ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2024 року
м. Київ
справа № 442/2335/21
провадження № 61-5049св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - Відділ освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області,
відповідачі: ОСОБА_1, Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій",
треті особи: Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент), Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Еліт",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2024 року в складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень у справі
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Еліт" (далі - ТОВ "Сапсан-Еліт"), Федака О. З. як директора ТОВ "Сапсан-Еліт", Пантюшева В. М. як директора дочірнього підприємства "Ефорт-Гарант-17" (далі - ДП "Ефорт-Гарант-17") про відшкодування шкоди (упущеної вигоди), завданої порушенням авторського права.
Відділ освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій") про визнання повністю недійсним права на корисну модель "Охоронна система "Аресконт", що засвідчується патентом України № НОМЕР_1.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 травня 2021 року зустрічний позов обʼєднано в одне провадження з первісним позовом.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду, тому відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України вона підлягає задоволенню.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року закрито провадження у справі за зустрічним позовом Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у разі, якщо суд постановляє ухвалу про залишення первісного позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, втрачається доцільність спільного розгляду позовів, закривається судове провадження за первісним позовом, і зустрічний позов втрачає правило юрисдикції і місця розгляду.
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 березня 2024 року ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року про закриття провадження у справі за зустрічним позовом Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що після залишення первісного позову без розгляду зустрічний позов стає єдиною самостійною матеріально-правовою вимогою, яка за умов відповідності вимогам ЦПК України має бути розглянута судом по суті, за виключенням винятків, передбачених законом.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Статтею 255 ЦПК України не передбачена така підстава для закриття провадження у справі за зустрічним позовом, як залишенням первісного позову без розгляду.
Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, відтак Відділ освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області позбавлений можливості повторно звернутися до суду з відповідним позовом у зв`язку з постановленням оскаржуваної ухвали.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2024 року та залишити в силі ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 листопада 2023 року про закриття провадження у справі за зустрічним позовом Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав, що помилковим є висновок апеляційного суду про те, що постановлення ухвали про закриття провадження позбавляє Відділ освіти можливості повторно звернутися до суду з відповідним позовом. При подальшому зверненні до суду з новим позовом його підстави будуть іншими.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
28 травня 2024 року справа № 442/2335/21 надійшла до Верховного Суду.
Відділ освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.