П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 754/14378/19
провадження № 51-6440км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
виправданого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_9, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018101030000370, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Гришківці Бердичівського району Житомирської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2 ), такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Деснянський районний суд м. Києва вироком від 26 квітня 2023 року визнав ОСОБА_8 невинуватим і виправдав за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
2. Згідно з обвинувальним актом, 21 листопада 2017 року ОСОБА_8, який обіймав посаду директора ТОВ "ДІО-СПОРТ", уклавши договір підряду № 322/13-11 з директором Спеціалізованої школи І ступеня № 322 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва (далі - Спеціалізована школа № 322) ОСОБА_10 на здійснення капітального ремонту спортивного майданчика школи та отримавши на рахунок ввіреного йому товариства 1 474 300,13 грн, зловживаючи службовим становищем, усупереч умовам договору та інтересам товариства забезпечив виконання лише частини робіт з ремонту на суму 1 428 577,05 грн, а рештою (45 723,08 грн) заволодів.
3. Надалі ОСОБА_8, усвідомлюючи, що вартість виконаних будівельних робіт частково не відповідає обсягам і вартості, визначеним проєктно-кошторисною первинною звітною документацією з будівництва, вніс до акта № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року завідомо неправдиві відомості про те, що будівельні роботи було проведено на суму 1 474 300,13 грн, після чого підписав, завірив печаткою і видав ОСОБА_10 цей завідомо підроблений документ.
4. Деснянський районний суд м. Києва, перевіривши всі докази у справі та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що сторона обвинувачення не надала належних, достовірних і допустимих доказів, які були б достатніми для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, поза розумним сумнівом, і можливість збирання доказів вичерпано, тому постановив вирок про його виправдання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК.
5. Київський апеляційний суд ухвалою від 05 вересня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційні скарги прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 і представника потерпілого ОСОБА_12 - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Прокурор ОСОБА_9, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, посилаючись у касаційній скарзі на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що рішення апеляційного суду є необґрунтованим, незаконним і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Зокрема, суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ст. 94 КПК не надав оцінки кожному доказу сторони обвинувачення з точки зору належності та допустимості й постановив рішення без дотримання правил ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Крім того, у ході судового розгляду апеляційний суд допустив порушення ст. 404 КПК, повторно не дослідивши доказів, які місцевий суд дослідив неповністю та з порушеннями, і дійшов хибного висновку про недоведеність учинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень. Так, апеляційний суд відмовив прокурору в повторному виклику та допиті експертів ОСОБА_13 і ОСОБА_14, а також проігнорував його клопотання про призначення комплексної комісійної судової будівельно-технічної експертизи з метою встановлення істини у справі з огляду на те, що в матеріалах кримінального провадження є два протилежні висновки судової будівельно-технічної експертизи, одному з яких суд першої інстанції безпідставно надав перевагу. Тож, резюмує прокурор, суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо істотного порушення судом першої інстанції вимог КПК і невідповідності його висновків фактичним обставинам справи, не дав на них вичерпних і переконливих відповідей, не зазначив підстав, на яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою.
7. Захисник виправданого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 подала заперечення на касаційну скаргу прокурора.
Позиції учасників судового провадження
8. У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_9, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просив задовольнити її, скасувавши ухвалу стосовно ОСОБА_8 і призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
9. Виправданий ОСОБА_8 і його захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
10. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
11. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
12. За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
13. Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.
14. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
15. Статтею 23 КПК передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінення за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК, сформувати повне й об`єктивне уявлення щодо обставин конкретного кримінального провадження та постановити відповідне процесуальне рішення.
16. За правилами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
17. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінення доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційний суд може визнати додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
18. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК під час перегляду оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було в передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні необхідно проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
19. Умотивованим є судове рішення, в якому належним чином зазначені підстави, на яких воно ґрунтується. Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався під час ухвалення свого рішення, оцінювання доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, і віддзеркалення мотивів щодо позиції суду в ході застосування норм матеріального та процесуального права.
20. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Водночас це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватися прав сторони захисту (справа "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain). Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання (справа "Ван де Гурк проти Нідерландів" (Van de Hurk v. the Netherlands), проте з рішення має бути зрозуміло, що головні проблеми, порушені у справі, було вивчено (справа "Болдеа проти Румунії" (Boldea v. Romania).
21. Апеляційний суд під час розгляду справи щодо ОСОБА_8 дотримався зазначених вимог закону.
22. Розглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 та представника потерпілого ОСОБА_12, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив викладені в них доводи, у тому числі щодо безпідставності виправдання ОСОБА_8, незаконності визнання ряду доказів неналежними й недостовірними, покладення в основу вироку доказів, наданих стороною захисту, та відхилення доказів сторони обвинувачення, які аналогічні наведеним у касаційній скарзі прокурора, та, погоджуючись із викладеними у вироку суду першої інстанції висновками і мотивами прийнятого судом рішення, законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, із чим погоджується також касаційний суд. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК, у ній наведено підстави, на яких апеляційні скарги визнано такими, що не підлягають задоволенню, та докладні мотиви прийнятого судом рішення.
23. Апеляційний суд визнав, що суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК, згідно з яким сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив усі представлені сторонами докази, без винятку, у тому числі ті, на підставі яких було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості та достовірності.