ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2024 року
м. Київ
справа № 201/11316/21
провадження № 61-4123св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Четверта дніпровська державна нотаріальна контора,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - Дніпровська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та визнання права власності у порядку спадкування.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя, а саме 09 березня 2021 року, ОСОБА_3 склала нотаріально посвідчений заповіт, згідно з яким заповіла їй усе належне їй майно.
Вказувала на те, що вона в установлений законом шестимісячний строк звернулася до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй відмовлено у зв`язку із ненаданням оригіналів документів та повідомлено, що ОСОБА_2 також подала заяву про прийняття спадщини.
Зазначала, що ОСОБА_2 ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, яка потребувала такої допомоги за станом здоров`я, а тому не має права на спадкування.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та визнати за нею право власності на квартиру, загальною площею 58,3 кв. м, житловою площею 28,9 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2022 року, ухваленим у складі судді Федоріщева С. С., позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру, загальною площею 58,3 кв. м, житловою площею 28,9 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не має іншої можливості захистити своє право на спадщину, зокрема через органи нотаріату, а тому вважав, що право позивачки підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_2, у в порядку спадкування за заповітом.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2022 року скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, була власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, а тому вказана квартира не могла входити до складу спадкової маси після смерті ОСОБА_3 .
Крім того, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не описав, хто поклав обов`язок на ОСОБА_2 надавати допомогу спадкодавцю ОСОБА_3 та яким чином вона ухилялась від надання такої допомоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: статтю 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статті 1223, 1224 ЦК України, та порушив норми процесуального права, а саме: частину третю статті 53 та статті 76, 89 ЦПК України.
Апеляційний суд не звернув уваги на те, що доводи представника Дніпровської міської ради, що вона саме міська рада є власником спірної квартири, є недоведеними, оскільки відповідь Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради від 24 серпня 2023 року, в якій зазначається, що станом на 31 грудня 2012 року балансова належність багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 ) за місцевою радою на підставі рішення виконкому № 438 від 24 квітня 1990 року, про що видане реєстраційне посвідчення від 08 червня 1992 року та зроблено запис в реєстрову книгу за № 20 за реєстровим № 864, не доводить належність спірної квартири місцевій раді.
Крім того, на підтвердження доводів апеляційної скарги, Дніпровська міська рада надала суду апеляційної інстанції також довідку про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні від 11 серпня 2023 року, в якій зазначені такі особи: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, вказаний як уповноважений власник; та ОСОБА_3, зареєстрована у квартирі з 09 червня 1978 року, зазначена як померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційний суд зазначену в довідці особу - ОСОБА_4 до розгляду в цій справі не залучив, а також не з`ясував, чи вплине прийняття оскаржуваної постанови на права та обов`язки ОСОБА_4, який зазначений власником спірної квартири.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_3 за життя розпочала процедуру приватизації спірної квартири, але не завершила у зв`язку зі смертю, а тому до складу спадщини входить право на завершення процедури приватизації квартири.
Підставами касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 524/3501/20 (провадження № 61-8394св21) від 01 листопада 2023 року у справі № 183/80/21 (провадження № 61-11714св23).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2024 року представник Дніпровської міської ради подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відзив мотивований тим, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у порядку, передбаченому законодавством України, тобто до складу спадщини входять виключно ті права спадкодавця, які належали йому на момент смерті.
Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.
Житловий будинок АДРЕСА_3 є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Дніпровська міська рада не передавала жодним особами квартиру АДРЕСА_4 у вказаному будинку у порядку приватизації.
Станом на 31 грудня 2012 року державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, за жодною особою не проводилась.
Записів щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на зазначену квартиру Державний реєстр прав власності не містить.
Державна реєстрація права власності на вказану квартиру проведена лише за ОСОБА_1 27 липня 2022 року на підставі рішення суду від 18 січня 2022 року у цій справі. Надалі ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07 вересня 2022 року відчужила спірну квартиру ОСОБА_4 .
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, остання не надала доказів на підтвердження заявлених нею вимог позовної заяви щодо визнання за нею права власності у порядку спадкування за заповітом на вищевказаний об`єкт нерухомого майна.
Посилання ОСОБА_1 на норми Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" також є необґрунтованим, оскільки не відноситься до предмета розгляду цієї справи.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина.
ОСОБА_3 з 1978 року була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя, а саме 09 березня 2021 року, ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений нотаріально, згідно з яким заповіла усе належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов`язки, які належать їй на час посвідчення заповіту, а також майнові права та обов`язки, які належатимуть їй на день смерті, ОСОБА_1