Постанова
25 липня 2024 року
м. Київ
провадження № 51-3539км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2013 року,
встановив:
Оскарженою постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2013 року, залишено без задоволення клопотання засудженої ОСОБА_7 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2011 року та ухвали Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2012 року щодо неї.
Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2014 року витребувано із Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим матеріали розгляду судом клопотання ОСОБА_7 про відновлення строку на касаційне оскарження вироку Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2011 року та ухвали Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2012 року щодо неї.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України та визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд, у зв`язку із чим матеріали касаційної скарги захисника ОСОБА_6 передано до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
На даний час Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим знаходиться на тимчасово окупованій території і, незважаючи на вжиті заходи, матеріали судового провадження за клопотанням ОСОБА_7 із Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду не надійшли, інформація про місце знаходження кримінального провадження відсутня.
З наявних у Верховному Суді даних убачається, що вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2012 року, ОСОБА_7 було засуджено за ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 15 і ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 233 КК України на 10 років позбавлення волі. Копії зазначених судових рішень у матеріалах провадження Верховного Суду відсутні. Після відбуття покарання засуджена ОСОБА_7 вибула з Державної установи "Качанівська ВК (№54)" у 2014 році за адресою в АР Крим.
Право на заняття адвокатською діяльністю захисника ОСОБА_6, який звернувся з касаційною скаргою на судові рішення про відмову засудженій ОСОБА_7 у поновленні строку на касаційне оскарження постановлених щодо неї вироку та ухвали, зупинено згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 22 травня 2019 року.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 45 КПК 1960 року участь захисника у цьому провадженні є обов`язковою, оскільки з наявних у Верховному Суді матеріалів убачається, що засуджена ОСОБА_7 не володіє мовою, якою ведеться судочинство.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
За таких обставин касаційний розгляд у цьому кримінальному провадженні слід проводити за участю захисника засудженої ОСОБА_7 та дати доручення відповідному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про призначення їй захисника для здійснення захисту за призначенням.
На підставі викладеного та керуючись ст. 394 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Законом України "Про безоплатну правову допомогу", колегія суддів