ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2024 року
м. Київ
справа № 826/2243/17
касаційне провадження № К/9901/66865/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018 (суддя Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 (головуючий суддя - Земляна Г.В., судді - Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" до Офісу великих платників податків ДФС (правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
секретар судового засідання - Cірак І.М.,
представник позивача - Горєлов О.Л.,
представник відповідача - Норець В.М.,
УСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс, контролюючий орган), в якому (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.11.2016 №0007641402 про нарахування пені за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 21935124,26 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність підстав для нарахування пені за порушення термінів надходження валютної виручки та термінів надходження товару, передбачених статтями 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі у тексті - Закон №185/94-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки таке порушення відбулось не з вини Товариства, а внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань з боку контрагентів позивача та наявності форс-мажорних обставин, з урахуванням того, що Товариство зверталося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовами до нерезидентів, за наслідками яких були ухвалені рішення на користь позивача, а також з огляду на наявність у Товариства сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 7609 від 16.06.2017, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин у період з 19.12.2014 по 19.03.2015 щодо господарських відносин із Компанією "Tolexis International LTD" (Кіпр). Крім того, позивач вказував, що розрахунок пені, здійснений контролюючим органом за контрактом № 709-1 від 20.10.2014, є помилковим, оскільки 09.03.2015 є неробочим днем, оскільки 08.03.2015 припадало на вихідний день - неділю, з огляду на що нарахування пені повинно було здійснюватися з 10.03.2015, а не з 09.03.2015.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, у задоволені позову відмовив повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з правомірності нарахування контролюючим органом пені за порушення вимог статей 1, 2 Закону №185/94-ВР у розмірі 21935124,26 грн, з підстав того, що за експортований резидентом за межі України товар не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку за відповідними експортними контрактами, а також не надійшов товар за відповідним імпортним контрактом, тоді як позивачем не надано належних доказів в підтвердження форс-мажорних обставин, які б слугували підставою для невиконання нерезидентами умов зовнішньоекономічних контрактів. Також, суди виходили з того, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлює імперативні строки розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та не передбачає можливості перенесення граничних строків в залежності від наявності вихідних днів. Щодо сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 7609 від 16.06.2017, суд апеляційної інстанції вказав, що цей сертифікат був виданий лише у червні 2017 року, з огляду на що на дату проведення перевірки такий сертифікат був відсутній.
Позивач, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, подав до суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані посиланням на те, що оскаржувані судові рішення прийняті без всебічного з`ясування обставин справи, які необхідно було встановити у даній справі. Скаржник зазначає про залишення судами поза увагою, що невиконання умов зовнішньоекономічних контактів щодо своєчасності надходження коштів на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку та своєчасності надходження товару відбулось внаслідок невиконання умов контактів іншими сторонами контрактів з підстав виникнення форс-мажорних обставин, за що, на думку скаржника, позивач не може нести відповідальність. Крім того, позивач посилається на те, що Товариство зверталося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовами до нерезидентів, за наслідками яких були ухвалені рішення на користь позивача, а також з огляду на наявність у Товариства сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 7609 від 16.06.2017, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин у період з 19.12.2014 по 19.03.2015 щодо господарських відносин із Компанією "Tolexis International LTD" (Кіпр). Крім того, позивач вказував, що розрахунок пені, здійснений контролюючим органом за контрактом № 709-1 від 20.10.2014, є помилковим, оскільки 09.03.2015 є неробочим днем, оскільки 08.03.2015 припадало на вихідний день - неділю, а також 22.02.2015 також припадало на вихідний день - неділю.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.12.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 16.07.2024 - призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 23.07.2024.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Управління).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій установили, що у період з 04.08.2016 по 21.10.2016 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за договорами (контрактами), за результатами якої складено акт від 28.10.2016 №1797/28-10-14-02/32785994 (далі - акт перевірки), яким встановлено:
порушення термінів розрахунків згідно статті 1 Закону №185/94-ВР по контрактам: від 10.07.2015 №б/н з нерезидентом "ООО "Титановые Инвестиции" (російська федерація); від 30.07.2015 №281-1 з нерезидентом "Центр Оптимальных технологий ООО" (російська федерація); від 12.12.2012 №1333-1 з нерезидентом "Tolexis Enterprises AG." (Швейцарія); від 11.03.2013 №257-1 з нерезидентом "Tolexis Enterprises AG." (Швейцарія); від 19.05.2013 №07/14 з нерезидентом "Tolexis Enterprises AG." (Швейцарія); від 10.12.2012 №1334/1 з нерезидентом "Tolexis Enterprises AG." (Швейцарія); від 11.03.2013 №258/1 з нерезидентом "Tolexis Enterprises AG." (Швейцарія); від 09.02.2015 №361/851-1 з нерезидентом "ООО "Титановые Инвестиции" (російська федерація);
порушення термінів розрахунків згідно статті 2 Закону №185/94-ВР по контракту від 20.10.2014 №709-1, укладеного з нерезидентом "Tolexis International Ltd" (Кіпр).
