до вимог ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється українською мовою. Проте під час досудового розслідування та в суді першої інстанції перекладача
ОСОБА_8 надано не було, процесуальні документи на азербайджанську чи російську мову перекладені не були, чим істотно порушено його право на захист.
Посилається на те, що у резолютивній частині ухвали апеляційного суду помилково вказано, що ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України та ця помилка до цього часу не виправлена.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно не розглянув його доповнення до апеляційної скарги захисника ОСОБА_12 .
Не погоджуючись із касаційною скаргою захисника, прокурор подав заперечення, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 та засуджений просили касаційну скаргу задовольнити.
Прокурор частково підтримала доводи касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 438 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК Україниістотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.