ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 520/17572/2020
адміністративне провадження № К/990/1060/22, № К/9901/34103/21, № К/990/1243/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги:
Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів Мельнікової Л. В., Бегунца А. О., Рєзнікової С. С.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТОТОВАР" та Головного управління ДПС у Харківській області на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, прийняту тим самим складом суду,
у справі № 520/17572/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТОТОВАР" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТОТОВАР" (далі - ТОВ "УКРНАФТОТОВАР", позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2020 року № 0027960901, яким застосовано штраф у розмірі 500 000,00 грн за здійснення оптової торгівлі пальним без наявності ліцензії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав про те, що наказ про призначення фактичної перевірки оформлений відповідачем з порушенням положень Податкового кодексу України. Виходячи зі змісту тексту оспорюваного наказу, у ньому містилось лише посилання на норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому не вказано, що саме зумовило необхідність проведення перевірки, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, яке саме порушення було скоєно позивачем, не надано доказів на підтвердження цієї інформації. З огляду на відсутність належним чином оформленого наказу про призначення перевірки, у контролюючого органу не було підстав для її проведення, що є підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки.
Щодо суті встановлених порушень позивач зазначив, що на момент проведення перевірки ліцензія не мала статусу анульованої та недійсної, оскільки норми законодавства пов`язують факт анулювання ліцензії не з моментом прийняття відповідного розпорядження, а з моментом одержання ліцензіатом такого розпорядження. При цьому хоча розпорядження про анулювання ліцензії вже було прийнято станом на день перевірки, але позивач його ще не отримав, а тому ліцензія на момент перевірки вважалася дійсною. Окрім цього в акті фактичної перевірки не наведено складу податкового правопорушення та не надано жодних доказів реалізації пального, а посилання на бази даних не мають доказового значення.
Харківський окружний адміністративний суд рішення від 23 березня 2021 року у задоволенні позову відмовив.
Уважаючи правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції зазначив:
- наказ про призначення перевірки містить як юридичні, так і фактичні обставини для проведення перевірки та відповідає вимогам податкового законодавства;
- посилання позивача на факт того, що ліцензія у період проведення перевірки вважалася чинною, оскільки розпорядження про її анулювання ще не було отримано позивачем, є безпідставними, адже в цей період ліцензія вже була призупиненою, що також не дозволяє платнику податку здійснювати відповідний вид діяльності.
- необґрунтованими є аргументи позивача, що він не був обізнаний про наявність розпорядження щодо призупинення ліцензії та не міг скористатися правом на поновлення дії ліцензії шляхом сплати чергового платежу за ліцензію до бюджету, тому що платник фактично був обізнаний про обов`язок вчинити наступний платіж на продовження дії ліцензії, оскільки ліцензії видаються терміном на п`ять років, а плата за них справляється щорічно. Розпорядження про призупинення не є окремою підставою для здійснення плати за ліцензію, а неотримання зазначеного розпорядження позивачем не створює жодних перешкод для здійснення плати за ліцензію на наступний рік.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 серпня 2021 року зазначене рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ліцензія уважається анульованою лише з моменту отримання ліцензіатом відповідного розпорядження про її анулювання, тоді як у спірних правовідносинах станом на момент перевірки позивач не отримував таке розпорядження, що свідчить про чинність ліцензії станом на день перевірки.
При цьому, законодавством не передбачено застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції у вигляді штрафу за виробництво, торгівлю або зберігання пального на підставі ліцензії, що дає право на здійснення такої діяльності, в якій відсутня інформація про сплату чергового платежу.
Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи установили:
Одним із видів діяльності ТОВ "УКРНАФТОТОВАР" згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
З метою здійснення указаного виду діяльності, ТОВ "УКРНАФТОТОВАР" отримало у Державній фіскальній службі України ліцензію від 04 липня 2019 року № 990614201901141 на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, терміном дії з 04 липня 2019 року до 04 липня 2024 року.
Дія зазначеної ліцензії була призупинена у зв`язку з несвоєчасною сплатою чергового платежу за ліцензію згідно з розпорядженням Державної податкової служби України від 06 липня 2020 року № 538-р/л.
Державна податкова служба України на адресу позивача направила лист від 16 липня 2020 року № 22684/6/99-00-09-02-01-06, яким було повідомила про призупинення дії ліцензії. Указаний лист поштовою службою позивачу вручений не був та повернувся за зворотньою адресою 29 липня 2020 року з відміткою про причини не вручення "з інших причин".
Розпорядженням Державної податкової служби України від 01 вересня 2020 року № 770-р/л дію спірної ліцензії анульовано, про що повідомлено позивачу листом, який отримано ним 30 жовтня 2020 року.
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері обігу пального, Головне управління ДПС у Харківській області на підставі наказу від 04 вересня 2020 року № 2938 провело фактичну перевірку ТОВ "УКРНАФТОТОВАР" з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу пального, зняття його залишків, відбору проб і зразків в місці фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті за адресою: вул. Надії, буд. 15-А, смт Пісочин, Харківський район, Харківська область.
За наслідками фактичної перевірки складено акт від 25 вересня 2020 року № 1371/20-40-32-01-08/39461953, яким встановлено порушення вимог частини першої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: встановлено факт реалізації оптових партій пального у період відсутності ліцензії на право оптової торгівлі пальним.
На підставі висновків акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2020 року № 0027960901, яким за встановлене порушення застосовано штраф у розмірі 500000,00 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційних скарг:
Головне управління ДПС у Харківській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, відповідач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм законодавства щодо призупинення дії ліцензії у взаємозв`язку з нормами податкового законодавства щодо порядку вручення рішень контролюючого органу.
Відповідач зазначає, що у період з дати отримання суб`єктом господарювання розпорядження про призупинення дії ліцензії у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензію до дати зарахування такого платежу забороняється здійснювати вид господарської діяльності, на який отримувався дозвільний документ. При цьому у разі неотримання розпорядження про призупинення дії ліцензії, воно уважатиметься врученим з дня, зазначеним поштовою службою в повідомленні про вручення, і з цього дня ліцензія буде фактично уважатися призупиненою.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що контролюючий орган в акті перевірки посилався лише на розпорядження про анулювання ліцензії та жодним чином не зазначав про існування розпорядження про її призупинення. При цьому позивач не одержував розпорядження про призупинення дії ліцензії, а надані відповідачем докази щодо поштового пересилання є недостовірними.
У касаційних скаргах на додаткову постанову, якою вирішено питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач та відповідач посилаються на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки апеляційний суд не надав повну оцінку доказам з урахуванням критеріїв реальності, співмірності та обґрунтованості витрат на правничу допомогу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Правові засади державної політики щодо регулювання оптової торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництво та обігом алкогольних пального на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481).
Порядок оптової торгівлі пальним урегульовано статтею 15 Закону № 481.
Указаною нормою передбачено, зокрема, що оптова торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на оптову торгівлю.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади.
Плата за ліцензії на право оптової торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством.
Водночас, згідно з частиною другою статті 17 Закону № 481 до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним без наявності ліцензії - 500000 гривень.
У розумінні статті 1 Закону № 481 ліцензією є документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Анулювання ліцензії - це позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.