ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2024 року
м. Київ
справа № 761/10740/21
провадження № 61-7741св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національний фонд досліджень України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Національного фонду досліджень України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, у складі судді Юзькової О. Л., від 08 вересня 2022 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня
2023 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Матвієнко Ю. О., Крижанівської Г. В., від 25 квітня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національного фонду досліджень України про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що вона працювала в Національному фонді досліджень України на посаді начальника відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук управління забезпечення грантової підтримки з 02 березня 2020 року по 18 лютого
2021 року.
3. Наказом № 44-к від 18 лютого 2021 року була звільнена на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
4. Звертала увагу на те, що на час надання їй повідомлення про майбутнє вивільнення 17 грудня 2020 року змін у відповідача в організації праці не було, а наказ виконавчого директора Національного фонду досліджень України № 60 "Про затвердження і введення в дію структури Національного фонду досліджень України" від 17 грудня 2020 року виданий з перевищенням повноважень.
5. Зауважувала, що про наступне вивільнення працівників не було повідомлено раду трудового колективу Фонду, а відповідач не дотримався положень статті 422 КЗпП України і не запропонував їй всі вакантні посади за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду, яку вона може займати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду. При звільненні не було враховане її переважне право на залишення на роботі, як працівника із більш високою кваліфікацією й продуктивністю праці.
6. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ Національного фонду досліджень України
№ 44-к від 18 лютого 2021 року про її звільнення; поновити її на посаді начальника відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук управління забезпечення грантової підтримки Національного фонду досліджень України з 18 лютого 2021 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з
18 лютого 2021 року по день винесення рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня
2022 року, з врахуванням ухвал цього ж суду від 12 травня 2023 року та
15 травня 2023 року про виправлення описок, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Національного фонду досліджень України
№ 44-к/тр від 18 лютого 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук управління забезпечення грантової підтримки Національного фонду досліджень України з 18 лютого 2021 року. Стягнуто з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 854 491,40 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів. Стягнуто з Національного фонду досліджень України в дохід держави судовий збір у розмірі 9 452,91 грн.
8. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва
від 17 січня 2023 року стягнуто з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 94 777,12 грн.
9. Суд першої інстанції вказав, що обов`язки роботодавця, передбачені статтею 492 КЗпП України, Національним фондом досліджень України виконані не були, оскільки матеріали справи не містять відомостей на підтвердження того, що вакантні посади, наявні у відповідача станом на 17 грудня 2020 року, не могли бути запропоновані позивачці з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду.
10. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачкою на правову допомогу, судом, зокрема враховано, що відповідачем не подано клопотання про їх зменшення.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
11. Постановою Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національного фонду досліджень України задоволено частково.
Змінено рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня
2022 року в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 656 088,84 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 08 вересня 2022 року залишено без змін.
Змінено додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 17 січня 2023 року в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу. Стягнуто з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.
12. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо недотримання Національним фондом досліджень України статті 492 КЗпП України при вивільненні ОСОБА_1 .
13. Водночас з урахуванням того, що ОСОБА_1 з 01 вересня
2022 року була працевлаштована за іншим місцем роботи, колегія суддів вказала на наявність правових підстав для стягнення з Національного фонду досліджень України на її користь середнього заробітку із розрахунку 387, а не 391 робочих днів за період з 18 лютого 2021 року по 08 вересня 2022 року, як помилково вважав суд першої інстанції.
14. Також, за висновками апеляційного суду, суд першої інстанції неправильно здійснив розрахунок середньоденної заробітної плати, безпідставно включивши до розрахунку отриману позивачкою у грудні
2020 року премію в розмірі 30 000 грн, виплачену з нагоди святкування Нового Року та Різдва Христового, яка не пов`язана з виробничою діяльністю.
15. Крім того, апеляційний суд вказав, що задовольняючи вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції помилково вважав, що відповідач не заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. Натомість 19 вересня 2022 року представник Національного фонду досліджень України подав до суду заперечення проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу у зв`язку з його необґрунтованістю та неспівмірністю.
16. Врахувавши предмет спору, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, вимоги пропорційності та розумності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення присудженої компенсації витрат позивачки на правничу допомогу в суді першої інстанції до 30 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. У касаційній скарзі відповідач просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. 24 травня 2023 року Національний фонд досліджень України подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року.
19. Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у червні 2023 року надійшли до Верховного Суду.
20. Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_2, суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
21. Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17,
від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 28 квітня 2022 року у справі № 761/48981/19, від 16 червня 2022 року у справі № 211/6466/19, від 03 лютого 2022 року у справі № 509/5403/19, від 15 березня 2023 року у справі
№ 910/17459/20, від 20 травня 2021 року у справі № 607/25424/19, від 23 травня 2018 року у справі № 334/1939/16-ц, постановах Верховного Суду України
від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14, від 01 квітня 2015 року у справі
№ 6-40цс15, від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 (пункт 1
частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
24. Зауважує, що позивачці було запропоновано переведення на вакантні посади, від яких вона, зловживаючи своїм правом, відмовились лише за день до звільнення. При цьому судом не було встановлено наявність будь-яких інших робочих місць, які б могла займати позивачка.
25. Стверджує, що висновки судів про те, що відповідач пропонував позивачці вибіркові вакансії з тих, на які вона могла претендувати, ґрунтуються на припущенні, що виконавчий директор на свій розсуд обирав посади, які пропонувати працівникам. Водночас нормативно-правовими актами не передбачено обов`язку пропонувати саме ту посаду, яку хоче обіймати працівник, а виконавчий директор уповноважений вирішувати питання добору та розстановки працівників дирекції.
26. Звертає увагу, що позивачка під час розгляду справи судом першої інстанції самостійно працевлаштувалась, а тому були відсутні підстави для задоволення її вимог про поновлення на роботі.
27. Посилається на порушення судом першої інстанції строків розгляду справи (понад 17 місяців), що призвело до стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за значний проміжок часу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
28. У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Жогіна О. О. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення та стягнути з відповідача судові витрати, понесені на правничу допомогу під час касаційного провадження, у розмірі 10 000 грн.
29. Вказує, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду на які посилається заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до розглядуваної справи.
30. Наголошує, що після реорганізації у відповідача, їй не були запропоновані всі вакантні посади, у тому числі ті, які пропонувались іншим працівникам. Зауважує, що у судовому засіданні від 07 вересня 2022 року представник відповідача фактично визнала, що виконавчий директор на свій розсуд обирав, які посади пропонувати працівникам в момент повідомлення про наступне вивільнення.
31. Стверджує, що оскільки позов про поновлення на посаді розглядався більше року не з вини працівника, суд правильно стягнув середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Інші процесуальні звернення
32. У липні 2023 року представниця Національного фонду досліджень України подала заперечення на відзив, а також клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в яких підтримала доводи касаційної скарги та звертала увагу на неспівмірність заявлених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Обставини справи, встановлені судами
33. Відповідно до наказу Національного фонду досліджень України № 17-к/тр від 28 лютого 2020 року ОСОБА_1 була призначена на посаду начальника відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук управління забезпечення грантової підтримки з 02 березня 2020 року.
34. Наказом № 61 виконавчого директора Національного фонду досліджень України від 17 грудня 2020 року введено в дію з 18 грудня 2020 року зміни до штатного розпису, згідно з якими у штатному розписі відсутня посада, яку обіймала ОСОБА_1 .
35. 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 отримала повідомлення про наступне вивільнення, в якому їй запропоновано переведення на вакантну посаду головного спеціаліста відділу грантового забезпечення у сфері соціально-гуманітарних наук управління грантового забезпечення.
36. 23 грудня 2020 року ОСОБА_1 отримала повторне повідомлення по наступне вивільнення, відповідно до якого їй запропоновано, окрім вказаної раніше посади, ще дві посади - головного спеціаліста відділу грантового забезпечення у сфері технічних і природних наук, математики, та ІТ управління грантового забезпечення, а також головного спеціаліста відділу грантового забезпечення у сфері біології охорони здоров`я та біоресурсів.
37. Судами встановлено, що станом на 17 грудня 2022 року в Національному фонді досліджень України були вакантними, але не пропонувались ОСОБА_1 посади: начальника управління грантового забезпечення; начальника відділу грантового забезпечення у сфері технічних і природних наук, математики та ІТ управління грантового забезпечення; начальник відділу у сфері біології, охорони здоров`я та біоресурсів управління грантового забезпечення; начальника відділу грантового забезпечення у сфері соціально-гуманітарних наук управління грантового забезпечення.
38. Наказом Національного фонду досліджень України № 44-к/тр
від 18 лютого 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук управління забезпечення грантової підтримки 18 лютого 2021 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі зміною структури і штатного розпису.
39. Згідно із наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів
від 29 серпня 2022 року ОСОБА_1 була працевлаштована на посаду радника Міністра відділу забезпечення діяльності Міністра у вказаному міністерстві з 01 вересня 2022 року.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
40. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.