ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 280/12808/21
адміністративне провадження № К/990/12123/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2023 року (головуючий суддя - Іванов С.М., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.)
у справі №280/12808/21
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди
I. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. директора Департаменту захисту довкілля Запорізької ОДА Сергія Карпія №84-к від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи (виконання робіт) державного службовця, головного спеціаліста відділу якості повітря, моніторингу та дозвільної діяльності та оцінки впливу на довкілля Департаменту захисту довкілля Запорізької ОДА ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 року і до усунення причин, що його зумовили;
- поновити на посаді головного спеціаліста відділу якості повітря, моніторингу та дозвільної діяльності та оцінки впливу на довкілля Департаменту захисту довкілля Запорізької ОДА;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року і до моменту фактичного поновлення на посаді;
- стягнути моральну шкоду в сумі 39 000 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваним наказом її відсторонено від роботи (виконання робіт) через відмову від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 або відмову у наданні висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19. У зв`язку із цим уважає, що оскаржуваним наказом порушене її право на працю та нерозголошення інформації про стан її здоров`я. Вважає що підстави для її відсторонення, визначені статтею 46 КЗпП України та статтею 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", а також Законом України "Про державну службу", відсутні, а тому має бути поновлена на посаді.
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним наказ Департаменту захисту довкілля Запорізької ОДА від 08 листопада 2021 року №84-к "Про відсторонення від роботи ОСОБА_2".
Стягнуто з Департаменту захисту довкілля Запорізької ОДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року в розмірі 47 023,90 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. Не погодившись із вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулась з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2024 року для розгляду справи №280/12808/21 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів Губської О.А., Мацедонської В.Е.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Наказом в.о. директора Департаменту захисту довкілля Запорізької ОДА від 30 вересня 2021 року №76-К призначено ОСОБА_1 з 01 жовтня 2021 року на посаду головного спеціаліста відділу якості повітря, моніторингу та дозвільної діяльності управління дозвільної діяльності та оцінки впливу на довкілля Департаменту захисту довкілля Запорізької ОДА в порядку переведення з Департаменту агропромислового розвитку Запорізької ОДА (7 ранг державного службовця в межах категорії "В" посад державної служби).
9. 08 листопада 2021 року складено акт №2 про відмову ОСОБА_1 від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, у якому зазначено, що відповідно до статті 46 та частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236", наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких відлягають обов`язковим профілактичним щепленням" ОСОБА_1 запропоновано пройти обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. Від проведення запропонованих щеплень відмовилась.
10. З актом позивач була ознайомлена та виклала свої заперечення, відповідно до яких відмовилась надавати за місцем роботи будь-яку інформацію про наявність або відсутність профілактичних щеплень від COVID-19, а також діагноз, який дає підстави для абсолютних протипоказань, відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень.
11. Наказом в.о. директора Департаменту захисту довкілля Запорізької ОДА від 08 листопада 2021 року №84-К відсторонено від роботи (виконання робіт) з 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 у зв`язку із відмовою від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, які визначені Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких відлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Встановлено строк відсторонення - до усунення причин, що його зумовили.
12. Того ж дня позивача ознайомлено із наказом та вона висловила незгоду із ним.
13. Наказом в.о. директора Департаменту захисту довкілля Запорізької ОДА від 04 березня 2022 року №6-К відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2022 року №380 "Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153", з метою допуску відсторонених осіб до виконання завдань за посадою до завершення воєнного стану в Україні, наказ від 08 листопада 2021 року №84-К "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1" вважати таким, що втратив чинність з 01 березня 2022 року.
14. Наказом в.о. директора Департаменту захисту довкілля Запорізької ОДА від 07 березня 2022 року №7-К для працівників Департаменту захисту довкілля облдержадміністрації встановлено початок простою з 01 березня 2022 року до припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Наказ доведений до відома позивача 07 березня 2022 року.
