ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/4750/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - Товариство, позивач, скаржник) - Литвин П.В. (адвокат),
відповідача - Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Центр, відповідач) - Педченко А.А. (самопредставництво),
у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою Товариства
на рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2024 (головуючий - суддя Кухар Н.М.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 (головуючий - суддя Стойка О.В., судді Медуниця О.Є., Попков Д.О.)
у справі за позовом Товариства
до Центру
про стягнення 2 808 385,80 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до Центру про стягнення 2 808 385,80 грн, у тому числі: 1 872 761,15 грн основного боргу; 241 214,49 грн пені; 96 820,94 грн 3% річних; 597 589,22 грн інфляційних втрат.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано обов`язок з оплати поставленого природного газу Товариством, як постачальником "останньої надії".
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.01.2024 у справі №922/4750/23 у позові відмовлено.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі №922/4750/23, зокрема, апеляційну скаргу Товариства задоволено частково; рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2024 у справі №922/4750/23 скасовано в частині відмови у задоволенні стягнення заборгованості у розмірі 543 014,95 грн, пені - 80 187,69 грн, 3% річних - 27 091,24 грн, інфляційних втрат - 166 722,19 грн і розподілу судових витрат, прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог; рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2024 у справі №922/4750/23 в іншій частині залишено без змін, викладено його резолютивну частину в такій редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій с. Ватутіне, Харківська обл. (код ЄДРПОУ 33879077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (код ЄДРПОУ 40121452) заборгованість у розмірі 543 014,95 грн., пеню у розмірі 8 018,77 грн., 3% річних у розмірі 27 091,24 грн, інфляційних втрат у розмірі 166 722,19 грн. та 9 804,19грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
В задоволенні решти позовних вимог-відмовити".
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить Суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог (1 329 746,230 грн основного боргу, 233 195,72 грн пені, 69 729,70 грн 3 % річних, 430 867,03 грн інфляційних втрат), ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути 2 063 538,65 грн, у тому числі: 1 329 746,230 грн основного боргу, 233 195,72 грн пені, 69 729,70 грн 3 % річних, 430 867,03 грн інфляційних втрат.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У поданій касаційній скарзі Товариство з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що судами попередніх судових інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання їх застосування у подібних правовідносинах, що виражено у:
- незастосуванні норми матеріального права, яка підлягала застосуванню - статті 4 Кодексу газотранспортної системи, статті 11 Закону України "Про ринок природного газу";
- неправильному тлумаченні пунктів 7- 1 Розділу VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України "Про ринок природного газу" та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. №1236".
4.2. Також, скаржник у касаційній скарзі з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України вважає за необхідне, при розгляді цієї справи, відступити від висновків щодо застосування норм права [статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України)] при зменшенні пені, які викладені у постановах Верховного Суду 25.04.2018 у справі №904/12429/16, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 09.08.2023 у справі №921/100/22 та від 20.04.2023 у справі №904/124/22, у зв`язку із тим, що порушується питання справедливості та рівності учасників перед законом.
5. Позиція іншого учасника справи
5.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено такі обставини, які не оспорюються сторонами:
- постачання в період жовтня-листопада 2021 року позивачем відповідачу природного газу на підставі типового договору на постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2501;
- виставлення позивачем відповідачу рахунків на оплату (природного газу) від 10.12.2021 №30399 за період з 1 до 30 листопада 2021 року в сумі 2 345 843,49 грн (з урахуванням акта коригування) за спожитий газ в кількості 60,48198 тис.м3 та №2630 за період грудня 2021 року в сумі 1 872 761,15 грн за спожитий природний газ в кількості 12,27281 тис. м3 та надання відповідні акти приймання передачі за означені періоди;
- здійснення 23.12.2021 відповідачем часткової оплати вартості поставленого природного газу у розмірі 1 016 097,26 грн за листопад 2021року.
6.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума заборгованості за листопад 2021року погашена відповідачем у повному обсязі за тарифом для бюджетних організацій, а споживання природного газу у період з 01.12.2021 до 07.12.2021 здійснювалось відповідачем за договором, укладеним ним і ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг", який не було розірвано.
6.3. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив, зокрема, з такого.
6.3.1. За Договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором (пункт 2.1 Договору).
