ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/2261/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Волковицька Н.О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
представники учасників справи не з`явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2023
(суддя Кеся Н. Б.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2024
(судді Дармін М. О., Кощеєв І. М., Чус О. В.)
у справі за позовом Обласного комунального підприємства "Фармація"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм"
про виселення з нежитлового приміщення, стягнення 125 546,43 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Історія справи
1.1. Обласне комунальне підприємство "Фармація" (далі - ОКП "Фармація", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм" (далі - ТОВ "Система аптек "Лінда-Фарм", відповідач) про виселення ТОВ "Система аптек "Лінда-Фарм" з нежитлового приміщення площею 20,7 м2, яке розташоване на першому поверсі в будівлі КП "Регіональний медичний центр родинного здоров`я" "ДОР" за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 13, з одночасною передачею цього приміщення ОКП "Фармація" та стягнення неустойки в сумі 125 546,43 грн.
1.2. Позивач вважає безпідставним використання відповідачем спірного нежитлового приміщення, адже договір оренди є припиненим.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. ОКП "Фармація" (орендодавець) та ТОВ "Система аптек "Лінда-Фарм" (орендар) 01.06.2015 уклали договір № 457 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області, за умовами якого з метою ефективного використання комунального майна орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно площею 20,7 м2, розташоване на першому поверсі будівлі Комунального закладу Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, буд. 13, для розміщення аптечного пункту, що реалізує готові ліки.
2.2. Відповідно до умов договору:
- за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється згідно з чинним законодавством. Орендна плата за базовий місяць оренди (лютий 2015 року) згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1) та за результатами конкурсу становить 5 000 грн 00 коп. (з урахуванням ПДВ) (пункт 3.1 договору);
- у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди (пункт 4.4 договору);
- орендар зобов`язаний у разі припинення або розірвання цього договору повернути орендодавцю об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендарю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини орендаря (підпункт 5.2.13 пункту 5.2 договору);
- у випадку незвільнення (несвоєчасного звільнення) об`єкта оренди у разі припинення або розірвання цього договору, орендар сплачує штрафні санкції за весь час фактичного користування об`єктом оренди у таких розмірах: за перший місяць фактичного користування об`єктом оренди - подвійний розмір орендної плати, розрахованої за останній місяць оренди; за другий місяць фактичного користування об`єктом оренди - потрійний розмір орендної плати і т. д. При цьому в жодному разі договір оренди не вважається продовженим на новий строк (пункт 8.9. договору);
- цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 01.06.2015 до 30.04.2018 (пункт 11.1 договору).
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 904/2997/18 договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01.06.2015 № 457 визнаний продовженим на тих самих умовах до 31.03.2021 включно.
2.4. Відповідно до пункту 12.5 договору цей договір є припиненим внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (з урахуванням його продовження до 31.03.2021 в судовому порядку), але орендар зобов`язання щодо звільнення об`єкта оренди та повернення його орендодавцю не виконав та продовжує ним користуватися, що стало підставою для звернення до суду з позовом про виселення орендаря з нежитлового приміщення та стягнення неустойки.
3. Короткий зміст судових рішень
3.1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 12.09.2023 задовольнив позов.
3.2. Зазначив про встановлення обставин, які свідчать про невиконання відповідачем зобов`язань за договором оренди щодо звільнення об`єкта оренди з поверненням його позивачу за актом приймання-передачі після припинення дії договору оренди.
3.3. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 07.05.2024 змінив рішення суду, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
3.4. Мотивував тим, що рішення ухвалене з неправильним застуванням норм матеріального права, а саме не застосований Закон України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" в редакції Закону від 16.07.2020 № 692-IX, який підлягав застосуванню у спірних правовідносинах.
3.5. Враховуючи той факт, що строк дії спірного договору оренди закінчився 31.03.2021, доказів його продовження матеріали справи не містять, як і не містять доказів щодо повернення відповідачем спірного об?єкта оренди, тому позовні вимоги є обґрунтованими і суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову. При цьому встановив обставини обізнаності відповідача про закінчення строку дії договору та неможливість його продовження в інший спосіб ніж в порядку, визначеному Законом України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна".
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. Відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
4.2. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначив порушення судами першої та апеляційної інстанцій статей 2, 4, 13, 14, 74, 80, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ухвалення рішення про задоволення позову без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2018 у справі № 914/809/18, від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 25.10.2022 у справі № 607/14378/21. Зокрема, скаржник зазначає, що суди не з`ясували, яке наявне порушене або невизнане право позивача підлягало захисту в судовому порядку, що у зв`язку із порушенням судами наведених норм процесуального права свідчить про не встановлення фактичних обставин, які мають істотне значення для справи.
4.3. Посилається на те, що матеріали справи не містять доказів щодо наявності у позивача речових прав на спірне нерухоме майно, а тому вважає безпідставним зобов`язання відповідача передати це майно особі, яка не є його фактичним власником та не володіє будь-якими речовими правами щодо майна.
5. Позиція іншого учасника справи, заяви, клопотання
5.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження після відкриття касаційного провадження.
5.2. До Верховного Суду 24.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на лікарняному представника, розглянувши яке, колегія суддів відхилила, оскільки явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов`язковою; у клопотанні не вказано про наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 24.07.2024, як і не надано доказів на підтвердження стверджуваних обставин.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
6.2. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
6.3. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
6.4. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
6.5. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу україни (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
6.6. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
6.7. З підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, виникають зобов`язання, що являють собою правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частини перша та друга статті 509 ЦК України).
6.8. Порушення зобов`язання (його невиконання або неналежне виконання) зумовлює настання наслідків, передбачених законодавством, а також право управненої сторони зобов`язання звертатися за судовим захистом.
6.9. Звертаючись до суду з вимогою про виселення відповідача з нежитлового приміщення з одночасною передачею цього приміщення позивачу, позивач на обґрунтування позовних вимог посилався на положення договору оренди (підпункт 5.2.13 пункту 5.2 договору), які, зокрема, передбачають обов`язок орендаря у разі припинення або розірвання цього договору повернути орендодавцю об`єкт оренди, адже відповідач (орендар) цей обов`язок не виконав, приміщення не повернув.
6.10. За результатами розгляду справи суди попередніх інстанцій дослідили зміст спірних правовідносин сторін, з`ясували, що ці правовідносини ґрунтуються на договорі між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем, строк дії спірного договору оренди закінчився 31.03.2021, доказів про його продовження матеріали справи не містять, як і не містять доказів щодо повернення відповідачем спірного об?єкта оренди, а відтак, дійшли висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими.