ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2024 року
м. Київ
справа № 204/8935/22
провадження № 61-7194св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Аршава Інна Олександрівна, ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Максим Олексійович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Буцьких Ольга Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Гейко Валерій Іванович, на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2024 року у складі судді Дубіжанської Т. О. та постановуДніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М. і виходив з наступного.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу
Аршава І. О., Подгорний С. О., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар М. О., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Буцьких О. О., про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він є власником 1/3 частки квартири за адресою: кв. АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності від 13 серпня 1998 року, виданого ВАТ "ДМЗ".Зареєстрований за указаною адресою з 25 січня 1982 року.
3. Інші 2/3 частки зазначеної квартири належали ОСОБА_4 : 1/3 частка на підставі свідоцтва про право власності від 13 серпня 1998 року, виданого ВАТ "ДМЗ"; 1/3 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, після померлої дружини ОСОБА_5 .
4. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
5. Зазначав, що він, як спадкоємець першої черги після смерті батька
ОСОБА_4 спадщину прийняв у встановленому законом строк відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України. Проте, у зв`язку з відсутністю коштів на час смерті батька, не зареєстрував право власності на 2/3 частини нерухомого майна.
6. У жовтні 2022 року він звернувся до адвоката для надання правової допомоги щодо оформлення спадщини, однак в ході перевірки документів йому стало відомо, що квартира вибула з його володіння поза його волею. Так, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 58219496, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар М. О. на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 196, виданого 19 травня 2021 року, зареєстрував право власності на спірну квартиру на невідому особу - ОСОБА_3 . Після цього, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 59061258, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Буцьких О. О. на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 1132, від 02 липня 2021 року, зареєструвала право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 . Номер запису про право власності/довірчої власності: 42783479.
7. Посилався на те, що між ним та ОСОБА_2 не було укладено жодного правочину з приводу відчуження спірного майна, а спірна квартира підлягає поверненню йому, як дійсному власнику, на підставі статті 388 ЦК України.
8. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь квартиру, розташовану за адресою: квартира АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на 2/3 частини квартири за указаною адресою в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стислий виклад позиції відповідачки
9. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на добросовісність своїх дій при набутті права власності на спірну квартиру. Зазначала, що придбала її за відплатним нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, нотаріус перевірила реєстрацію права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за продавцем ОСОБА_3 та встановила відсутність в державному реєстрі відомостей про права інших осіб на це нерухоме майно або їх обтяжень. Зауважувала, що у спірній квартирі не було зареєстровано місце проживання інших осіб. Крім того, після купівлі квартири вона провела у ній капітальний ремонт, погасила заборгованість за комунальні послуги та відновила водо-, газо-, електро-, теплопостачання, за власні кошти на загальну суму 366 206,91 грн, що складає майже 88 % від сплачених грошових коштів при її придбанні за договором купівлі-продажу.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
11. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
12. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
14. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки спірна квартира вибула з володіння позивача та його померлого батька поза їх волею, на підставі нікчемного правочину, належним способом захисту прав законного власника майна є вимога про його витребування з чужого незаконного володіння. Договір купівлі-продажу квартири від 23 червня 2010 року не укладався та нотаріально не посвідчувався. Факт добросовісності відповідачки, як набувача спірного майна, а також понесення нею витрат на ремонт майна не може бути законною підставою для відмови у задоволенні позову, проте не позбавляє відповідачку права заявити окремо вимоги до винної особи про відшкодування завданої їй шкоди.
15. Крім того, враховуючи, що позивач фактично прийняв спадщину після смерті свого батька, однак не має можливості отримати правоустановчі документи у встановленому законом порядку з незалежних від нього причин, обґрунтованими є також вимоги про визнання за ним права власності на 2/3 частини спірної квартири у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
16. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого
2024 року залишено без змін.
17. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на факт незаконного вибуття майна з володіння позивача та його померлого батька, поза їх волею. Зазначено, що встановлений статтею 388 ЦК України механізм витребування власником майна у добросовісного набувача не може розглядатися як протиправне позбавлення права власності відповідачки, яка в свою чергу не позбавлена права заявити окремо вимоги до винної особи про відшкодування завданої їй шкоди.