6.3.2. Матеріалами справи підтверджується, що позивача визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу, за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження КМУ від 22.07.2020 №917-р, а відповідач є бюджетною установою (відповідно до Бюджетного кодексу України), який включений до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:
- листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної локації відборів споживача з ЕІС-кодом;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ;
- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС- кодом (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
6.3.3. З урахуванням умов пунктів 4.3, 4.4 Договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено), а споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
6.3.4. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з 02.11.2021 до 30.11.2021 поставлено відповідачу природний газ в обсязі 60481,98куб.м.
6.3.5. За отриманий в зазначений період газ відповідач сплатив у розмірі 1 016 097,26 грн, виходячи з розрахунку 16,8 грн за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість) на підставі пункту 7-1 Розділу VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України "Про ринок природного газу" та пункту 2 постанови КМУ від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. №1236".
6.3.6. Разом з тим, позивачем заперечується право відповідача на оплату отриманого в період листопаду 2021 року газу на пільгових засадах, тому він вимагає стягнути з відповідача залишок заборгованості у розмірі 1 329 746,23 грн, а також пеню - 161 026,80 грн, 3% річних - 69729,70 грн та інфляційні втрати - 430 867,03 грн за спірний період прострочення.
6.3.7. Такі доводи позивача суд апеляційної інстанції вважає помилковими, з огляду на таке:
- згідно з пунктом 7-1 Розділу VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України "Про ринок природного газу" тимчасово, до 31 березня 2022 року, Регулятор на підставі розрахунку постачальника "останньої надії" має право затверджувати граничні ціни, за якими постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу у період з 1 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року побутовим споживачам, споживачам, що є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України, закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживачам, що здійснюють виробництво теплової енергії;
- такі ціни можуть відрізнятися від цін постачальника "останньої надії", визначених умовами конкурсу на обрання постачальника "останньої надії", які має застосовувати переможець такого конкурсу як постачальник "останньої надії";
- у разі якщо в період після 1 жовтня 2021 року до 1 грудня 2021 року у споживача, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), відсутній (був відсутній) постачальник природного газу, вважається, що постачання природного газу такому споживачу в зазначений період здійснює (здійснював) постачальник "останньої надії", за умови звернення такого споживача до 30 листопада 2021 року до постачальника "останньої надії" для укладення договору з таким постачальником. У такому разі умови договору з постачальником "останньої надії" поширюються на відносини, що виникли після 1 жовтня 2021 року;
- відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. №1236" КМУ постановив:
установити з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. граничну ціну на природний газ за договорами постачання: між споживачами, що є бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником "останньої надії" - на рівні 16,8 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість);
з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року: акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України разом з Міністерством розвитку громад та територій, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичним особам теплоенергетики державної та комунальної форм власності забезпечити: укладення договорів постачання газу між бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником останньої надії;
- відповідно до розпорядження КМУ від 22.07.2020 №917-р "Про визначення товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" постачальником "останньої надії"", Товариство визначене постачальником "останньої надії" строком на три роки як переможець конкурсу;
- з метою уникнення випадків відсутності постачальника та забезпечення стабільного постачання природного газу бюджетним організаціям постановою КМУ від 25.10.2021 №1102 встановлено, що усі бюджетні організації, заклади охорони здоров`я державної власності та заклади охорони здоров`я комунальної власності у разі відсутності постачальника будуть автоматично переводитись на постачання природного газу до постачальника "останньої надії". Тобто, у разі, коли процес укладання договору затягується та Споживач відсутній у Реєстрі постачальника або такого споживача відключає попередній постачальник організація не залишиться без природного газу та перейде на споживання до енергетичного гаранта постачальника "останньої надії";
- відповідно до пункту 41-7 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, установлено з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. граничну ціну на природний газ за договорами постачання між споживачами, що є бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником останньої надії - на рівні 16,8 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість);
- матеріалами справи підтверджується, що:
відповідач є державною організацією, діяльність якої здійснюється на некомерційній основі, не є підприємницькою і не ставить за мету отримання прибутку, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України (пункти 1.7, 1.8 Статуту);
на підставі довідки Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Харківській області від 15.10.2020 №34616/10/20-40-04-28-12 відповідач має ознаку неприбутковості 0031 - бюджетні установи; Дата присвоєння ознаки неприбутковості 12.12.2016; Дата включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій, починаючи з якої визначається строк безперервної реєстрації неприбуткової організацій 20.06.2013;
на підставі Довідки про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів виданої керівником (заступником керівника) органу Державної казначейської служби України від 23.09.2020 Міжрегіональний центр гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій включений до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів з присвоєнням йому коду 003841 згідно з даними, наведеними у Реєстраційній картці розпорядника бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів);
- датою занесення до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів 23.09.2020;
- також, відповідно до інформації, яка міститься у відкритій онлайн базі даних https://opendatabot.ua/, відповідач має статус "неприбуткова організація" отриманий 20.06.2013 в категорії "бюджетні установи";
- при цьому, сам факт того, що відповідач одночасно виробляє та постачає теплову енергію населенню с. Ватутіне Харківської області і внесений у зведений перелік суб`єктів природних монополій по транспортуванню теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами - вищенаведеного його статусу не спростовує;
- отже, належними та достатніми доказами засвідчено, що відповідач відповідає усім критеріям щодо визначення установи бюджетною, оскільки, утримується за рахунок відповідно державного бюджету та (або) місцевого бюджету та є неприбутковим.
