ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2024 року
м. Київ
справа № 937/2776/20
провадження № 51-1818 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на вирок Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2022 року, яким
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області вироком від 07 грудня 2020 року засудив ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
20 січня 2022 року Запорізький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду першої інстанції у частині призначеного ОСОБА_6 покарання та ухвалив новий вирок, за яким призначив обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
У решті вирок залишив без змін.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 31 січня 2020 року приблизно о 17:10, перебуваючи у приміщенні господарської будівлі на території домоволодіння на АДРЕСА_1, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, повторно, відкрито викрав сумку ОСОБА_7 з особистими речами, документами та грошовими коштами в сумі 750 грн, вирвав із її руки мобільний телефон "Xiaomi Redmi 4X" вартістю 2 000 грн, заподіявши тим самим останній легких тілесних ушкоджень та майнову шкоду на загальну суму 2750 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Засуджений ОСОБА_6, не погодившись із вироком суду апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення змінити та звільнити його на підставі ст. 75 КК від відбування призначеного покарання. Свої вимоги засуджений мотивував тим, що суд апеляційної інстанції не врахував належним чином наявність обставин, що пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування заподіяної шкоди.
Обставини, встановлені під час підготовки до розгляду кримінального провадження судом касаційної інстанції
Як убачається з матеріалів провадження, засуджений ОСОБА_6 08 квітня 2022 року звернувся до Суду із касаційною скаргою.
З 26 лютого 2022 року місто Мелітополь Запорізької області є територією, тимчасово окупованою рф у результаті міжнародного збройного конфлікту, який триває і дотепер.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 10 березня 2022 року № 4/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану територіальну підсудність судових справ Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області визначено за Томаківським районним судом Дніпропетровської області.
08 листопада 2022 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду своєю ухвалою відкрила касаційне провадження у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 за касаційною скаргою засудженого.
Ухвалою судді Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 листопада 2023 року з урахуванням вищезазначеного розпорядження витребувано з Томаківського районного суду Дніпропетровської області матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 .
За повідомленнями, наданими Томаківським районним судом Дніпропетровської області, матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 після зміни територіальної підсудності до суду не надходили.
З часу витребування до 27 лютого 2024 року (дати постановлення ухвали про призначення касаційного розгляду) Верховний Суд уживав заходів щодо отримання кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 .
Проте кримінальне провадження на час касаційного розгляду до Верховного Суду не надійшло.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України № 1632-VII від 12 серпня 2014 року "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.
Беручи до уваги значний час, що минув із моменту звернення засудженого ОСОБА_6 до суду касаційної інстанції, зміст питань, порушених у касаційній скарзі, й особливості процедури касаційного перегляду, а також те, що в матеріалах касаційного провадження наявні копії судових рішень, зокрема, й того, яке оскаржується, Верховний Суд дійшов висновку про можливість здійснення касаційного розгляду за документами і матеріалами, поданими засудженим, оскільки в цьому конкретному випадку таких документів і матеріалів буде достатньо для ухвалення відповідного судового рішення.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав доводи касаційної скарги, просив змінити вирок апеляційного суду та визначити йому строк покарання, яке він уже відбув.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК в касаційному порядку не оспорюються.
Доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі
В касаційній скарзі засуджений вказував на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості.
Колегія суддів не погоджується з цими доводами засудженого з огляду на таке.
Відповідно до ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість (ст. 414 КПК).
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.