Узагальнені доводи касаційної скарги
18. 17 травня2024 року ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Гейко В. І., через систему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
19. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц,
від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, від 12 лютого 2019 року
у справі № 906/142/18, від04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від
23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17, від 18 березня 2020 року у справі
№ 129/1033/13-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 16 листопада 2021 рокуу справі
№ 904/2104/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, від 14 грудня 2022 року у справі
№ 461/12525/15-ц, від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15, у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року
у справі № 390/34/17, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц,
у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 рокуу справі № 910/8763/17,
від 07 лютого 2018 року у справі № 910/5444/17, від 29 серпня 2018 рокуу справі № 909/105/15, від 29 серпня 2018 року у справі №910/23428/17, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 27 лютого 2019 року у справі
№ 471/601/17-ц, від 27 лютого 2019 рокуу справі № 922/1163/18, від 22 травня 2019 рокуу справі № 234/3341/15-ц, від 15 липня 2019 рокуу справі № 235/499/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17, від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16, від 10 березня 2020 року у справі №910/24075/16, від 08 квітня 2020 року у справі №761/310/17, від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17, від 20 травня
2020 року у справі № 199/8047/16-ц, від 02 липня 2020 рокуу справі
№ 910/4932/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц, від 28 жовтня 2020 рокуу справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19,
від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від31 березня 2021 року
у справі № 640/21611/19, від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від
29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20, від 04 серпня 2021 рокуу справі
№ 185/446/18, від 14 вересня 2021 рокуу справі № 910/14452/20, від 11 листопада 2021 рокуу справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 19 січня 2022 рокуу справі
№ 346/4152/20, від 19 січня 2022 рокуу справі № 922/1246/21, від 14 квітня
2022 року у справі № 308/9708/19, від 08 червня 2022 року у справі №910/9397/20, від 16 червня 2022 року у справі №308/8837/17, від 06 липня 2022 року у справі № 537/1118/20, від 06 липня 2022 року у справі № 757/24489/20-ц, від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц, від 28 вересня 2022 року у справі
№ 904/3614/20, від 19 жовтня 2022 рокуу справі № 398/1739/15, від 22 грудня 2022 рокуу справі № 910/2116/21 (910/12050/21), від 09 січня 2023 рокуу справі № 752/9590/16, від 15 березня 2023 рокуу справі №621/2155/20, від 22 березня 2023 рокуу справі № 592/12956/21, від 27 квітня 2023 рокуу справі
№ 161/11436/21, від 10 травня 2023 рокуу справі № 405/1117/20, від 15 листопада 2023 рокуу справі № 291/1352/20, від 07 грудня 2023 рокуу справі № 205/8555/18, від 24 січня 2024 року у справі № 379/818/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів. Крім того, суди попередніх інстанційприйняли рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, - ОСОБА_6 (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на правові підстави для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок України, визнання договору неукладеним чи недійсним. Зауважує, що договір купівлі-продажу від 23 червня 2010 року був вчинений у письмовій, нотаріально посвідченій формі (на спеціальному нотаріальному бланку), сторонами погоджено усі його істотні умови, а в матеріалах нотаріальної справи наявний оригінал такого договору, однак його судова комплексна експертиза (експертиза документів та почеркознавча) не проводилася. Докази наявності у сторін договору намірів порушити публічний порядок не встановлено, вироку суду щодо незаконного заволодіння майном не надано.
21. Відповідачка вважає суперечливими висновки судів попередніх інстанцій щодо одночасного застосування правових конструкцій не укладеного, нікчемного договору та договору, який порушує публічний порядок. Акцентує увагу на неспростуванні належними і допустимими доказами презумпції правомірності правочину.
22. Акцентує увагу на добросовісності набуття нею права власності на спірну квартиру, відсутності у державному реєстрі будь-яких відомостей про існування прав чи обтяжень спірної квартири, у тому числі реєстрації у ній місця проживання інших осіб. Витребування у неї, як добросовісної набувачки майна, яка придбала його за оплатним договором, провела ремонт, погасила заборгованість за комунальні послуги та відновлення водо-, газо-, електро- та теплопостачання, свідчить про покладення на неї державою індивідуального і надмірного тягаря, що суперечить вимозі справедливо балансу, передбаченого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання оскаржених судових рішень призведе до надмірного фінансового тягаря для неї.
23. Посилається також на не урахування судами попередніх інстанцій недобросовісності дій позивача, який будучи зареєстрованим у спірному майна та проживаючи у ньому, не успадкував його частку після смерті своєї матері. Докази, які підтверджують факт реєстрації позивача у спірній квартирі, містять суперечливі дані (рік реєстрації, витяг з паспорта є недійсним) та не є достатніми для висновку про постійне проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі на час смерті своєї матері та батька. Водночас заява позивача про прийняття спадщини подана з пропуском шестимісячного строку. Вважає, що факт звернення позивача до суду з позовом про витребування квартири після спливу 13 років з дня укладення договору відчуження спірного нерухомого майна та отримання грошових коштів свідчить про недобросовісність його поведінки.
24. Зазначає, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності у нього станом на 02 липня 2021 року порушеного права на 100 % спірної квартири.
25. Крім того, зауважує, що оскільки спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності її та її чоловіка, не залучення до участі у справі останнього є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
26. Вважає, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення на підставі недопустимих доказів (копії документів, не завірені у встановленому законом порядку, на підставі необґрунтованих клопотань про витребування доказів), з порушенням принципу процесуальної рівності та критеріїв оцінки доказів.
