ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 520/420/22
адміністративне провадження № К/990/26562/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу №520/420/22
за позовом заступника прокурора Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області до Національного природного парку (далі-НПП) "Дворічанський" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 (головуючий Зоркіна Ю.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2023 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді П`янової Я.В., суддів: Присяжнюк О.В., Спаскіна О.А.),-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року заступник прокурора Харківської обласної прокуратури (далі за текстом також - прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі за текстом також - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного природного парку "Дворічанський" (далі та текстом також - відповідач, НПП "Дворічанський"), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність адміністрації НПП "Дворічанський" щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж НПП "Дворічанський" та закріплення їх в натурі (на місцевості);
- зобов`язати адміністрацію НПП "Дворічанський" забезпечити проведення робіт з винесення меж НПП "Дворічанський" та закріплення їх в натурі (на місцевості) шляхом розроблення та затвердження землевпорядної документації щодо організації і встановлення меж територій природно - заповідного фонду та оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки відповідно до вимог чинного законодавства України.
На обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що відповідно до приписів частини четвертої статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. В порушення вищезазначених норм, межі НПП "Дворічанський" в натурі не встановлені, права на земельні ділянки залишаються неоформленими, що є протиправною бездіяльністю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що НПП "Дворічанський" вчинялись активні дії з організації і встановлення меж території НПП "Дворічанський" в частині надання НПП "Дворічанський" у постійне користування 658,8 га земель, тому відповідачем не допущена протиправна бездіяльність.
Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача забезпечити проведення робіт з винесення меж НПП "Дворічанський" та закріплення їх в натурі (на місцевості) шляхом розроблення та затвердження землевпорядної документації щодо організації і встановлення меж територій природно - заповідного фонду та оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки відповідно до вимог чинного законодавства України, суди виходили з того, що ця позовна вимога є похідною, через що також не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2023, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: положень статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статей 25, 47 Закону України "Про землеустрій".
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на правомірність винесених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами встановлено, що Указом Президента України від 11.12.2009 за № 1044/2009 на території Дворічанського району Харківської області створено Національний природний парк "Дворічанський".
Згідно з пунктом 1 цього Указу до території Національного природного парку "Дворічанський" погоджено в установленому порядку включення 3131,2 гектара земель державної власності, з яких: 658,8 гектара земель, що перебувають у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга" та вилучаються в установленому порядку і надаються НПП у постійне користування, і 2472,4 гектара земель, які включаються до складу національного природного парку без вилучення, згідно з додатком.
На виконання Указу Президента України від 11.12.2009 Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 405 від 21.10.2011 створено природоохоронну, рекреаційну, культурно-освітню, науково-дослідну установу національний природний парк "Дворічанський" та затверджено Положення.
Згідно з цим Положенням парк створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання цінних природних територій та об`єктів лісостепової зони, що мають важливе природоохоронне, рекреаційне та культурно-освітнє значення.
Разом з тим на час подання позову межі НПП "Дворічанський" дотепер у натурі не встановлені, права на земельну ділянку залишаються неоформленими.
Прокурор зазначив, що опрацюванням інформації від Міністерства екології та природних ресурсів України, Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації та адміністрації НПП "Дворічанський" встановлено, що проект створення, а також проект організації та встановлення території вказаного об`єкту природно-заповідного фонду не розроблявся, компетентними органами не погоджувався та не затверджувався в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статтями 25, 47 Закону України "Про землеустрій".
Прокурор, уважаючи, що викладене є підставою для захисту прав в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, звернувся до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" від 16.06.1992 № 2456-ХІІ, зі змінами та доповненнями, до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про природно - заповідний фонд України", управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об`єкти.
За правилами статті 43 Земельного кодексу України та частини першої статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд" визначено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.
При цьому, за правилами статті 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Крім того частинами третьою, п`ятою статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд" передбачено, що рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.
Положеннями частини першої статті 79, частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (ч. 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд").
Відповідно до абзаців 11, 15 частини першої статті 1 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Пунктом "в" частини першої статті 2 Закону України "Про землеустрій" землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж - адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Положеннями пункту "г" частини першої статті 20 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).