ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 752/10024/21
провадження № 61-5269 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Приходська Любов Василівна,
відповідач - Ново-Білицький психоневрологічний інтернат для чоловіків,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду
м. Києва від 19 червня 2023 року у складі судді Машкевич К. В.та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Ново-Білицького психоневрологічного інтернату для чоловіків про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновлення на роботі.
Позовна заява мотивована тим, що 01 вересня 2006 року наказом відповідача
№ 47-к вона була зарахована на посаду медичної сестри Ново-Білицького психоневрологічного інтернату для чоловіків.
Наказом Ново-Білицького психоневрологічного інтернату для чоловіків
від 21 вересня 2020 року № 21-к їй було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме за відсутність на роботі 11 вересня 2020 року. Вважала зазначений наказ відповідача таким, що прийнятий з грубим порушенням вимог закону, оскільки вона перебувала у відпустці у період з 17 серпня 2020 року
по 09 вересня 2020 року, а відповідно до графіку чергувань вона мала вийти на роботу 13 вересня 2020 року. Проте під час її перебування у відпустці відповідачем було затверджено новий графік чергувань, згідно з яким вона мала вийти на роботу 11 вересня 2020 року. Проте її з новим графіком ознайомлено не було, тому вона не допускала прогул. З цим наказом вона була ознайомлена лише при звільненні, тобто 19 березня 2021 року.
Наказом Ново-Білицького психоневрологічного інтернату для чоловіків
від 11 березня 2021 року № 8-к її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання без поважних причин трудових обов`язків, а саме прогул з 21 год 00 хв 16 лютого 2021 року до 08 год 30 хв
17 лютого 2021 року. З документами, які стали підставою для винесення відповідачем наказу від 11 березня 2021 року № 8-к, вона ознайомлена не була,
а тому у неї не було можливості надати письмові пояснення з приводу обставин, які були правовою підставою для притягненню її до дисциплінарної відповідальності. Крім того, дисциплінарний проступок не відповідає кваліфікації діяння щодо невиконання без поважних причин трудових обов`язків, оскільки вона була відсутня на роботі з поважних причин та з дозволу посадових осіб, у підпорядкуванні яких вона перебувала. Відповідачем при застосуванні дисциплінарного стягнення не доведено, що вона допустила прогул без поважних причин. У документах, на підставі яких видано вищевказані накази, відсутня оцінка ступеню тяжкості вчинених нею проступків, а також заподіяна шкода відповідачу, не враховано відсутності застосування заходів дисциплінарного стягнення до неї протягом 14 років.
Наказом Ново-Білицького психоневрологічного інтернату для чоловіків
від 18 березня 2021 року № 9-к її було звільнено з роботи з 19 березня 2021 року
на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин трудових обов`язків. Вважала своє звільнення з роботи незаконним, оскільки зазначений наказ винесено відповідачем з порушенням трудового законодавства, у ньому не зазначено, яке саме порушення трудової дисципліни нею допущено після винесення наказів про оголошення догани, що стало підставою для її звільнення.
З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати накази Ново-Білицького психоневрологічного інтернату для чоловіків:
від 21 вересня 2020 року № 21-к про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани; від 11 березня 2021 року № 8-к про притягнення її до дисциплінарної відповідальності; від 18 березня 2021 року № 9-к про її звільнення з роботи.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка з наказом відповідача від 21 вересня 2020 року № 21-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності ознайомилася 23 вересня 2020 року, а отже, підстави для поновлення їй строку для його оскарження відсутні у зв`язку з відсутністю поважності причин пропуску такого строку. Допущене порушення трудової дисципліни, за яке винесено зазначений наказ, було зафіксоване належним чином, а саме: довідною запискою старшого інпектора з кадрів ОСОБА_2 та актом про відсутність 11 вересня 2020 року та 12 вересня 2020 року на роботі, копією табелю виходу на роботу.
