ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 925/1311/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
офісу ГП - Савицька О.В.
позивача - не з`явився
відповідача - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 (у складі колегії суддів: Іоннікова І.А. (головуючий), Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.)
та рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2023 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна"
про розірвання договору оренди землі,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. 28.09.2023 заступник керівника Уманської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради (далі - Ладижинська сільрада, Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" (далі - ТОВ "Енерго Імпульс Україна", Відповідач, Скаржник) з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7124383700:02:000:1624, площею 53,0383 га, розташованої в адміністративних межах Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, за межами населеного пункту с. Колодисте, укладеного 03.04.2019 між Черкаською обласною державною адміністрацією та Відповідачем і зареєстрованого 12.04.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право №31238114).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором оренди землі від 03.04.2019 в частині сплати орендної плати.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024, позов задоволено повністю.
2.2. Суди визнали достатніми доводи Прокурора та вирішили розірвати на майбутнє, з моменту набрання рішенням суду законної сили, договір оренди земельної ділянки площею 53,0383 га (кадастровий номер - 7124383700:02:000:1624), яка знаходиться в адміністративних межах Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, за межами населеного пункту с. Колодисте від 03.04.2019, укладений між Черкаською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Енерго Імпульс Україна", який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.04.2019 (номер запису про інше речове право 31238114).
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 25.06.2024 на підставі пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.1.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України Відповідач зазначає ухвалення оскаржуваних рішень без врахування правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 12.08.2020 у справі № 924/1199/18 (щодо залишення позову Прокурора без розгляду як підписаного особою, що не має права його підписувати).
3.1.2. За пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційне провадження відкрито з огляду на доводи Скаржника про необхідність відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (щодо критеріїв розумності строку невжиття заходів уповноваженим (компетентним) державним органом, який дає прокурору підстави та право на вжиття заходів представницького характеру, передбачені статтями 23, 24 Закону України "Про прокуратуру").
3.1.3. Скаржник також посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо помилкового віднесення даної справи судом першої інстанції до категорії малозначних та розгляду її у порядку спрощеного позовного провадження.
3.2. У касаційній скарзі Відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор доводить Суду її безпідставність.
3.4. Ладижинська сільрада у наданих Суду поясненнях зазначила про виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2023 шляхом припинення права оренди Відповідача на спірну земельну ділянку 05.06.2024 та повідомила, що заборгованість останнього по орендній платі на даний час не зменшилася.
4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. 03.04.2019 між Черкаською обласною державною адміністрацією на підставі її розпорядження № 47 від 24.01.2019 та ТОВ "Енерго Імпульс Україна" укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, кадастровий номер 7124383700:02:000:1624, яка знаходиться в адміністративних межах Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту с. Колодисте.
Згідно з пунктами 2, 3 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 53,0383 га.
Згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації від 04.02.2019 № 91-19 та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.04.2019 № 2541 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 15 365 469,94 грн.
Договір укладено на 25 років - з 03.04.2019 по 02.04.2044.
В силу вимог пункту 7 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом перерахування коштів на рахунок відповідного бюджету в розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 691 446,15 грн в рік.
Згідно з пунктом 9 Договору орендна плата вноситься у такі строки: рівними частками, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 17 Договору після припинення його дії орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Пунктом 32 Договору сторони узгодили, що дія останнього припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, в тому числі несвоєчасна та не в повному обсязі оплата орендної плати, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню; з інших підстав, визначених законом.
У пункті 35 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
4.2. Як встановлено Прокурором, у період з травня 2019 по червень 2023 Відповідач допускав систематичне невиконання зобов`язань за Договором щодо сплати орендної плати за землю.
4.3. За таких обставин тривала несплата Відповідачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою комунальної власності, невжиття Позивачем заходів для відновлення порушеного права, зокрема примусового стягнення боргу та розірвання спірного договору, стали підставою звернення Прокурора до суду для відновлення порушеного права Ладижинської сільради на ефективне використання земель територіальної громади.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні Прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
5.4. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про розірвання договору оренди землі у зв`язку з систематичним порушенням Відповідачем його умов. Водночас предметом касаційного оскарження судових рішень Скаржник визначив відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави у даній справі.
5.5. За таких обставин, з урахуванням визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи у касаційному порядку, Суд здійснює такий перегляд виключно у межах доводів касаційної скарги ТОВ "Енерго Імпульс Україна".
5.6. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (ухвалення оскаржуваних рішень без врахування правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 12.08.2020 у справі № 924/1199/18, а саме щодо залишення позову Прокурора без розгляду як підписаного особою, що не має права його підписувати) колегія суддів звертає увагу на наступне.
5.7. Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
5.8. Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України визначає, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
5.9. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
5.10. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано, зокрема, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до частини третьої вказаної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
5.11. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, зокрема у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
5.12. За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Тобто прокурор повинен визначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
5.13. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16, від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 71).
5.14. Якщо суд встановить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. При цьому підлягають застосуванню положення пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 54; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.41; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.58, від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 83).
5.15. З наведеного вбачається, що положення частин третьої-п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дають підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
5.16. В одному випадку передбачається наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а в іншому - його відсутність. Тому підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках суттєво відрізняються. Так у першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний повноважний суб`єкт не здійснює захисту або здійснює його неналежно. Поняття "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
5.17. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 № 914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).
5.18. Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Тобто прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17 та від 20.03.2019 у справі № 905/1135/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
5.19. У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, уточнила раніше зроблені висновки (зокрема викладені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17.04.2019 у справі №923/560/18, від 18.04.2019 у справі № 913/299/18, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18) та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Така бездіяльність компетентного органу повинна бути Прокурором доведена при зверненні до суду.
5.20. У подальшому Велика Палата Верховного Суду у пункті 140 постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (яка ухвалена після подання касаційної скарги у даній справі та з огляду на положення частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України підлягає врахуванню у наведеному випадку) узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
5.21. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на виявлене порушення інтересів держави, зокрема і шляхом подання позову, або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
5.22. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
5.23. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, це є достатнім доказом на підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав представництва; проте якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора таких причин не вбачається або такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.