27. Додатково заявляє клопотання про стягнення на її користь судових витрат, понесених у судах апеляційної та касаційної інстанцій (суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції, у розмірі 40 000,00 грн). Зауважує, що докази розміру остаточно понесених витрат будуть надані відповідно до положень частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28. Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 204/8935/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
29. 12 червня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
30. Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31. На підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 серпня 1998 року, виданого ВАТ "ДМЗ", квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної часткової власності ОСОБА_1 - 1/3 частина квартири, його померлому батьку ОСОБА_7 - 1/3 частина та померлій матері ОСОБА_5 - 1/3 частина квартири. Після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 спадщину у вигляді 1/3 частини вищезазначеної квартири отримав її чоловік ОСОБА_4 .
32. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на належні йому 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_4 .
33. 03 квітня 2015 року за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 про видачу свідоцтва про право на спадщину, була заведена спадкова справа
№ 10/2015.
34. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнався, що власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02 липня 2021 року, реєстраційний номер 1132, є відповідачка ОСОБА_2 .
35. Вказаний договір купівлі-продажу укладено між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), він посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Буцьким О. О., реєстраційний номер 1132 від 02 липня 2021 року. На підставі зазначеного договору до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено запис № 59061258 про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 .
36. Згідно з пунктом 1.3 указаного договору, квартира за адресою:
АДРЕСА_2, належить продавцю
ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 19 травня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондарем М. О., за реєстровим номером 196 та зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 травня 2021 року, номер запису про право власності 42021208.
37. З матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири, яка була витребувана на підставі ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2023 року, вбачається, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар М. О. 19 травня 2021 року посвідчено договір купівлі-продажу квартири за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
38. Згідно з текстом указаного договору продавець ОСОБА_9 зобов`язується передати квартиру у власність покупцю, а покупець
ОСОБА_3 зобов`язується прийняти квартиру за адресою:
кв. АДРЕСА_1 і сплатити за неї обговорену грошову суму у розмірі 536 800,00 грн. Пунктом 1.3 цього договору передбачено, що квартира, що відчужується, належить продавцю на підставі договору
купівлі-продажу квартири, посвідченого 23 червня 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л. М.
39. Згідно з договором купівлі-продажу спірної квартири від 23 червня
2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л. М. за реєстрованим номером 1372, продавці ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зобов`язуються передати квартиру за адресою:
кв. АДРЕСА_1, у власність покупцю, а покупець ОСОБА_9 зобов`язується прийняти і сплатити за неї обговорену грошову суму у розмірі 85 095,65 грн. Договір не має штампу реєстрації в КП ДМБТІ, а також до нього не було долучено витягу КП ДМБТІ про реєстрацію права власності за цим договором, у встановленому законом порядку, який діяв на час оформлення договору.
40. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 19 травня 2021 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 належало позивачу - ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частини квартири та померлому батьку позивача ОСОБА_4 в розмірі 2/3 частини.
41. На виконання ухвали суду від 01 серпня 2023 року про витребування доказів, а саме: договору купівлі-продажу спірної квартири від 23 червня
2010 року, Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області
05 жовтня 2023 року направлено повідомлення про неможливість виконання ухвали суду у зв`язку з наступним. На підставі наказу ГУ юстиції в Дніпропетровській області № 445/7 від 10 грудня 2014 року нотаріальні документи приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л. М. експертною комісією ГУ юстиції в Дніпропетровській області були передані на зберігання до Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, згідно з актом про вилучення справ приватного нотаріуса для передачі на зберігання до державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 25 грудня 2014 року. Згідно з реєстром для реєстрації нотаріальних дій справ приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л. М. за 2010-й рік, індекс справи № 02-33, том 1, що знаходиться на зберіганні в Державному нотаріальному архіві в Дніпропетровській області, за 23 червня 2010 року запис про посвідчення договору купівлі-продажу квартири відсутній; за 23 червня 2010 року в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, том 1, зареєстровано 13 нотаріальних дій з № 946 по № 960; у справі індекс № 02-03 "Договори відчуження квартир та документи, на підставі яких вони посвідчувались" приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л. М. за 2010-й рік, том 3 за період з 15 червня 2010 року по 30 червня 2010 року, що знаходиться на зберіганні в Державному нотаріальному архіві в Дніпропетровській області, примірник договору купівлі-продажу квартири від 23 червня 2010 року по реєстру за № 1372, відсутній. Згідно з Реєстром для реєстрації нотаріальних дій за 2010-й рік приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л. М. за 2010-й рік, індекс справи № 02-33, том 2, що знаходиться на зберіганні в Державному нотаріальному архіві в Дніпропетровській області, за реєстровим № 1372 від 02 серпня 2010 року було зареєстровано іншу нотаріальну дію від іншої особи.
42. Також дані обставини підтвердила особисто у судовому засіданні державний нотаріус Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області Толонарь І. В., надавши на огляд суду оригінал Реєстру для реєстрації нотаріальних дій справ приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М. за 23 червня 2010 року та 02 серпня 2010 року, з якого було встановлено, що в реєстраційній книзі запис про посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 23 жовтня 2010 року № 1372 відсутній, а за реєстровим № 1372 від 02 серпня 2010 року було зареєстровано іншу нотаріальну дію від іншої особи.
Позиція Верховного Суду
43. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
44. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.