ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 420/7717/21
адміністративне провадження № К/9901/44211/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Прокопенка О.Б.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 420/7717/21
за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року, прийняте в складі: головуючого судді Стефанова С.О., і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Яковлєва О.В., суддів: Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської обласної прокуратури (далі - відповідач) з вимогами:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури (Прокуратури Одеської області) щодо неналежного розрахунку з позивачем, а саме невиплати частини заробітної плати - посадового окладу та надбавок за вислугу років і виконання обов`язків на адміністративній посаді, визначених відповідно до статті 81 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII), за період з 25.12.2015 по 15.03.2021;
1.2. зобов`язати відповідача за рахунок бюджетних коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку, відкритого в Державній казначейській службі України, в особі Одеської обласної прокуратури, сплатити на користь позивача 1 624 276,64 грн збитків у вигляді недоотриманої частини заробітної плати (посадового окладу та надбавок за вислугу років і виконання обов`язків на адміністративній посаді) внаслідок прийняття неконституційного акта.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указав, що у спірному періоді його посадовий оклад та інші похідні від нього виплати мали обраховуватися згідно зі статтею 81 Закону № 1697-VII, а не на підставі інших нормативно-правових актів, що підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020. Отож він має право на відшкодування матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої частини заробітної плати.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 з 25.12.2015 працював в органах прокуратури України.
4. Наказом Одеської обласної прокуратури від 11.03.2021 № 405к ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VІІ з 15.03.2021. Підстава: рішення Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 14.01.2021 №7.
5. Обрахування позивачеві у 2015-2021 роках заробітної плати здійснювалося не відповідно до статті 81 Закону №1697-VII, а у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
6. Дія окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ (зі змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26.03.2020.
7. У зв`язку з чим, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом пред`явлення позову про визнання протиправною бездіяльності органу прокуратури щодо неналежного з ним розрахунку та стягнення матеріальної шкоди (збитків) у вигляді недоотриманої частини заробітної плати внаслідок прийняття неконституційного акта.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021, у задоволенні позову відмовлено.
9. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав у вигляді стягнення матеріальної шкоди (збитків) жодним чином не змінює характеру спірних правовідносин, що виникли у момент проходження ним публічної служби і фактично стосуються стягнення недоплаченої заробітної плати.
10. Cуд першої інстанції вказав, що позивач отримував заробітну плату за період з 2015 по 2021 роки, що підтверджується розрахунковими листами. Відповідність отриманого ним заробітку положенням законодавства, що було чинним на той час та регулювало розмір його виплати, не є спірним.
11. Суд апеляцінйої інстанції додав, що відповідач у спірному періоді не мав правових підстав для перерахунку і виплати позивачеві заробітної плати (посадового окладу та інших похідних від нього виплат) поза межами видатків Державного бюджету України на оплату праці своїх працівників у розмірах інших, ніж установлено Кабінетом Міністрів України.
12. Визнання неконституційними певних положень Бюджетного кодексу України не може мати наслідком визнання протиправними дій прокуратури при виплаті позивачеві заробітної плати, які вчинено до визнання таких норм неконституційними, оскільки прокуратура не мала підстав для неврахування чинних на час прийняття відповідного рішення норм законодавства.
13. Крім того, після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), і до звільнення позивача з роботи розмір заробітної плати (посадового окладу) відповідних прокурорів обмежувався нормами Закону України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-IX), які не визнавалися неконституційними та підлягали застосуванню.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. 03.12.2021 до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021.
15. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
16. Як на підставу для перегляду вказаних судових рішень, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини третьої статті 81 Закону №1697-VII із урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18).
17. Скаржник указує, що Основний Закон України передбачає як можливість виправлення помилок, допущених при ухваленні законів, у спосіб визнання таких законів неконституційними повністю чи в окремій частині, так і передбачає право особи на компенсацію матеріальної чи моральної шкоди, яка їй заподіяна актом, який визнаний неконституційним. Скаржник наполягає на тому, що у спірному випадку норми Конституції України повинні застосовуватися як норми прямої дії.
18. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Кашпур О.В., суддям Радишевській О.Р., Уханенку С.А.
19. Ухвалою Суду від 16.12.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
20. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
21. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 05.02.2024, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кашпур О.В., призначений повторний автоматизований розподіл касаційної скарги.
22. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга передана на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., Прокопенку О.Б.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
23. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
25. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
26. Відповідно до частин першої та другої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
27. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
28. Частиною третьою статті 152 Конституції України передбачено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
29. Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ (зі змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.