ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 214/9094/19
провадження № 61-361св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: російська федерація, Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", Публічне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК",
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Зубакової В. П., Остапенко В. О., та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року у складі судді Тимченко О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до російської федерації, Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (далі - АТ "СБЕРБАНК"), назва якого змінилась на Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" (далі - АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК"), Публічного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" (далі - ПАТ "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" ) про відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що наприкінці лютого - початку березня 2014 року перекинуті з російської федерації війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів. З цього моменту фактично розпочалась військова агресія російської федерації проти України, у ході якої були окуповані Автономна Республіка Крим, а також частина Донецької та Луганської областей України. Починаючи з лютого 2014 року засоби масової інформації щоденно повідомляли про загибель і поранення людей, зниклих безвісті, обстріли і вибухи, руйнування будівель і об`єктів інфраструктури, а також про захоплення і катування заручників на окупованій частині території України.
Пояснив, що він у період з 06 жовтня 2014 року по 06 вересня 2015 року брав безпосередню участь у бойових діях на сході України, що викликало у нього як громадянина України та безпосереднього учасника бойових дій душевні страждання. Так, від початку збройної агресії російської федерації проти України він постійно перебуває у пригніченому стані, у нього знизився життєвий тонус і погіршилось загальне самопочуття, що негативно позначається на його стосунках з оточуючими та призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, чим йому завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює в 1 000 000,00 грн.
Ураховуючи викладене просив суд стягнути солідарно з російської федерації, Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (назва якого змінилась на АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК") та ПАТ "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" на свою користь 1 000 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, пов`язаної зі збройною агресією російської федерації проти України та з його безпосередньою участю у зв`язку з цим у бойових діях по захисту суверенітету України, її територіальної цілісності та недоторканості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто солідарно з російської федерації, АТ "СБЕРБАНК", назва якого змінилась на АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", ПАТ "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" на користь ОСОБА_1 1 000 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з російської федерації, АТ "СБЕРБАНК", назва якого змінилась на АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", ПАТ "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК," в дохід держави по 3 333,33 грн, з кожного окремо, в рахунок сплати судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що російська федерація, порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (пункти 1, 2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01 серпня 1975 року, договори, укладені між Україною та Росією, в тому числі про українсько-російський державний кордон, вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому є, відповідно до прийнятих Україною нормативних актів, державою-агресором, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
Оскільки, позивачем ОСОБА_1 доведено, що в результаті військових дій, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби щодо участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від збройної агресії російської федерації, йому було завдано моральної шкоди, яка полягала в тому, що він переніс сильний емоційний стрес, невгамовний душевний біль та страждання, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, стягнувши моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн солідарно з російської федерації, АТ "СБЕРБАНК", назва якого змінилась на АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", акціонером якого є ПАТ "Сбербанк Росії" з кількістю простих іменних акції 24065460500, та ПАТ "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК", держателем 99,7726 % акцій якого є державна корпорація "Внєшекономбанк", яка створена російською федерацією, відповідно до Федерального Закону російської федерації від 17 травня 2007 року № 82-ФЗ "Про державну корпорацію розвитку банк розвитку "Внєшекономбанк".
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", ПАТ "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" оскаржили його в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року залучено до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Короткий зміст оскаржених постанови та ухвали суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", ПАТ "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" задоволено частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до російської федерації, АТ "СБЕРБАНК", назва якого змінилась на АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", ПАТ "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" про стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з російської федерації на користь ОСОБА_1 1 000 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з російської федерації в дохід держави 10 000,00 грн в рахунок сплати судового збору.
Компенсовано АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" судовий збір за подання апеляційної скарги у цивільній справі № 214/9094/19 у розмірі 14 407,50 грн за рахунок держави, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Компенсовано ПАТ "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" судовий збір за подання апеляційної скарги у цивільній справі № 214/9094/19 у розмірі 14 407,50 грн за рахунок держави, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачі АТ "СБЕРБАНК", назва якого змінилась на АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", та ПАТ "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" є юридичними особами, зареєстрованими в Україні, та не відповідають за зобов`язаннями російської федерації, а тому на них не можна покладати обов`язок з відшкодування позивачеві моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
Крім того, станом на час розгляду справи російська федерація взагалі не являється учасником АТ "СБЕРБАНК", назва якого змінилась на АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", та ПАТ "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК".
При цьому доказів завдання ОСОБА_1 моральної шкоди саме діями юридичних осіб АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" та ПАТ "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" суду не надано.
Отже, апеляційний суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "СБЕРБАНК", назва якого змінилась на АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", та ПАТ "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" як солідарних боржників з російською федерацією про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, задоволенню не підлягають.
Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що належною особою, яка має відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, є саме держава російська федерація.
22 грудня 2023 року через канцелярію Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 були подані зауваження щодо протоколу судового засідання від 13 грудня 2023 року та заява-клопотання про поновлення строку на подання зауважень щодо протоколу судового засідання від 13 грудня 2023 року. В обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку для подання зауважень щодо протоколу судового засідання ОСОБА_1 зазначив, що ознайомився з протоколом судового засіданні лише о 17 годині 00 хвилин 20 грудня 2023 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року зауваження ОСОБА_1 щодо протоколу судового засідання від 13 грудня 2023 року залишено без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зауваження щодо протоколу судового засідання ОСОБА_1 подані після закінчення встановленого частиною першою статті 249 ЦПК України строку, зазначені причини пропуску цього строку визнані судом неповажними, тому зауваження підлягають залишенню без розгляду на підставі частини третьої статті 249 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
02 січня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та залишити в силі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2022 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
02 січня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що зазначена ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм цивільного процесуального права.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 12 лютого 2024 року АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу від 14 лютого 2024 року ПАТ "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданими касаційними скаргами та витребувано матеріали цивільної справи.
20 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що згідно довідки командира військової частини пп НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 за вих. № 2875 від 06 вересня 2015 року, позивач ОСОБА_1 в період з 06 жовтня 2014 року по 06 вересня 2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції Донецької області - АДРЕСА_1 .
Позивач має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 23 листопада 2015 року.
Згідно копії картки виїзду швидкої медичної допомоги № 182 від 29 листопада 2023 року ОСОБА_1 поставлено діагноз артеріальна гіпертензія.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо вирішення судом його позовних вимог до російської федерації, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, в цій частині вимог постанова Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 рокуне є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав".
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.
Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).