6.3.8. Відтак, суд апеляційної інстанції погодився з висновком господарського суду, що ціна за отриманий відповідачем газ у спірний період має розраховуватись, виходячи саме із тарифу 16,8 гривні за 1 куб. метр, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
6.3.9. Аргументи скаржника про те, що суд першої інстанції не мав права змінювати ціну природного газу- є безпідставними, оскільки, в даному випадку така ціна встановлена не судом, а вищенаведеною постановою КМУ, що прямо передбачено вимогами частини першої статті 632 ЦК України.
6.3.10. Щодо посилання апелянта на невнесення відповідачем правильних відомостей до Інформаційної платформи щодо категорії споживача, то, на думку суду апеляційної інстанції, ця обставина не впливає на статус відповідача, як бюджетної установи, а також розповсюдження на нього вимог вищенаведеної постанови КМУ. Крім того, відповідно до пункту 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС категорію споживача визначає Оператор газорозподільних систем (у даному випадку АТ "Харківгаз").
6.3.11. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав до задоволення позову в цій частині, оскільки, відповідачем правильно та в повному обсязі сплачено 23.12.2021 за спожитий в листопаді 2021 року природний газ, виходячи з тарифу 16,8 грн/м.куб на суму 1 016 097,26 грн. Відтак нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у згаданому періоді судом апеляційної інстанції визнаються безпідставними, а тому правомірно відхилені судом першої інстанції.
6.4. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений природний газ за період з 02.12.2021 до 07.12.2021 у розмірі 543 014,92 грн, а також сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, що пов`язані з простроченням цієї заборгованості, з огляду на таке.
6.4.1. Судом першої інстанції, встановлено, що 01.12.2021 відповідачем і ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг" укладено договір постачання природного газу №19-1243/21 БО-Т, пунктом 3.2 якого передбачено, що постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
6.4.2. Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
6.4.3. Відповідачем не оспорюється, що у спірний період з 02.12.2021 до 07.12.2021 він не був включений до реєстру споживачів жодного з постачальників, але продовжував споживати природний газ.
6.4.4. При цьому, відповідач не надав доказів складання актів приймання-передачі природного газу від інших постачальників у спірний період, а тому спожиті об`єми природного газу правомірно включені оператором газотранспортної системи до портфеля постачальника "останньої надії".
6.4.5. Водночас, позивачем надана інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ; витяг з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо фактичних обсягів споживання природного газу споживачем, відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
6.4.6. Зазначені докази є належними, оскільки об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора ГТС та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов типового договору (пункт 4.2 договору).
6.4.7. Щодо посилання відповідача на те, що договір з позивачем укладений всупереч пункту 1 частини першої статті 43 Закону "Про публічні закупівлі" без проведення переговорної процедури закупівлі, то за умови фактичного споживання відповідачем природного газу та відсутності його включення до реєстру споживачів жодного з інших постачальників, розміщених на інформаційній платформі Оператора ГТС, постачання відповідачу позивачем, як постачальником останньої надії, природного газу, волевиявленням останнього не визначається, оскільки, є його обов`язком.
6.4.8. Відповідач стверджує, що у спірний період споживання мав договірні відносини на постачання природного газу з іншим постачальником, відповідач не надав жодного доказу того, що у спірний період з 02.12.2021 до 07.12.2021 він був включений до реєстру споживачів ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг", складав з ним акти щодо спожитого газу чи сплачував його, отже, він був правомірно включений оператором ГТС до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу.
