ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2024 року
м. Київ
справа № 296/12458/23
провадження № 61-3543 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - виконавчий комітет Житомирської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 28 грудня 2023 року в складі судді
Петровської М. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Павицької Т. М., Борисюка Р. М., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що під час розгляду її запитів
на інформацію від 26 вересня, 05 жовтня, 17 жовтня та 31 жовтня 2022 року,
які подані відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", Житомирською міською радою, як суб`єктом владних повноважень, порушено
її права, які полягають у тому, що: ознайомлення із запитуваними документами проходило в коридорі міської ради; незаконно відмовлено їй надати оригінали документів для ознайомлення; надані на ознайомлення документи сформовано неналежним чином; незаконно відмовлено оформити надані копії документів відповідно до вимог законодавства; незаконно викладено висновки у листі
від 12 жовтня 2022 року; незаконно надіслано акт про відмову в ознайомленні
з документами від 04 жовтня 2022 року; незаконно складено акт про відмову
в ознайомленні з документами від 04 жовтня 2022 року; незаконно відмовлено
у розгляді запиту від 31 жовтня 2022 року.
Зазначала, що внаслідок таких неправомірних дій відповідача їй завдано моральну шкоду, оскільки вона зазнала погіршення стану здоров`я, перенесла душевні страждання та була позбавлена можливості реалізовувати звички та бажання,
що призвело до погіршення стосунків із оточуючими та інші негативні наслідки, розмір якої оцінений нею у 100 000,00 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльність виконавчого комітету Житомирської міської ради,
які полягають у незаконній відмов надати оригінали документів для ознайомлення; стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди
100 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 28 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, відмовлено у відкритті провадження у цій справі. Роз`яснено позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Житомирським окружним адміністративним судом.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, ОСОБА_1 вважала, що відповідачем, як розпорядником публічної інформації (суб`єкт владних повноважень), при розгляді поданих нею запитів про надання публічної інформації, не дотримано вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", внаслідок чого порушено її права та заподіяно моральну шкоду, а тому позовна заява ОСОБА_1 підлягає розгляду за правилами адміністративного,
а не цивільного судочинства. При цьому вимога про відшкодування моральної шкоди також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами
частини п`ятої статті 21 КАС України.
Апеляційний суд також зазначив, що законність таких дій і рішення органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом,
а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 28 грудня
2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, в якій, із урахуванням доповнень, просить скасувати повністю оскаржувані судові рішення та не передаючи її позовну заяву на новий розгляд змінити вказані судові рішення
Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі суду від 20 березня 2024 року, відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її із суду першої інстанції.
У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та як наслідок дійшли помилкового висновку, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому необґрунтовано відмовили їй у відкритті провадження у цій справі. Зокрема, на її думку, суд першої інстанції допустив 14 випадків порушень, а апеляційний
суд - 17 (зміна обґрунтування позовних вимог, незаконні виклади висновків судів, безпідставна зміна юрисдикції тощо). Також апеляційний суд в оскаржуваній постанові послався на правові висновки Верховного Суду, які не підлягають застосуванню при розгляді справи.
Заявник уважає, що судами незаконно відмовлено у доступі до правосуддя, порушено право на справедливий суд, застосовано надмірний формалізм.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених
у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір
та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується
за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають
у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже,
у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати
будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо
їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.