Відповідачем обґрунтовано винесено наказ від 11 березня 2021 року № 8-к, яким відносно позивачки застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани
в зв`язку з відсутністю на чергуванні з 21 год 00 хв вечора 16 лютого 2021 року
до 08 год 00 хв ранку 17 лютого 2021 року. Вчинення вказаного дисциплінарного проступку підтверджується доповідною запискою медичної сестри від 17 лютого 2021 року про відсутність отриманих напередодні таблеток, доповідною запискою головної медичної сестри, актом від 17 лютого 2021 року підтверджено відсутність позивачки на роботі у зазначений період часу. Завідувач відділом доповідною запискою від 03 березня 2021 року підтвердив факт звернення до нього позивачкою 16 лютого 2021 року з проханням піти з роботи, на що він повідомив її про необхідність отримання на це дозволу старшої медичної сестри, чи головної медичної сестри. Доповідними записками від 03 березня 2021 року старша медична сестра та головна медична сестра підтвердили, що дозволу позивачці на залишення зміни вони не давали і вона до них з цього приводу не зверталася.
Суд дійшов висновку про те, що посилання позивачки на те, що вона була відсутня на роботі з поважних причин, а саме доставляла дочці вітаміни, є безпідставними, оскільки це не є поважною причиною відсутності на роботі.
Наказом відповідача від 18 березня 2021 року № 9-к позивачка була звільнена з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Допущені позивачкою порушення, які стали підставою для звільнення, зафіксовані належним чином, а саме з доповідної записки старшої медичної сестри
від 24 лютого 2021 року вбачається, що медична сестра несе відповідальність за своєчасне і правильне ведення медичної документації. Щоденно чергові медичні сестри ведуть робочий журнал, в якому фіксуються всі робочі події під час чергування. За 23 лютого 2021 року журнал опису роботи мала заповнювати позивачка, проте жодної інформації у ньому зазначено не було, що не дає можливості лікарям аналізувати поведінку підопічних та їх стан здоров`я.
З доповідної записки медичної сестри вбачається, що 04 березня 2021 року вона заступила на зміну після позивачки, нею було виявлено, що позивачкою не відібрані на продовження листи призначення та не подано історії хвороби лікарю двох підопічних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Крім того, відсутній підпис за виконання призначень у листах підопічним ОСОБА_5 та ОСОБА_6, також виявлено безлад та плутанина у ліках групи загального призначення і домашніх ліках, наявні чисельні виправлення у журналах психотропних препаратів, які не були пред`явлені для ознайомлення та підпису керівникам відділу.
Отже, відповідачем належними доказами підтверджено факт порушення позивачкою своїх посадових обов`язків, тому оспорювані накази винесені з дотриманням положень трудового законодавства.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачка виконувала свою роботу шляхом здійснення чергувань, тобто на робоче місце вона виходила не кожен день, а у визначені для неї дати чергування.
Відповідно до наказу відповідача від 03 серпня 2020 року № 111 їй надана щорічна відпустка на період з 17 серпня 2020 року по 09 вересня 2020 року. На час вибуття позивачки у відпустку відповідно до графіку, який існував до цієї відпустки, ОСОБА_1 мала вийти на роботу після відпустки на чергування 13 вересня 2020 року. Під час перебування ОСОБА_1 у відпустці директором
Ново-Білицького психоневрологічного інтернату для чоловіків було затверджено новий графік чергувань, згідно з яким ОСОБА_1 мала вийти на чергування вже 11 вересня 2020 року. При цьому відповідачем не було повідомлено її про зміну дати її чергування з 13 вересня 2020 року на 11 вересня 2020 року. Таким чином, ОСОБА_1 вірно вийшла на роботу саме 13 вересня 2020 року.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що наказ від 21 вересня 2020 року № 21-к про притягнення її до дисциплінарної відповідальності за вищевказаний проступок було видано відповідачем з порушенням трудового законодавства.
Службова перевірка з приводу невиходу позивача на роботу 11 вересня 2020 року проводилась саме у вересні 2020 року. Пояснення від самого позивача стосовно відсутності з її точки зору підстав для притягнення її до відповідальності за вказаний випадок позивач надавала 15 вересня 2020 року.
