ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 396/1539/20
провадження № 61-4744св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фермерське господарство "ОСОБА_2",
третя особа - Устинівська селищна рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "ОСОБА_2" на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2022 року у складі судді Русіної А. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Дьомич Л. М., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства "ОСОБА_2" (далі - ФГ "ОСОБА_2"), третя особа - Устинівська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди.
Позовну заяву обґрунтував тим, що він є власником земельної ділянки загальною площею 7,06 га, кадастровий номер 3524081800:02:001:2006, яка розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнської району Кіровоградської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2007 року реєстровий номер 147, державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР № 047681, виданий 28 квітня 2007 року.
З 2007 до 2012 рік ця земельна ділянка перебувала у користуванні ФГ " ОСОБА_2".
Маючи намір самостійно обробляти вказану земельну ділянку і отримувати дохід, позивач за рекомендацією агронома довгий час не використовував її, оскільки під час користування ФГ " ОСОБА_2" за договором оренди земля була виснажена.
У 2019 році позивач виявив, що спірна земельна ділянка використовується ОСОБА_2, а саме засіяна сільськогосподарськими культурами.
Зазначав, що підставою для користування земельною ділянкою ОСОБА_2 вважав договір оренди земельної ділянки з додатками від 14 квітня 2016 року, який позивач не підписував і нікому не доручав його підписувати. Оригінал договору та додатки до нього позивач отримав у відповідача в 2019 році.
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки проведена Устинівською селищною радою 02 червня 2016 року, номер запису про право 14846933.
Посилаючись на зазначені обставини позивач просив суд скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 14 квітня 2016 року, усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а також стягнути з відповідача витрати на судовий збір, на проведення судової почеркознавчої експертизи та витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 7,06 га, кадастровий номер 3524081800:02:001:2006, яка розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, шляхом її витребування у відповідача - ФГ " ОСОБА_2" та повернення цієї земельної ділянки її власнику ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 14 квітня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "ОСОБА_2", в особі голови ОСОБА_2 про оренду земельної ділянки площею 7,06 га, кадастровий номер 3524081800:02:001:2006, яка розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач не підписував оспорюваного договору оренди землі, що підтверджується висновками почеркознавчої експертизи від 22 квітня 2021 року № СЕ-19/112-21/2795-ПЧ та почеркознавчої експертизи від 12 січня 2022 року № СЕ-19/112-21/10623-ПЧ, не висловлював волевиявлення на укладення цього договору, то вказаний договір є неукладеним, належна позивачу земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні відповідача без встановлених законом підстав, і ефективним способом захисту порушеного права позивача є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом повернення такої земельної ділянки.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога про скасування державної реєстрації неукладеного договору оренди, скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельних ділянок) та припинення права оренди спірної земельної ділянки є похідними до вимоги про повернення позивачу земельної ділянки, тому така вимога також підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу ФГ "ОСОБА_2" залишено без задоволення, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2022 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, а також не спростовують правильності висновку суду першої інстанції по суті спору і значною мірою зводяться до переоцінки доказів. Передбачених законом підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не встановлено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У березні 2023 року ФГ "ОСОБА_2", в інтересах якого діє адвокат Ігнатенко В. В., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, в якій, з урахуванням доповнень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статей 38, 72, 78, 102, 104, 113 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), положення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 та Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня 2017 року № 591 і відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у відносинах, що є подібними до тих що склалися у цій справі (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не врахували, що з огляду на позовні вимоги, позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів;
- не звернули увагу на те, що висновок почеркознавчої експертизи від 22 квітня 2021 року № СЕ-19/112-21/2795-ПЧ та висновок почеркознавчої експертизи від 12 січня 2022 року СЕ-19/112-21/10623-ПЧ є недопустимими доказами;
- не врахували, що проведення у цій справі додаткової судової почеркознавчої експертизи та ще й тим самим експертом неможливе, оскільки судом раніше вже призначалась у справі повторна судово почеркознавча експертиза, навіть якщо, на думку суду, вичерпала свою силу ухвала про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи;
- не звернули увагу на те, що додатковою експертизою не можна виправляти помилки висновку первинної експертизи, які є підставою для проведення повторної експертизи;
- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц;
- проігнорували, що докази, якими позивач обґрунтував витрати на правову допомогу не були надіслані вручені відповідачу, а тому він був позбавлений можливості надати свої заперечення щодо обсягів таких витрат, а також правильності їх обрахунку.
Також у касаційній скарзі заявник вказав на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволення його клопотань про призначення повторної судової експертизи.
Крім того, у касаційній скарзі заявник виклав клопотання про поновлення йому строку на касаційне оскарження рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2022 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, посилаючись на те, що повний текст постанови апеляційного суду отримав засобами поштового зв`язку 28 лютого 2023 року, а касаційну скаргу подав до відділення поштового зв`язку 30 березня 2023 року.
У травні 2023 року ФГ "ОСОБА_2", в інтересах якого діє адвокат Ігнатенко В. В., із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги, в якій виклало додаткові обґрунтування мотивів для задоволення його касаційної скарги.
Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ФГ "ОСОБА_2" від інших учасників справи не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 03 квітня 2023 року касаційну скаргу ФГ "ОСОБА_2" на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року поновлено ФГ "ОСОБА_2" строк на касаційне оскарження рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2022 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року. Касаційну скаргу ФГ "ОСОБА_2" залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надання уточненої редакції касаційної скарги та доплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ФГ "ОСОБА_2" з підстав визначених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області матеріали справи № 396/1539/20; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У червні 2023 року матеріали справи № 396/1539/20 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 7,06 га, кадастровий номер 3524081800:02:001:2006, яка розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнської району Кіровоградської області, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2007 року реєстровий номер 147 та державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР № 047681, що виданий 28 квітня 2007 року.
У 2006 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір оренди землі, зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України 12 грудня 2006 року за № 040837800078, відповідно до умов якого позивач передав належну йому земельну ділянку земельну ділянку загальною площею 7,06 га, кадастровий номер 3524081800:02:001:2006, яка розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнської району Кіровоградської області, в оренду відповідачу строком на 5 років, строк дії договору закінчився 12 грудня 2011 року.
Позивач продовжувати орендні відносини з відповідачем не бажав, однак матеріали справи містять договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "ОСОБА_2" від 14 червня 2016 року загальною площею 7,06 га, кадастровий номер 3524081800:02:001:2006, яка розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнської району Кіровоградської області. Договір укладено на 15 років. Розмір орендної плати за кожен рік використання земельної ділянки складає 4,5% від її нормативної грошової оцінки, яка станом на 01 січня 2016 року становила 260 260,00 грн.
Пунктом 3.2 цього договору передбачено, що він вважається укладеним та набуває чинності з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та його підписання сторонами. Пунктом 3.3 договору передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає в орендаря з дня державної реєстрації такого права.
Згідно з копією акта приймання-передачі земельної ділянки, кадастровий номер 3524080700:02:000:2092, на підставі договору оренди земельної ділянки укладеного між сторонами 14 квітня 2016 року ОСОБА_1 передав, а ФГ " ОСОБА_2" прийняло в оренду земельну ділянку № НОМЕР_1 в розмірі 7,06 га ріллі. Визначення меж земельної ділянки в натурі проведено згідно державного акта серії КР № 047681.
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки проведена Устинівською селищною радою 02 червня 2016 року, номер запису про право 14846933, право оренди землі за ФГ "ОСОБА_2".
Згідно з висновком експерта від 22 квітня 2021 року № СЕ-19/112-21/2795-ПЧ, досліджувані підписи, розташовані в: графі "Орендодавець" розділу "Місцезнаходження та реквізити сторін" в договорі оренди землі від 14 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "ОСОБА_2", вшитому в матеріали цивільної справи № 396/1539/20 за позовом ОСОБА_1 до ФГ "Рибінський Борис Йосипович", третя особа - Устинівська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди; графі "Межі земельної ділянки передав" в акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно з державним актом від 14 квітня 2016 року серії КР № 047681, вшитому в матеріали цивільної справи № 396/1539/20 за позовом ОСОБА_1 до ФГ "Рибінський Борис Йосипович", третя особа - Устинівська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди; графі "Межі земельної ділянки передав" в акті приймання-передачі земельної ділянки згідно державного акта від 14 квітня 2016 року серії КР № 047681, вшитому в матеріали цивільної справи № 396/1539/20 за позовом ОСОБА_1 до ФГ "Рибінський Борис Йосипович", третя особа - Устинівська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
Згідно з висновком експерта від 12 січня 2022 року № СЕ-19/112-21/10623-ПЧ, досліджувані підписи, розташовані в: графі "Орендодавець" розділу "Місцезнаходження та реквізити сторін" в договорі оренди землі від 14 квітня 2016 року, укладеному між ОСОБА_1 та ФГ "ОСОБА_2", вшитому в матеріали цивільної справи № 396/1539/20 за позовом ОСОБА_1 до ФГ "Рибінський Борис Йосипович", третя особа - Устинівська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди; графі "Межі земельної ділянки передав:" в акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно державного акта від 14 квітня 2016 року серії КР № 047681, вшитому в матеріали цивільної справи № 396/1539/20 за позовом ОСОБА_1 до ФГ "Рибінський Борис Йосипович", третя особа - Устинівська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди; графі "Межі земельної ділянки передав:" в акті приймання-передачі земельної ділянки згідно державного акта від 14 квітня 2016 року серії КР № 047681, вшитому в матеріали цивільної справи № 396/1539/20 за позовом ОСОБА_1 до ФГ "Рибінський Борис Йосипович", третя особа - Устинівська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
Правове обґрунтування
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до вимог частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі ( зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії ), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як висновок, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на дату, зазначеній у спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою.
Отже, реєстрація права оренди за орендарем на вказану земельну ділянку, коли договір оренди орендодавець фактично не підписувала (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону.