ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 486/1981/21
провадження № 61-8737св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Костянтинівський дошкільний навчальний заклад "Ромашка" загального типу розвитку комунальної власності, правонаступником якого є Костянтинівський заклад дошкільної освіти "Ромашка" Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, Управління освіти імені Бориса Грінченка Южноукраїнської міської ради Миколаївської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління освіти імені Бориса Грінченка Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2024 року у складі судді Волкової О. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 травня 2024 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Коломієць В. В., Локтіонової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який у подальшому було уточнено, до Костянтинівського дошкільного навчального закладу "Ромашка" загального типу розвитку комунальної власності, правонаступником якого є Костянтинівський заклад дошкільної освіти "Ромашка" Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (далі - Костянтинівський заклад дошкільної освіти "Ромашка"), Управління освіти імені Бориса Грінченка Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (далі - УО імені Бориса Грінченка ЮМР) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивовано тим, що наказом Костянтинівського дошкільного навчального закладу "Ромашка" загального типу розвитку комунальної власності від 06 травня 2019 року№ 40 її було прийнято на роботу помічником вихователя, а згідно з наказу від 20 серпня 2019 року № 71 - переведено на посаду вихователя Костянтинівського дошкільного навчального закладу "Ромашка".
Вказувала, що наказом роботодавця від 05 листопада 2021 року № 152 її було відсторонено від виконання обов`язків вихователя на період карантину без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення (пройти вакцинацію проти "COVID-19").
Позивачка вважала, що вказаний наказ роботодавця про відсторонення її від роботи є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Відмова працівника від незаконної вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни і ніхто немає права змусити людину вакцинуватися. Вказаний наказ порушує її право на працю, на оплату праці для підтримання життєдіяльності.
25 лютого 2022 року наказом роботодавця № 12 її було поновлено на роботі у зв`язку з тим, що наказом Міністерства охорони здоров`я від 25 лютого 2022 року № 380 було зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 до завершення воєнного стану в Україні.
Посилаючись на те, що вищезазначені дії керівництва відповідача не відповідають нормам трудового законодавства, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Костянтинівського закладу дошкільної освіти "Ромашка" від 05 листопада 2021 року № 152 "Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників";
- стягнути з УО імені Бориса Грінченка ЮМР на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення) у сумі 36 388,04 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Костянтинівського закладу дошкільної освіти "Ромашка" від 05 листопада 2021 року № 152.
Стягнуто з УО імені Бориса Грінченка ЮМР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення) у сумі 36 388,04 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсторонення від роботи є втручанням у конституційне право людини на працю шляхом його обмеження, а тому таке обмеження прав дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать постанови Кабінету Міністрів України та накази Міністерства охорони здоров`я України. Крім того, законодавством України не передбачено право роботодавця на відсторонення від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти респіраторної хвороби "COVID-19". Оскільки позивачка, починаючи з 08 листопада 2021 року, була позбавлена можливості працювати з підстав її незаконного відсторонення від роботи та, відповідно, отримувати заробітну плату, роботодавець зобов`язаний виплатити її середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з УО імені Бориса Грінченка ЮМР середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, останнє звернулося до апеляційного суду із апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 травня 2024 року апеляційну скаргу УО імені Бориса Грінченка ЮМР залишено без задоволення. Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2024 року у оскаржуваній частині залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши незаконність відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь останньої з УО імені Бориса Грінченка ЮМР середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, розмір якого визначено відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Доводи апеляційної скарги про те, що позов не був пред`явлений до УО імені Бориса Грінченка ЮМР і вказане управління було залучено співвідповідачем до участі у справі з власної ініціативи суду є безпідставними, оскільки в уточненій позовній заяві від 21 листопада 2023 року позивачка визначила склад учасників справи та зміст позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду та вирішена по суті.
Посилання апеляційної скарги на те, що Костянтинівський заклад дошкільної освіти "Ромашка" є безпосереднім роботодавцем позивачки, а тому УО імені Бориса Грінченка ЮМР є неналежним відповідачем, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до пункту 11.6 Статуту Костянтинівського закладу дошкільної освіти "Ромашка", затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 15 вересня 2022 року № 1097, кошториси і штатні розписи закладу дошкільної освіти затверджуються органом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області. Згідно з пункту 1.9 загальних положень та розділу 3 Положення проУО імені Бориса Грінченка ЮМР (у новій редакції), затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 14 березня 2023 року № 1261, УО імені Бориса Грінченка ЮМР є головним розпорядником коштів у галузі освіти Южноукраїнської міської територіальної громади. При цьому Костянтинівський заклад дошкільної освіти "Ромашка" є юридичною особою без окремого фінансового обслуговування, а в управлінні освіти діє централізована бухгалтерія.
Отже, вимоги позивачка про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу стосуються прав та обов`язків УО імені Бориса Грінченка ЮМР, як особи, за рахунок якої можливо задовольнити вказані вимоги.
Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду.
В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі УОімені Бориса Грінченка ЮМР , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову щодо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу скасувати, постанову суду апеляційної інстанцій скасувати повністю, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у цій частині.
Інші учасники справи судові рішення в касаційному порядку не оскаржили. Отже, судові рішення оскаржуються лише в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а тому в іншій частині судові рішення в силу вимог статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Южноукраїнського міського суду Миколаївської області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського дошкільного навчального закладу "Ромашка" загального типу розвитку комунальної власності, правонаступником якого є Костянтинівський заклад дошкільної освіти "Ромашка", УО імені Бориса Грінченка ЮМР про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою УО імені Бориса Грінченка ЮМР на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 травня 2024 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга УО імені Бориса Грінченка ЮМР мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що безпосереднім роботодавцем позивачки є Костянтинівський заклад дошкільної освіти "Ромашка", який й повинен відповідати за вимогами про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. УО імені Бориса Грінченка ЮМР є неналежним відповідачем у справі, оскільки наказу про відсторонення позивачки від роботи не приймало, її право на працю не порушувало, не є роботодавцем останньої, а тому управління не може відповідати за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Зазначене узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04 березня 2020 року у справі № 401/3088/17, провадження № 61-44227св18; від 17 березня 2021 року у справі № 731/115/20, провадження № 61-15526св20; від 27 липня 2023 року у справі № 163/2880/21, провадження № 61-7601св23, які суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу УО імені Бориса Грінченка ЮМР, в якому зазначено, що судові рішення в оскаржуваній частині є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працює вихователем Костянтинівського дошкільного навчального закладу "Ромашка".
Наказом Костянтинівського дошкільного навчального закладу "Ромашка" від 05 листопада 2021 року № 152 "Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників" ОСОБА_1 відсторонено від виконання обов`язків вихователя на період карантину без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення (прийти вакцинацію проти "COVID-19").
05 листопада 2021 року ОСОБА_1 було ознайомлено із вищевказаним наказом та повідомлено про те, що згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я від 01 листопада 2021 року № 2393 "Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" розширений перелік професій для яких щеплення проти "СОVID-19" є обов`язковим, який набирає чинності з 09 грудня 2021 року, працівники закладів освіти підлягають обов`язковому профілактичному щепленню проти "СОVID-19". У разі відсутності документу, який підтверджує наявність щеплення проти "СОVID-19", ОСОБА_1 буде відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06 квітня 2000 року та постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 до усунення причин, що зумовили відсторонення.
25 лютого 2022 року наказом Костянтинівського дошкільного навчального закладу "Ромашка" № 12 ОСОБА_1 було поновлено на роботі у зв`язку з тим, що наказом Міністерства охорони здоров`я від 25 лютого 2022 року № 380 зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 до завершення воєнного стану в Україні.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга УОімені Бориса Грінченка ЮМР підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.