Отже, позивачка ознайомилася з цим наказом від 21 вересня 2020 року № 21-к
саме у вересні 2020 року, а з позовом до суду звернулася лише у квітні 2021 року, тобто з пропуском визначеного частиною першою статті 233 КЗпП України строку на звернення з вимогою до суду.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги у повній мірі відповідають тій позиції, яку позивачка доводила у суді першої інстанції і яка була належним чином оцінена судом. При цьому, позиція суду першої інстанції щодо оспорюваних наказу відповідача від 11 березня 2021 року № 8-К про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та наказу відповідача від 18 березня 2021 року № 9-к про звільнення позивачки з роботи відповідає обставинам справи та вимогам трудового законодавства.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні цієї справи.
Апеляційний суд зазначив, що посилання позивачки на те, що наказом Ново-Білицького психоневрологічного інтернату для чоловіків від 11 березня 2021 року № 8-к її помилково притягнуто до відповідальності, оскільки вона погодила з адміністрацією відповідача можливість залишення робочого місця з 16 лютого 2021 року до ранку 17 лютого 2021 року, є безпідставними, оскільки завідувач відділу хоч і не заперечував проти відсутності позивачки у вказаний період на робочому місці, у той же час повідомив, що для цього ОСОБА_1 має отримати дозвіл від старшої медичної сестри, проте доказів виконання такого обов`язку та отримання цього дозволу у відповідної посадової особи позивач не надала.
Щодо наказу відповідача від 18 березня 2021 року № 9-к про звільнення позивачки апеляційний суд зазначив, що належним чином було перевірено доводи позивача, щодо притягнення її до відповідальності за неналежне виконання конкретних трудових обов`язків. Відповідачем надані відповідні акти, доповідні записки працівників, інші докази, щодо фактичного невиконання позивачкою своїх трудових обов`язків, а отже, звільнення позивачки на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулось з дотриманням положень закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 752/10024/21
з Голосіївського районного суду м. Києва. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що наказом відповідача
від 21 вересня 2020 року № 21-к її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутність на робочому місці 11 вересня 2020 року більше трьох годин, проте причиною відсутності було те, що відповідач не проінформував її про зміну графіку чергування, що безумовно свідчить про відсутність вини позивачки і незаконність притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 КЗпП України, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, суди дійшли помилкового висновку про те, що позивачка оскаржила наказ
від 21 вересня 2020 року № 21-к з пропуском визначеного частиною першою
статті 233 КЗпП України строку на звернення з вимогою до суду.
Наказ відповідача від 11 березня 2021 року № 8-К про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є незаконним, оскільки 16 лютого 2021 року вона повідомила головного лікаря ОСОБА_7 про те, що в її дочки та онуки було виявлено короновірусну інфекцію COVID-19, тому вони потребували, стороннього догляду, а вона мала б бути відстороненою від роботи, так як проживала разом з ними і безпосередньо контактувала з ними. На підтвердження вказаних обставин нею надано довідку про наявність захворювання та про проведення нею тестування у цей же період. Головний лікар ОСОБА_7 не заперечував факту повідомлення його, про зазначені обставини, вказавши лише про необхідність узгодження цього питання з головною медичною сестрою ОСОБА_8, що нею було зроблено, проте головна медична сестра заперечує цей факт.
Отже, вона не допускала систематичного порушення трудової дисципліни, а тому її звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП Українивідбулосьз порушенням закону.
Доводи особи, яка подала відзив
У червні 2024 року Ново-Білицький психоневрологічний інтернат для чоловіків подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Факт систематичного невиконання позивачкою без поважних причин трудових обов`язків підтверджується наказами відповідача від 11 березня 2021 року № 8-К про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та від 18 березня 2021 року
№ 9-к про її звільнення. Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1, надавши оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та взаємозв`язку.
У червні 2024 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, в якому фактично підтримала доводи касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 вересня 2006 року наказом відповідача № 47-к ОСОБА_1 була зарахована на посаду медичної сестри Ново-Білицького психоневрологічного інтернату для чоловіків.