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2016 №0007641402, яким відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 4 Закону України №185/94-ВР за порушення вимог статей 1, 2 Закону №185/94-ВР позивачу нараховано пеню у сумі 21935124,26 грн.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що пеня була нарахована Товариству по кожному контракту до дати, коли позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
Судами також установлено, що позивачем були укладені контракти щодо постачання товарів і послуг від 10.07.2015 №б/н, від 09.02.2015 №361/851-1 з нерезидентом "ООО "Титановые Инвестиции" (Російська Федерація); від 30.07.2015 №281-1 з нерезидентом "Центр Оптимальных технологий ООО" (Російська Федерація); від 12.12.2012 №1333-1, від 19.03.2013 №257-1, від 19.05.2013 №07/14, від 10.12.2012 №1334/1, від 11.03.2013 №258/1 з нерезидентом "Tolexis Enterprises AG." (Швейцарія); з нерезидентом "ООО "Титановые Инвестиции" (російська федерація).
Виручка на валютний рахунок позивача за вказаними контрактами надійшла з порушенням законодавчо визначених термінів або взагалі не надходила, внаслідок чого контролюючим органом було встановлено порушення вимог статті 1 Закону №185/94-ВР.
Також, між позивачем (покупець) і нерезидентом "Tolexis International Ltd" (Кіпр) був укладений контракт від 20.10.2014 №709-1.
За умовами вказаного контракту станом на 31.12.2014 обліковується дебіторська заборгованість в сумі 33961794,09 доларів США.
Однак, в обґрунтування відсутності вказаних порушень позивач доводить, що на виконання умов цього контракту позивач здійснив попередню оплату в розмірі 36961794,09 доларів США.
24.12.2014 банком-кореспондентом платіжним дорученням від 24.12.2014 у зв`язку із запровадженням санкцій з боку Управління з контролю іноземних активів Казначейства США повернуто попередню оплату за контрактом в сумі 3000000 доларів США.
Скаржник доводить, що вказані обставини порушення термінів розрахунків по вказаному контракту стались внаслідок обставин непереборної сили, що підтверджується сертифікатом торгово-промислової палати від 16.06.2017 №7609, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин щодо обов`язку проведення розрахунків та повернення попередньої оплати за контрактом №709-1 від 20.10.2014 у термін з 19.12.2014 за статтями 2, 4 Закону №185/94-ВР у термін з 19.12.2014 по 19.03.2015.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, факти порушення наведених вище термінів надходження валютної виручки по зазначеним вище експортним контрактам та термінів надходження товару в законодавчо встановлений строк по зазначеним вище імпортним контрактам, не оспорюється позивачем. Спірним у даній справі є саме нарахування контролюючим органом пені за вказані порушення з урахуванням доводів позивача про наявність форс-мажорних обставин.
Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлено Законом №185/94-ВР), статтею 1 якого передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України (стаття 2 Закону №185/94-ВР).
Відповідно до положень частин першої, другої, п`ятої статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.