ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 380/905/21
касаційне провадження № К/990/37452/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року (головуючий суддя - Брильовський Р.М.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ніколін В.В.; судді: Гінда О.М., Пліш М.А.)
у справі № 380/905/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО"
до Головного управління ДПС у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" (далі - ТОВ "НВП "ІМВО", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 квітня 2020 року № 0004510503 та № 0004520503.
Справа розглядалась судами неодноразово.
За наслідками останнього її розгляду Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 серпня 2023 року залишив без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року, яким було задоволено позовні вимоги.
Приймаючи такі рішення, судові інстанції виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з контрагентами.
Ухвалою від 12 грудня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судових інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ "НВП "ІМВО" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, за результатами якої склав акт від 23 березня 2020 року № 611/05.3/19177304.
Відповідно до висновків акта перевірки податковий орган встановив порушення платником вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на 848 097,36 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2019 року на 1 217 990,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган зазначив, що господарські операції позивача з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю "Складтехкомплект" (далі - ТОВ "Складтехкомплект") та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) фактично не здійснювались, оскільки у ТОВ "Складтехкомплект" відсутні матеріально-технічні та технологічні можливості для виконання робіт для позивача з урахуванням часу, оперативності проведення робіт, відсутності трудових ресурсів та технічної бази для надання послуг (приміщення, оргтехніка тощо). В свою чергу, ФОП ОСОБА_1 не має найманих працівників, не залучав до виконання робіт для позивача третіх осіб, а підписання актів виконаних робіт в деяких випадках відбувалось в один день при тому, що об`єкти знаходяться на значних відстанях один від одного.
На підставі названого акта перевірки контролюючий орган 30 квітня 2020 року прийняв податкові повідомлення-рішення:
№ 0004520503, яким зменьшив суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2019 року на 1 217 990,00 грн;
№ 0004510503, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1 060 121,70 грн, з яких за податковим зобов`язанням 848 097,36 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 212 024,34 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.