Наказом Ново-Білицького психоневрологічного інтернату для чоловіків
від 21 вересня 2020 року № 21-к ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме за відсутність на роботі 11 вересня
2020 року.
Підставою для застосування дисциплінарного стягнення була її відсутність на робочому місці 11 вересня 2020 року більше трьох годин підряд, у зв`язку з чим виконання її посадових обов`язків було покладено на інших працівників:
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Наказом Ново-Білицького психоневрологічного інтернату від 03 серпня 2020 року № 111 позивачці була надана відпустка
з 17 серпня 2020 року до 09 вересня 2020 року. Тобто, днем виходу позивачки на роботу після щорічної відпустки є 10 вересня 2020 року. Саме 10 вересня 2020 року позивачка мала ознайомитися з графіком чергувань для виходу на зміну
11 вересня 2020 року. Останній день відпустки позивачки було 09 вересня
2020 року, проте 10 вересня 2020 року вона на роботу не вийшла, на прохання медпрацівників 11 вересня 2020 року вийти на зміну, вона на роботі так і не з`явилася.
З наданої позивачкою 15 вересня 2020 року пояснювальної записки не вбачається поважності причин невиходу на роботу 11 вересня 2020 року.
Позивачка з наказом відповідача від 21 вересня 2020 року № 21-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності ознайомилася 23 вересня 2020 року.
Наказом Ново-Білицького психоневрологічного інтернату для чоловіків
від 11 березня 2021 року № 8-к ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Підставами для застосування дисциплінарного стягнення була відсутність позивачки під час чергування з 21 год 00 хв вечора 16 лютого 2021 року до 08 год 00 хв ранку 17 лютого 2021 року, у зв`язку з чим нею не була виконана робота згідно посадової інструкції, саме: не проведено термометр проживаючих у вечірній та вранішній час, не здійснювався контроль підготовки проживаючих до сну, не проводився нічний обхід відділення для контролю стану поверху, а також не було проведено здачі зміни наступній сестрі медичній та порушено порядок видачі медичних препаратів і ведення медичної документації щодо факту видач лікарських засобів.
Вказані обставини були зафіксовані: у доповідній записці головної медичної сестри від 17 лютого 2021 року, в акті про факт невиконання посадових обов`язків черговою сестрою медичною від 17 лютого 2021 року за підписами головної сестри медичної ОСОБА_8, лікаря-психіатра ОСОБА_11, старшої сестри медичної ОСОБА_12 ; у доповідній записці сестри медичної ОСОБА_13
від 17 лютого 2021 року; у доповідній записці сестри медичної від 17 лютого
2021 року.
Наказом Ново-Білицького психоневрологічного інтернату для чоловіків
від 18 березня 2021 року № 9-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи
з 19 березня 2021 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин трудових обов`язків.
Підставами для застосування цього дисциплінарного стягнення було:
- несвоєчасне та неправильне ведення медичної документації, іншій сестрі медичній не передано зміну при вступі на чергування, відсутність особистого контролю прийому ліків підопічними, відсутність належного слідкування за станом хворих, застосування лікарських засобів без призначення лікаря, у зв`язку з чим нею не була виконана робота згідно посадової інструкції;
- порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків, а саме: 23 лютого 2021 року відсутність відомостей по чергуванню та підопічних у робочому журналі сестри медичної на III посту; 03 березня 2021 року не відібрані на продовження листи призначення та не подано історії хвороби лікарю двох підопічних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і відсутній підпис за виконання призначень двох підопічних ОСОБА_5 та ОСОБА_6, наявні виправлення у журналах психотропних препаратів, не подано на підпис керівнику при здачі зміни;
- (вранці) проведено термометрію проживаючим з фіксацією у відповідному журналі проведення термометрії померлим підопічним ( ОСОБА_14, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_15, який помер вночі ІНФОРМАЦІЯ_1,
а вранці йому було змірено температуру тіла (36,6); 03 березня 2021 року зроблені дописи в журналі чергувань за 23 лютого 2021 року (через 7 днів після чергування);