ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
справа №140/19570/23
адміністративне провадження № К/990/15890/24, К990/17411/24, К/990/17973/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника позивача Черноти Р.М.,
представника відповідача Титаренко О.В.,
представників третіх осіб Мельничука М.В., Гережун Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-торгова фірма "Вишукана реклама", Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року (суддя: Денисюк Р.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року (судді: Пліш М.А., Курилець А.Р., Матковська З.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-торгова фірма "Вишукана реклама" до Державної податкової служби України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби у Волинській області, Головне управління ДПС у Волинській області, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості,
установив:
У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламно-торгова фірма "Вишукана реклама" (далі- ТОВ "РТФ "Вишукана реклама", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач), де треті особи: Головне управління ДПС у Волинській області (далі- ГУ ДПС у Волинській області), Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі- ГУ ДКС України у Волинській області) про визнання бездіяльності ДПС України протиправною шляхом позбавлення права володіти, користуватися та розпоряджатися коштами на рахунку у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість на суму 1263973,00 грн та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області заборгованості із бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1263973,00 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості за період з 01.07.2017 по 30.06.2023 у сумі 2275151,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в результаті протиправних дій було позбавлено товариство права на майно, а саме: накопичені у вигляді податкового кредиту грошові кошти, що мали бути на рахунку у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) на суму 1263973,00 грн. Зокрема, в результаті невиконання вимог закону, а в подальшому - невиконання рішення суду щодо внесення коштів на рахунки СЕА ПДВ, - податковий орган позбавив позивача можливості виписувати податкові накладні, покривати податкові зобов`язання та борги з ПДВ на вказану суму, а також позбавив права на відшкодування цих коштів шляхом їх зарахування на рахунки у банку.
З посиланням на норми ПК України, практику Європейського Суду з прав людини позивач зазначав про те, що ефективним способом захисту порушених прав товариства в такому випадку є стягнення означеної суми з Державного бюджету України як бюджетного відшкодування ПДВ. Також позивач вважає, що за тих обставин, які склалися, у нього відповідно до п.200.23 ст.200 ПК України виникло право на нарахування пені від суми заборгованості за період з 01.07.2017 по 30.06.2023, яку просить стягнути в судовому порядку.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ДПС України щодо позбавлення права ТОВ "РТФ "Вишукана реклама" володіти, користуватися та розпоряджатися коштами на рахунку у СЕА ПДВ на суму 1263973,00 грн; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість на суму 1263973,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову, позивач, ТОВ "РТФ "Вишукана реклама", звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що, відмовляючи у стягненні пені, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідні правовідносини розпочалися з 1.07.2017, тобто задовго до прийняття судового рішення у цій справі, а відтак, - твердження судів про передчасність таких вимог є безпідставним.
Окремо позивач звернув увагу на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в контексті дотримання принципу рівності сторін в питанні оплати судового збору, адже, на його переконання, як відповідачем - ДПС України, такі третьою стороною - ГУ ДПС України у Волинській області, під час звернення до суду із апеляційними скаргами на рішення суду першої інстанції судовий збір було сплачено не в повному обсязі.
Касаційна скарга позивача подана на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У відзивах на касаційну скаргу позивача ДПС України та ГУ ДПС у Волинській області просили залишити скаргу позивача без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень в оскаржуваній позивачем частині.
Касаційна скарга ДПС України подана на підставі пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, із посиланням на:
- відсутність правового висновку Верховного Суду у питанні застосування п 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у правовідносинах щодо отримання бюджетного відшкодування за відсутності відповідної заяви платника податків;
- недослідження судами зібраних у справі доказів на предмет їх відповідності обставинам справи, зауважуючи при цьому на тому, що у червні 2022 року позивач добровільно відмовився від податку на додану вартість у сумі 1263973,00 грн, задекларувавши нульові показники;
- порушення позивачем при звернені до суду з позовною заявою норми ст.ст. 122, 123 КАС України щодо строку звернення до суду;
- неврахування судами практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 22.11.2018 №766/12374/17, від 19.09.2019 № 826/16107/18 та від 07.08.2019 № 815/1504/17, відповідно до якої зобов`язанню суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, як правило, має передувати встановлення судом порушення діями та/або бездіяльністю цього суб`єкта прав позивача.