15. Не погодившись з правомірністю прийняття наказу від 08 листопада 2021 року №84-к, позивач звернулася до суду.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття оскаржуваного наказу відповідачем не була додержана процедура, встановлена статтею 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та статтею 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", відповідною посадовою особою державної санітарно-епідемічної служби не приймалось рішення про проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, факт відмови чи ухилення позивача від проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 не зафіксований відповідним лікарем, відсутнє подання посадової особи державної санітарно-епідемічної служби про відсторонення позивача від роботи.
17. Суд апеляційної інстанції не погодився із такими висновками суду першої інстанції та вказав про те, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.
18. У відповідний період Україна разом з іншими державами зазнала значних труднощів у сфері охорони здоров`я. Згідно зі статистичними даними в середньому у 2021 році від COVID-19 в Україні помирало 7 168 осіб на місяць. Коронавірусна інфекція COVID-19 у 2021 році стала другою за частотою причиною смертей українців (12%) після серцево-судинних захворювань (60,2%), що зумовлювало необхідність вжиття державою певних обмежувальних заходів, пов`язаних, зокрема, із втручанням у право на повагу до приватного життя для захисту здоров`я населення від хвороби, яка може становити серйозну небезпеку, а саме для запобігання подальшому її поширенню, попередження важких ускладнень у хворих на COVID-19, мінімізації серед них кількості летальних випадків. Така мета відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є легітимною. Встановивши обов`язковість щеплення проти COVID-19 для окремих категорій працівників як умову продовження виконання ними трудових обов`язків, держава намагалася досягнути цієї мети.
19. З огляду на факт належності посади позивача до посад, на яких працівники підлягають щепленню від SARS-CoV-2, кількість її соціальних контактів на робочому місці та в установі, з урахуванням відмови від проведення щеплення від SARS-CoV-2, попередження про наслідки такої відмови та неданання медичного висновку про неможливість за станом здоров`я пройти відповідне щеплення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність спірного наказу та відсутність підстав для його скасування.
20. При цьому, також судом було враховано те, що втручання у право позивача на приватне життя мало об`єктивні підстави, тобто було передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті (стаття 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод), а суспільні інтереси в такому випадку превалюють над особистими.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Позивач у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України вказує на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції не врахував висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21, щодо встановлення чи було відсторонення від роботи нагально необхідним і пропорційним легітимній меті втручання в право на повагу до приватного життя.
22. Так, у вказаній постанові Суд зауважив, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання наявності підстав для відсторонення особи від роботи необхідно перевіряти чи була можливість досягнути поставлену легітимну мету шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів.
23. На переконання касатора через неправильне застосування норм матеріального і процесуального права суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність оскаржуваного наказу про відсторонення її від виконання службових обов`язків та припинення виплати заробітку.
24. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
25. На переконання відповідача оскаржуване рішення відповідає вимогам законодавства України у сфері охорони здоров`я, що у свою чергу виправдовує деякі засоби, застосовані до позивача з метою захисту здоров`я населення від хвороби, яка може становити серйозну небезпеку, в саме для запобігання подальшому поширенню, попередження важких ускладнень у хворих на COVID-19 з одночасною мінімізацією серед них кількості летальних випадків. Отже, деякі норми статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод превалюють в інтересах суспільства над особистими. Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
26. Уважає, що не було порушено законодавства щодо відсторонення позивача від виконання роботи на строк - до усунення причин, що його зумовили, а акт про відмову ОСОБА_1 від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 складений з дотриманням законодавства України.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
28. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Відповідно до частин першої-третьої статті 30 Закону України "Основи законодавства про охорону здоров`я" держава забезпечує планомірне науково обґрунтоване попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових інфекційних захворювань.
Особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, усуваються від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, і підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою в разі потреби допомоги по соціальному страхуванню. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов`язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.
У разі загрози виникнення або поширення епідемічних захворювань Кабінетом Міністрів України у порядку, встановленому законом можуть запроваджуватися особливі умови і режими праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях, спрямовані на запобігання поширенню та ліквідацію цих захворювань.
30. Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
31. Положеннями статті 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" визначено, що профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими.
32. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
33. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.