6.4.9. Водночас, суд апеляційної інстанції звернув увагу відповідача на те, що він не позбавлений права звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, які були завдані йому неналежним виконанням зобов`язань щодо своєчасної реєстрації споживача на платформі за постачальником природного газу, з яким у відповідача був укладений договір у спірний період.
6.4.10. Судом першої інстанції вищенаведені обставини та доводи позивача не були відображені в мотивувальній частині судового рішення, суд обмежився лише констатацією факту укладення відповідачем договору з іншим постачальником, отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом не з`ясовано обставини отримання останнім газу у спірний період від позивача чи іншого постачальника, що є наслідком скасування рішення суду в цій частині на підставі пункту 1 частини першої статті 277 ГПК України.
6.4.11. Отже, судом апеляційної інстанції встановлений факт постачання позивачем відповідачу природного газу за період 02-07.12.2021, факт надання відповідачу акта приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 на суму 543 014,92 грн за цей період, що відповідачем не спростовано.
6.4.12. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, сума заборгованості у розмірі 543 014,92 грн є обґрунтованою та підтвердженою належним чином, вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
6.4.13. Оскільки, відповідач прострочив оплату, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим нарахування пені у розмірі 80 187,69 грн за загальний період із 01.02.2022 до 31.07.2022, 3% річних за період з 01.02.2022 до 30.09.23 у сумі 27 091,24грн та інфляційних втрат за період лютий 2022 - червень 2023 року розмірі 1 667 122,19 грн.
6.4.14. Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач, посилаючись на перелік обставин, про існування яких він заявляв у відзиві на позовну заяву, заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
6.4.15. Суд апеляційної інстанції вказав, що ним враховується, що:
- відповідач є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється у межах одного фінансового року, а перенесення кредиторської заборгованості на наступний рік здійснюється за окремою бюджетною процедурою. У зв`язку з цим майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань за поточним роком, а в умовах недостатності державного фінансування в період збройної агресії тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним;
- відповідач також є неприбутковим закладом, основним видом діяльності якого є підготовка робітничих кадрів за професією "Сапер (розмінування)", тобто є соціально значущою установою, критично важливим органом (для функціонування економіки) та забезпечення життєдіяльності населення в особливий (воєнний ) період, а відтак, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, та пропорційності, як складових елементів принципу верховенства права, несправедливо покладати на відповідача сплату всього розміру пені.
6.4.16. При цьому, суд апеляційної інстанції не вбачає наявність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини другої статті 625 ЦК України.
6.4.17. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку наявні підстави для зменшення розміру пені на 90% з 80 187,69 грн до 8 018,77 грн.
6.4.18. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 543 014,95 грн, пеня у розмірі 8 018,77 грн, 3% річних у розмірі 27 091,24 грн, інфляційних втрат у розмірі 166 722,19 грн.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №922/4750/23 за касаційною скаргою на підставі пунктів 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.07.2024 у зв`язку з відпусткою судді Жайворонок Т.Є. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/4750/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Бенедисюк І.М., Ємець А.А.
7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Предметом оскарження у даній справі є судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме 1 329 746,230 грн основного боргу, 233 195,72 грн пені, 69 729,70 грн 3 % річних, 430 867,03 грн інфляційних втрат.
8.4. Слід зазначити, що касаційне провадження у даній справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України.
8.5. Так, скаржник з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що наявні підстави для відступлення від висновків стосовно застосування норм права [статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України] при зменшенні пені, які викладені у постановах Верховного Суду 25.04.2018 у справі №904/12429/16, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 09.08.2023 у справі №921/100/22 та від 20.04.2023 у справі №904/124/22, у зв`язку із тим, що порушується питання справедливості та рівності учасників перед законом.
8.6. Верховний Суд виходить з того, що в силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
8.7. Відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.
8.8. Колегія суддів ураховує, що основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.
8.9. Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
8.10. Верховний Суд вважає за необхідне у даній справі звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, такого змісту: "з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".
8.11. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
8.12. Зважаючи на вказане вище, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, в першу чергу, який саме правовий висновок застосовано судом апеляційної інстанції, та вказати, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
8.13. Суд наголошує, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
8.14. Водночас зі змісту касаційної скарги не вбачається від яких саме конкретно правових висновків, викладених у постановах, означених у пункті 8.5 цієї постанови, на думку скаржника, є підстави для відступлення, та які правові висновки були застосовані судом апеляційної інстанції.