Додатково на обґрунтування своєї касаційної скарги вказує на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, оскільки платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Для того, щоб стверджувати про порушене право, це право повинно бути реалізоване самим платником податків. Крім того, ТОВ "РТФ "Вишукана реклама" 25.07.2023 подано до Головного управління ДПС у Волинській області лист, в якому повідомило про припинення декларування від`ємного значення ПДВ. Даний факт підтверджує, що ТОВ "РТФ "Вишукана реклама" не має на меті реалізувати у законний спосіб право на бюджетне відшкодування, а бажає отримати таке бюджетне відшкодування за допомогою рішення суду у спосіб, що суперечить закону, має на меті уникнення здійснення контролюючим органом перевірки господарської діяльності позивача.
Підсумовуючи наведене, просять касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.
ГУ ДПС у Волинській області також подало касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, просить в цій частині судові рішення скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаргу мотивує тим, що відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України, на підставі поданої податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, однак позивачем не було дотримано процедури та визначених цією статтею умов, - що унеможливлює задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження третьою особою зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У відзивах на касаційні скарги відповідача та третьої особи позивач наполягав на їх безпідставності та просив у їх задоволенні відмовити. Наголошував на тому, що реалізація права на бюджетне відшкодування від`ємного значення з ПДВ, що виникло у позивача за результатом господарської діяльності за звітний період червень 2015 року та було відображено в уточнюючій декларації з ПДВ в березні 2017 року, не відбулось виключно через протиправну бездіяльність відповідача, що полягали у невідображенні відповідної суми коштів на рахунку СЕА ПДВ.
Твердження ж скаржників про те, що він добровільно відмовився від від`ємного значення ПДВ не відповідає дійсності, мова йде лише про те, що перед зверненням до суду, ним було прийнято рішення припинити декларувати від`ємне значення ПДВ у декларації за квітень 2023 року, адже у протилежному випадку суд міг розцінити заявлену суму податкового кредиту та вимогу в позові про стягнення коштів безпосередньо з бюджету - як спробу отримати подвійну податкову вигоду.
Спростовуючи ж доводи ДПС України про порушення ним строку звернення до суду вказав на те, що Волинський окружний адміністративний суд причини пропуску строку на подачу позову до суду в частині обраного способу захисту визнав поважними та законно поновив строк.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі №803/1166/17 за позовом ТОВ "РТФ "Вишукана реклама" до ДФС України про зобов`язання вчинити дії було задоволено позов товариства та зобов`язано податковий орган збільшити у СЕА ПДВ суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення ПДВ у розмірі 1 263 973 грн.
Також вказаним рішенням констатовано, що відповідачем на порушення вимог п.200-1.3 ст.200-1 ПК України у СЕА ПДВ за результатами подання уточнених декларацій з податку на додану вартість не здійснювалося коригування від`ємних значень за декларацією за червень 2015 року, з урахуванням поданої уточнюючої декларації від 15.03.2017.
Як свідчать матеріали виконавчого провадження вказане судове рішення було передане на
на примусове виконання, однак виконавче провадження було закінчено у відповідності до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (повернення виконавчого документа у випадку, передбаченому ч. 3 ст.63 даного Закону).
Наведене вище слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право позивача на відшкодування ПДВ та наявність у податкового органу обов`язку збільшити у СЕА ПДВ суму, на яку ТОВ "РТФ "Вишукана реклама" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення в розмірі 1 263 973 грн підтверджено судовим рішенням у справі №803/1166/17, яке набрало законної сили. Однак, ДПС України на порушення вимог чинного законодавства та рішення суду, протягом тривалого часу не було вжито жодних дій на збільшення сум в СЕА ПДВ позивачу, що призвело до позбавлення останнього можливості володіти, користуватись та розпоряджатись коштами у сумі 1263973 грн. Враховуючи вищезазначене суд констатував протиправну бездіяльність ДПС України та наявність підстав для стягнення такої суми в судовому порядку.
Поряд із цим, вказав на те, що, зважаючи на обставини справи та враховуючи зміст п.200-23 ст.200 ПК України, вимога про стягнення пені є передчасною, позаяк лише при вирішенні даної справи суд підтвердив право позивача на стягнення такої суми.
Аналізуючи доводи ДПС України про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині оцінки дотримання позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зауважує, що позбавлена повноважень надати оцінку таким доводам, викладеним у касаційній скарзі, оскільки вони не були предметом апеляційного перегляду справи (частина перша статті 328 КАС України).
Перевіривши правильність застосування судами попередніх норм матеріального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України ПДВ визначені статтею 200 розділу V ПК України.
Правові основи функціонування СЕА ПДВ визначені статтею 200-1 ПК України та Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (далі - Порядок №569).
Як визначено пунктом 200-1.1 статті 200-1 ПК України, СЕА ПДВ забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу. Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника (пункт 200-1.2 статті 200-1 ПК України).
Згідно з пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ;?ПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200-1.2 цієї статті.