ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2024 року
м. Київ
справа № 199/732/19
провадження № 51-7619км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3,за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4,прокурораОСОБА_5,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., жителя м. Дніпро.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком суд виправдав ОСОБА_6 за обвинуваченням у злочині, передбаченому частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через недоведеність його винуватості.
2. Він обвинувачувався у тому, що як помічник судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська в липні 2018 року отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 1300 доларів США за вплив на державного виконавця при прийнятті рішення щодо зняття арешту з квартири, яка частково належала ОСОБА_8 .
3. Суд першої інстанції дійшов висновку, що виправданий не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, оскільки як адвокат був повідомлений про підозру неналежним прокурором. На цій підставі суд першої інстанції визнав всі докази, надані стороною обвинувачення, недопустимими.
4. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
5. Прокурор, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржені рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
6. Він стверджує, що суди дійшли необґрунтованих висновків про те, що:
на виправданого поширювались положення статей 480 та 481 КПК, а тому повідомлення про підозру було підписано та вручено неповноважним прокурором;
всі надані стороною обвинувачення докази є недопустимими, оскільки отримані внаслідок реалізації процесуальними керівниками повноважень, не передбачених Конституцією України та процесуальним законом;
7. Він також зазначає, що апеляційна інстанція не допитала одного зі свідків, про допит якого клопотала сторона обвинувачення.
8. Виправданий надав Суду заперечення, в яких просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а також заяву про розгляд справи без участі сторони захисту.
Позиції учасників касаційного розгляду
9. Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Оцінка Суду
10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
11. Суди попередніх інстанцій встановили, що на час вчинення інкримінованих дій і на час повідомлення про підозру виправданий, хоча і мав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, однак це право було зупинено.
12. Вони дійшли висновку, що самої наявності у виправданого такого свідоцтва, незалежно від зупинення права на здійснення такої діяльності, достатньо, щоб на нього поширювалися гарантії, передбачені статтею 481 КПК, яка передбачає, що письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.
13. Суд не може погодитись з таким висновком.
14. Положення статті 481 КПК відповідають гарантії пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"[1](далі - Закон про адвокатуру).
15. Таким чином, питання полягає в тому, чи поширюються гарантії, передбачені в статті 23 Закону про адвокатуру, на всіх осіб, які отримали свідоцтво адвоката.
16. Це положення передбачає гарантії адвокатської діяльності. Вже сама по собі згадка "діяльності" вказує на те, що ці гарантії мають функціональний характер, тобто не є особистим привілеєм кожного, хто отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а призначені для забезпечення прав тих осіб, яких адвокат представляє, і його можливості безперешкодно і ефективно здійснювати таку діяльність.